Ухвала суду № 56645565, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/4924/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014

у справі № 826/7962/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОШТОРГ ЮЕЙ»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОШТОРГ ЮЕЙ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 № 0006992203 та № 0006982203 Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ПОШТОРГ ЮЕЙ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, складено акт № 458/26-54-22-03-07/37289753 від 05.05.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 14.1.36, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальному розмірі 861 443 грн. за період з І кварталу 2012 року по IV квартал 2013 року; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 757 142 грн. за період лютий 2012 року - грудень 2013 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006982203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 076 804 грн., в т.ч.: 861 443 грн. основного платежу та 215 361 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006992203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 946 427,50 грн., в т.ч.: 757 142 грн. основного платежу та 189 285,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0006982203 від 29.05.2014, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 зазначеного Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

В судовому порядку встановлено, що в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року позивачем відображено дохід у розмірі 18 443 359 грн.

У декларації за півріччя 2012 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «ПОШТОРГ ЮЕЙ» відобразило суму 11 771 729 грн. При відніманні суми доходу за півріччя 2012 року від суми доходу за три квартали 2012 року отримаємо суму 6 671 630 грн. (18 443 359 - 11 771 729 = 6 671 630). Отже, позивачем в третьому кварталі 2012 року задекларувало дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 6671630 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в оборотно-сальдовій відомості по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за третій квартал 2012 року відображені суми отриманого доходу по субрахунках: на субрахунку 702 «дохід від реалізації товарів» - 6 119 256,34 грн. (без ПДВ); на субрахунку 703 «дохід від реалізації робіт і послуг» - 552 374,17 грн. (без ПДВ) на субрахунку 704 «вирахування з доходу» - 10 960,28 грн. (з ПДВ).

Отже, при додаванні даних з субрахунків 702, 703 отримується 6 671 630,51 грн., тобто сума, яка відповідає доходу задекларованому підприємством в третьому кварталі 2012 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, відображено дохід у розмірі 27 658 386 грн.

У декларації за три квартали 2012 року в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства позивачем відображено суму 18 443 359 грн. При відніманні суми доходу за три квартали 2012 року від суми доходу за 2012 рік отримаємо суму 9 215 027 грн. (27 658 386 - 18 443 359 = 9 215 027). Тобто позивачем в четвертому кварталі 2012 року задекларовано дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) в рядку 02 декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 9 215 027 грн.

Також, в судовому порядку встановлено, що в оборотно-сальдовій відомості по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за четвертий квартал 2012 року відображені суми отриманого доходу по субрахунках: на субрахунку 702 «дохід від реалізації товарів» - 8 690 844,60 грн. (без ПДВ); на субрахунку 703 «дохід від реалізації робіт і послуг» - 524 182,50 грн. (без ПДВ); на субрахунку 704 «вирахування з доходу» - 15 336,69 грн. (з ПДВ). Тобто при додаванні даних з субрахунків 702, 703 отримаємо суму 9 215 027,10 грн., яка відповідає доходу задекларованому підприємством в четвертому кварталі 2012 року.

Дані субрахунку 704 «вирахування з доходу» відображені в додатку ІД в рядку 03.26. При відніманні рядку 03.26. додатку ІД за три квартали 2012 року (-96 411) від рядку 03.26. додатку ІД за 2012 рік (-81 074) отримаємо суму - 15 337.

Таким чином, дані в рядку 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік відповідають даним бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по бухгалтерському рахунку 70 «Доходи від реалізації» за 2012 рік.

З огляду на викладене, висновок про порушення позивачем норм пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1, пп. 135.5.12, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 48 212 грн. є необґрунтованим.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки, в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи встановлено факт виконання спірних договорів, укладених між позивачем і УДППЗ «Укрпошта» первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже висновок податкового органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є безпідставними.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 148 376 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на бухгалтерському рахунку 94 відображено виграші призів по проведених розіграшах, які виплачувались грошовими коштами переможцям.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку на протязі 1 кварталу 2012 року позивачем понесено витрати у розмірі 5 977 632 грн.

Відповідно до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року встановлено, що позивачем на 1 квартал 2012 року в р. 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» відображено 6 124 399 грн.

Податковий орган дійшов висновку про завищення витрат на суму 148 376 грн. Виходячи з вищенаведеного податковий орган зазначає, що позивачем в 1 кварталі 2012 року було віднесено до складу витрат грошові витрати по проведенню розіграшів в сумі 121 610 грн.

Матеріалами справи встановлено, що наказом від 03.01.2012 № 26/1 наказано провести акцію по розіграшу призів. Договором від 16.02.2012 №1РПЮЕЙ 2012 дарування грошей, позивачем подаровано обдарованій особі грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Також, наказом від 01.02.2012 № 29/1 наказано провести проміжну акцію програми лояльності клієнтів позивача та провести акцію по розіграшу призу.

Договором дарування грошей від 21.03.2012 №2РПЮЕЙ 2012 позивачем подаровано обдарованій особі грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Податковий орган вказує, що у власності позивача не було призів, які були розміщені в журналах у вигляді реклами. До перевірки не надано інформацію про виплату грошових коштів переможцям лотерей, а саме: реєстру переможців проведених лотерей, заяв переможців із визначенням місця та способу отримання виграшу, в зв'язку з чим податковий орган в акті перевірки зазначив, що витрати в розмірі 138 376 грн. первинними документами не підтверджено.

Проте, в рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, позивачем відображено витрати у розмірі 6 124 399 грн.

Однак, позивачем до матеріалів справи надані копії протоколів проведення акцій, договорів дарування, розписок про отримання коштів паспортів отримувачів призів (коштів), довідок банківських установ про перерахування коштів, копії яких долучено до матеріалів справи (додаток 14), які підтверджують факт оплати призів фізичним особам у вказаній сумі.

Крім того, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 902 «Собівартість реалізованих товарів», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 6851 «розрахунки з іншими кредиторами» до витрат підприємства у 1 кварталі 2012 року були включені наступні витрати: собівартість реалізованих запасів рах. 902 у сумі 2 126 743,6 грн.; сума перерахунку витрат при поверненні товарів рах. 902 у розмірі (-32 448,02) грн.; адміністративні витрати рах. 92 у сумі 516 703 грн.; витрати на збут рах. 93 у сумі 3 363 528,28 грн.; фактично повернута фінансова допомога рах. 6 851 у сумі 150 000 грн.

Таким чином дані в рядку 04 Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року, відповідають даним бухгалтерського обліку наданим на дослідження.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необгрунтованість доводів податкового органу про порушення ТОВ «ПОШТОРГ ЮЕЙ» пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим віднесення до складу витрат суми 148 376 грн., яка документально не підтверджена та не пов'язана з веденням господарської діяльності позивача

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 13.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відображено витрати на отримання рекламних послуг у розмірі 2 075 229,94 грн., які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства, судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що позивачем укладено ряд договорів про надання послуг з розміщення реклами у різних виданнях.

Обґрунтовуючи порушення позивачем норм податкового законодавства податковий орган вказує, що позивач не мав на балансі та позабалансовому рахунку основних засобів, які були розміщені з метою реклами в каталогах та журналах з ціллю проведення розіграшів, позивачем не надано переліку призів (виграшів), які фактично брали участь у проведенні розіграшів, переліку осіб, які були постійними замовниками продукції та мали можливість брати участь у розіграшах, переліку переможців.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, надані позивачем копії актів виконаних робіт та податкових накладних оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки, основним видом діяльності позивача є роздрібний продаж товарів широкого вжитку поштовим замовленням за системою посилкової торгівлі або через мережу Інтернет, отже витрати на рекламу пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, відображено витрати пов'язані із отриманням рекламних послуг на суму 2 075 229,94 грн. є необґрунтованим та таким, що спростований матеріалами справи.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем норм пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат на суму 604 001,30 грн. (отримання поліграфічних послуг та послуг поставки товарної продукції, які не підтверджено первинними бухгалтерськими документами щодо реальності здійснення операцій), судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем укладено договір з ТОВ «Компанія ТВМ» від 11.11.2011 № П-17-11, предметом якого є виготовлення та постачання поліграфічної продукції.

В ході виконання умов договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, на підтвердження оплати продукції позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТОВ «Осіріс-2005» договір купівлі-продажу від 01.12.2011 № 18, копію якого долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договору сторонами складено видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, на підтвердження оплати продукції позивачем надано виписки по особовому рахунку.

Судами обох інстанцій вірно відхилені посилання податкового органу як на підставу безтоварності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія ТВМ» та ТОВ «Осіріс-2005» на акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.10.2013 № 1034/22/07/30972388 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія ТВМ» та акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Осіріс-2005», оскільки звірка фактично не проводилась і обставини, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «ТВМ» та ТОВ «Осіріс-2005 податковим органом не досліджувались.

В судовому порядку встановлено, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Компанія ТВМ», ТОВ «Осіріс-2005» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0006992203 від 29.05.2014, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки, позивачем надано суду належні докази реального виконання умов спірних договорів, що підтверджується первинними, правовстановлюючими, розрахунковими, бухгалтерськими документами, а також, висновком експерта №14/7 від 15.10.2014 Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено про безпідставність донарахувань відповідачем податкових зобов'язань та незаконність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, матеріалами справи встановлена відсутність розбіжностей в бухгалтерському обліку валових доходів та валових витрат підприємства, а також, підтверджується належними первинними документами валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість при оплаті поштових відправлень на УДППЗ «УКРПОШТА», реклами, та при взаєморозрахунках з підприємствами TOB «Компанія ТВМ» (код 30972388) та TOB «Осіріс-2005» (код 33669463). При цьому, зазначені комерційні операції прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача та спричинили реальні зміни майнового стану останнього.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний