Рішення № 56645437, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/1278/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Шереметьєва Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.

при секретарі - Литвиненко Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 травня 2008 року між ВАТ »Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ »Універсал Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №008-2008-1661, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 31 595,00 швейцарських франків строком до 10 травня 2038 року зі сплатою 9,95 % річних за користування коштами. У цей же день з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №008-2008-1662, відповідно до якого їй був наданий кредит в сумі 25 499,00 швейцарських франків, строком до 10 травня 2028 року зі сплатою 11,45% річних. У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань позичальником за умовами кредитних договорів між банком та відповідачем ОСОБА_2 26.05.2008 року був укладений договір поруки №008-2008-1661-Р та договір поруки №008-2008-1662-Р, якими останній зобов'язався відповідати за зобов'язаннями позичальника за відповідними кредитними договорами. 18 травня 2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки було ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №008-2008-1661 та за кредитним договором №008-2008-1662 від 26 травня 2008 року в сумі 580 660, 41 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1506 га по АДРЕСА_1 у с. Дунаївці, Васильківського району Київської області. Даним рішенням суду було стягнуто з відповідачів за кредитним договором тіло кредиту, нараховані включно до 16 травня 2013 року відсотки та підвищені відсотки. На даний час рішення суду не виконано. У зв'язку з невиконанням даного рішення суду просить на підставі 625 ЦК України стягнути з відповідачів заборгованість у вигляді інфляційних втрат у розмірі 418 075, 50 грн та 35 269, 15 грн річних. Крім того, з 17 травня 2013 року по 27 травня 2015 року виникла заборгованість зі сплати відсотків за обома договорами і складає: за кредитним договором №008-2008-1661 - 6 024,27 швейцарських франків, з яких: відсотки - 5 584,29 швейцарських франків;

підвищені відсотки - 439,98 швейцарських франків; за кредитним договором №008-2008-1662 - 5 254,25 швейцарських франків, з яких: відсотки - 4 661,72 швейцарських франків; підвищені відсотки - 592,53 швейцарських франків. Виходячи з того, що відповідачі не виконують умов укладених договорів та рішення суду, кредит та відсотки за користування коштами не сплачують, просить задовольнити позов.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_1 скасувати та увалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування своїх доводів, апелянт, вказує зокрема, що позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів нарахованих з 17 травня 2013 року, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд першої інстанції не дослідив наявні матеріали справи. Не звернув уваги на те, що відповідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року, що набрало законної сили 27 травня 2014 року, тобто після набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року, яке скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 березня 2014 року із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, внаслідок чого остаточне рішення по цивільній справі було ухвалено Апеляційним судом Київської області 27 травня 2014 року. Вказаним рішенням з ОСОБА_1 стягнуто як грошові кошти, так і звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Просила її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №008-2008-1661, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 31 595,00 швейцарських франків строком до 10 травня 2038 року зі сплатою 9,95 % річних . Додатком №2 до даного договору затверджено графік платежів.

У цей же день між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №008-2008-1662, відповідно до умов якого останній наданий кредит в сумі 25 499,00 швейцарських франків, строком до 10 травня 2028 року зі сплатою 11,45% річних. Додатком №2 до договору затверджено графік платежів. У забезпечення виконання зобов'язань позичальником за умовами кредитних договорів 26 травня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 були укладені договір поруки №008-2008-1661-Р та договір поруки №008-2008-1662-Р, якими останній зобов'язався відповідати за зобов'язаннями позичальника за відповідними кредитними договорами.

Повернення коштів, згідно п. 2. 4 Кредитних договорів, мало здійснюватися шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками відповідно до графіків платежів, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 5. 2. 5 кредитних договорів у випадку прострочення сплати чергових платежів позичальник зобов'язаний на вимогу банку погасити кредит достроково в повному обсязі протягом місяця з дня отримання такої вимоги.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №008-2008-1661 та кредитним договором №008-2008-1662 від 26 травня 2008 року в сумі 580 660 грн. 41 коп.

У рахунок погашення заборгованості за даними кредитними договорами звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1506 га по по АДРЕСА_1 у с. Дунаївці, Васильківського району Київської області..

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договорами скасовано та в цій частині ухвалень нове рішення про відмову у задоволенні позову. У частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2013 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано. У цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договорами в сумі 580 660,41 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості залишено без змін.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року ОСОБА_1. не виконано.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користуванням кредитом виходив із пропущення позивачем строку позовної давності.

Пороте з такими висновками суду першої інстанції погодиться не можна.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, застосування наслідків спливу позовної давності як підстава для відмови у позові може мати місце лише тоді, коли позовні вимоги будуть визнані судом доведеними та за наявності факту порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем прав позивача. У такому випадку суд з'ясовує причини пропуску строку позовної давності та за відсутності поважних причин застосовує положення ч. 4 ст. 267 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як « строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст..1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У абз.1,2 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України) Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526, 599 ЦК України.

Зазначені кредитні договори укладені строком до 10 травня 2038 року.

Тобто, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року достроково стягнуто всю кредитну заборгованість, а відтак, строк договорів закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами, то нарахування відсотків за користування кредитом, поза строком дії кредитних договорів законом не передбачено.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у зв'язку з їх недоведеністю.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договорами скасовано та в цій частині ухвалень нове рішення про відмову у задоволенні позову, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись також не можна.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2013 року, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договорами скасовано та в цій частині ухвалень нове рішення про відмову у задоволенні позову. У частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 березня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2013 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано. У цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договорами в сумі 580 660,41 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості залишено без змін.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року ОСОБА_1 не виконано.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Угіверсал Банк» підлягають стягненню три процента річних.

За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми за період з 18 травня 2013 року по 27 травня 2015 року (в межах заявлених позовних вимог), що становить 35 316,88 грн.

Розрахунок 3 % річних виконується за формулою:Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сумма заборгованості, Д - кількість днів прострочкию.

Період прострочки: з 18 травня 2013 року - 27 травня 2015 року. Кількість днів прострочки - 740. Сума санкції = 580 660,41 х 3 х 740 : 365 : 100 = 35 316,88 грн.

Також, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягають стягненню інфляційні втрати з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 №1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду від 28.03.2012 у справі №6-36736вов10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з врахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене в гривні.

Враховуючи, що за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2013 року сума, яку повинний був сплатити відповідач позивачу була визначена саме в національній валюті - гривні, то з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з 18 травня 2013 року по 18 червня 2015 року (в межах заявлених позовних вимог) в сумі 442 463, 23 грн.

Розрахунок індекса інфляції розрахувується шляхом множення суми заборгованості на моменти її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х ... (ІІZ:100), де ІІ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки, ІІ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки, ІІ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду України враховується, що сума, внесена за період з 1 по 15 число місяця, індексується за період с урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. І якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Сума заборгованості - 580 660,41 грн. Період заборгованості: 18 травня 2013 року по 18 червня 2015 року. Інфляційне збільшення заборгованості = 442 463, 23 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає стягненню сума трьох процентів річних від суми прострочення виконання зобов'язання - 35 316,88 грн та 442 463, 23 грн - інфляційних втрат.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303,304, 307,309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», поданою його представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 35 316,88 грн - три процента річних від прострочення виконання грошового зобов'язання та 442 463, 23 грн - інфляційних втрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді