Ухвала суду № 56645289, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22664/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №0001701500.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення було винесено податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Законами та Конституцією України.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за січень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 09.06.2015 №505/15-135390.

За наслідками вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем положень підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 7 157,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №0001701500, яким ПАТ «Укрнафта» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем 7 157,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 578,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб є необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно, не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Платником акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.11 пункту 212.3 статті 212 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно пункту 4.1 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

В свою чергу, оптова торгівля у відповідності до пункту 4.5 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов`язаних із цим послуг.

Для оптової торгівлі головною відмінною особливістю є категорія покупців - це суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи, їх філії (відокремлені підрозділи) та обсяг товару.

Таким чином, об'єктами оподаткування акцизним податком є саме операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, тобто з реалізації підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» укладено договір поставки від 01.10.2004 №26-1341в-АЗС на поставку пального через АЗС та додаткові угоди від 01.10.2005, якою визначені умови пролонгації договору, від 12.04.2010 якою, зокрема, змінено предмет договору (п. 1.1 - На умовах, викладених в розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити бензини, дизельне паливо та газ), від 22.05.2015 №12, якою змінені загальні умови договору.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» є роздрібна торгівля пальним.

Факт реалізації пального у період, що перевірявся, у визначеній позивачем в декларації сумі, а саме: 143 134,66 грн. ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» підтверджується актами приймання-передачі товару, фіскальними звітами та реєстрами податкових накладних.

Загальна кількість нафтопродуктів, поставлених позивачем на адресу ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» у січні 2015 року відображена у Актах приймання-передачі від 31.01.2015 №2 та №3, та становить 263 944 л., що на переконання колегії суддів, свідчить саме про оптовий продаж нафтопродуктів.

Отже, в даному випадку мала місце реалізація нафтопродуктів через АЗС ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» на виконання вищеозначених договірних зобов'язань з метою здійснення покупцем комерційної діяльності, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб суд апеляційної інстанції вважає суб'єктивним та таким, що призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує заборони/обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно, не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку податковим органом на порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України не лише не доведено жодними належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а й перекладено тягар доказування протилежного на позивача, що суперечить загальним засадам адміністративного судочинства.

Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Отже, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником угод, оскільки вони не відображаються в податковій звітності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час проведення камеральної перевірки, за наслідками якої складено Акт від 23.06.2015 №0001701500, без дослідження документів первинного обліку (договорів, актів приймання - передачі, податкових накладних, фіскальних чеків, тощо) контролюючий орган не міг встановити реалізацію товариством нафтопродуктів, які підлягають акцизному оподаткуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а, відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №0001701500 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2016 року, - без змін.

Стягнути з Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22 березня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С