Ухвала суду № 56645579, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/63467/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013

у справі № 804/12427/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Модем ЛТД»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Модем ЛТД» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.09.2013 № 0002192201, № 0002202201, № 0002212201, № 0002222201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано рішення суду першої інстанції; позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0002192201, № 0002212201 повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 № 0002202201 в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 6 454 грн., № 0002222201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232 735,72 грн., із яких 186 188,58 грн. - основний платіж та 46 547,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Фірма «Модем ЛТД» судові витрати у розмірі 2 294 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Модем ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт № 197/221/19157483 від 16.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 735 409 грн.; п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 265 392 грн., в тому числі: за І півріччя 2012 року - в сумі 416 671 грн.; за 3 квартали 2012 року - в сумі 419 828 грн.; за 2012 рік - в сумі 265 392 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму 188 175 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на суму 173 514 грн.; за листопад 2012 року на суму 14 661 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 податкової декларації) за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002192201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 735 409 грн.;

- № 0002202201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 7 461 грн.;

- № 0002212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 398 088 грн., у т.ч.: 265 392 грн. основного платежу та 132 696 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 235 218,75 грн., у т.ч.: 188 175 грн. основного платежу та 47 043,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставами для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про відсутність ознак реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ПП ВКФ «Експостач» та ТОВ «Текстильстар»), що зроблений на підставі первинних документів, поданих на підтвердження вказаних правовідносин, з посиланням на окремі недоліки в заповненні товарно-транспортних та податкових накладних, а також на підставі інформації, отриманої від податкових органів щодо контрагента позивача - ПП ВКФ «Експостач» (акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.12.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Експостач»).

Крім того, судами встановлено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ Фірма «Модем ЛТД» мало господарські відносини з:

- ПП ВКФ «Експостач» (постачальник) за договором № ЕКС-МО 2 від 02.01.2012 щодо придбання продукції (послуг або робіт), за яким позивач придбав тканину в асортименті, скріпки, пружини, послуги обезжирювання і галтовки на загальну суму 416 385,48 грн. (ПДВ 69 397,58 грн.). Згідно договору: продавець передає товар покупцю по погодженню сторін; умови поставки FCA (склад постачальника) відповідно Інкотермс 2010 автомобільним транспортом.

- ТОВ «Текстильстар» щодо придбання тканини в асортименті на загальну суму 700743,64 грн. (ПДВ 116 790,61 грн.) на підставі видаткових накладних.

На моменту укладення та виконання вказаних правочинів контрагенти позивача ПП ВКФ «Експостач» і ТОВ «Текстильстар» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

На підтвердження виконання правочинів до суду були надані наступні документи, а саме: видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати відповідності, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, банківські виписки та вексель.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не викликає сумнівів стосовно правомірності визначення сум податкового кредитку та витрат у спірних періодах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в частині позовних вимог про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232 735,75 та в частині зменшення розміру від'ємного значення на суму 6 454 грн., апеляційний адміністративний суд обґрунтував свою позицію тим, що позивачем не спростовано та не оскаржено в цій частині обставини, викладені в акті перевірки, у зв'язку з помилковим включенням сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту; в частині задоволення позовних вимог

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність помилок в оформленні деяких документів (наприклад товарно-транспортних накладних) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку що підтверджують фактично здійснені господарські операції, які спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ Фірма «Модем ЛТД», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно донараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податку, оскільки такий не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ Фірма «Модем ЛТД».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний