Постанова № 56645091, 16.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" березня 2016 р. Справа № 918/1165/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Гулова А.Г.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Поляк І.В. (довіреність №9-юд від 23.12.2015р.);

ОСОБА_1 (довіреність №12-юд від 23.12.2015р.);

відповідача- Герман Г.Ю (довіреність від 21.12.2015р.);

ОСОБА_2 (виписка з ЄДР від 31.03.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватного акціо-нерного товариства «Азоттон» на рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» м.Рівне

до Приватного акціонерного товариства «Азоттон» м.Рівне

про зобовязання вчинити дії та

стягнення 372 270 грн. 88 коп. збитків,-

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від суду Рівненської області від 03.12. 2015р. у справі №918/1165/15 (суддя Горплюк А.М.) частково задоволено позов Публічного акціо-нерного товариства «Рівнеазот» (надалі в тексті ПАТ «Рівнеазот») до Приватного акціонерного то-вариства «Азоттон» (надалі в тексті ПрАТ «Азоттон») про зобовязання вчинити дії та стягнення збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп.(т.1, арк.справи 165-172).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині виз-нання Договору оренди №15 від 29.04.1996р., укладеного між ВАТ «Рівнеазот», яке перейменова-не в ПАТ «Рівнеазот» та Спільним підприємством «Азоттон», яке перейменовано в ПрАТ «Азот-тон» таким, що припинив свою дію з 31.12.2013р. є законними, обґрунтованими і такими, що підля-гають задоволенню. При цьому, непередання (повернення) орендованого приміщення за актом при-йому-передачі сталось через прострочення кредитора ПрАТ «Азоттон». Позаяк станом на дату винесення рішення ПрАТ «Азоттон» не забрав свого майна вимога про зобовязання вчинити дії: забрати з території ПАТ «Рівнеазот» рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; причіп тракторний 1 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; установку затарювання 1 шт. є обґрунтова-ною і підлягає задоволенню. Разом з тим, відсутність у чинному законодавстві положень, відпо-відно до яких особу може бути зобовязано підписати акт прийому-передачі повернення орендо-ваного майна зумовлює залишення без задоволення такої позовні вимоги. Місцевий суд також по-годився, що внаслідок неправомірних винних дій Відповідача, який безпідставно ухиляється від приймання майна з оренди, Позивач був змушений в період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. понести витрати на утримання (опалення приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7120 м3 ) в сумі 273 878 грн. 80 коп. та витрати на збереження переданого в оренду майна (оплата послуг з охорони) в сумі 98 392 грн. 08 коп., які заявлені підставно та підлягають задоволенню.(т. 1, арк.справи 168-171).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасу-вати рішення господарського суду Рівненської області від 03.12.2015р. у даній справі.(т.1, арк. справи 198-200).

Обґрунтовуючи скаргу ПрАТ «Азоттон» зазначає, що приймаючи рішення господарський суд неповно зясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріально-го права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що Позивач не довів, що здійню-вав охорону та опалення приміщення Відповідача виключно в його інтересах, крім того, протягом двох років не повідомляв останнього про такі дії, а тому не має права вимагати жодних відшко-дувань. Зауважує, що розмір понесених витрат не доведено належними доказами, оскільки внутріш-ні довідки та баланси не є документами первинного обліку, які відображають господарські опера-ції.(т.1, арк.справи 200).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. поновлено про-пущений строк, прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання на 15.02.2016р.(т.1, арк.справи 194, 195).

У судовому засіданні двічі оголошувались перерви до 29.02.2016р. та до 16.03.2016р.(т.1, арк.справи 219-220; т.2, арк.справи 14-15).

Через канцелярію суду 15.02.2016р. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, заз-начає, що Відповідач ухиляється від підписання актів приймання-передачі майна та отримання майна, а тому Позивач змушений нести витрати на його зберігання, а саме опалення та охорону. Наголошує, що докази, які підтверджують витрати на охорону та опалення майна Відповідача на-лежні та допустимі.(т.1, арк.справи 211-216).

Також 19.02.2016р. Відповідач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до-даткових доказів, а саме: листа з відділення Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта», що реко-мендовані листи суду першої інстанції вручалися працівникам ПАТ «Рівнеазот», а не ПрАТ «Азот-тон»; копію наказу Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, копію витягу про реє-страцію права власності на нерухоме майно та копію технічного паспорту на виробничий буди-нок, які свідчать, що трансформаторна підстанція входить до переліку нерухомого майна. Клопо-тання обґрунтоване тим, що Відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи №918/1165/15 у суді першої інстанції, а тому був позбавлений можливості подати докази.(т.2, арк. справи 1-12).

Після ознайомлення з матеріалами справи, Позивач 15.03.2016р. подав заперечення на кло-потання про прийняття додаткових доказів Відповідача з підстав неналежності таких доказів. При цьому, в той же день 15.03.2016р. подав додаткові письмові пояснення, долучивши до них копії свідоцтв про державну реєстрацію обєкта підвищеної небезпеки та паспорта потенційно небез-печного обєкта, які фактично теж є новими доказами у справі.(т.2, арк.справи 16, 18-32).

Колегія суддів, в судовому засіданні 16.03.2016р. порадившись на місці, з підстав ст.101 ГПК України прийняла до розгляду всі додаткові докази сторін.

Представники Відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції 15.02.2016р., 29.02. 2016р. та 16.03.2016р. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надали свої пояснення. Представники Позивача заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснен-ня в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлова будівля (приміщення зрідженого і газоподіб-ного аміаку з щитовим приміщенням та трансформаторною підстанцією), яка розташована по вул. Барона Штейнгеля у с.Городок Рівненського району Рівненської області належить на праві при-ватної власності ПрАТ «Азоттон», що стверджується наказом №30 від 07.02.2008р. Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.06.2008р. та копією технічного паспорту на виробничий будинок.(т.2, арк.справи 4-12).

Матеріали справи свідчать, що 29.04.1996р. ВАТ «Рівнеазот», правонаступником якого є ПАТ «Рівнеазот»-орендар та Спільне підприємство «Азоттон», правонаступником якого є ПрАТ «Азоттон»-орендодавець уклали договір №15 про передачу в оренду майна (надалі в тексті Дого-вір оренди), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає орендареві в оренду майно згідно до-датків №1, №2.(т.1, арк.справи 14).

Відповідно до п.1.2 Договору оренди, строк його дії з 01.02.1996р. по 01.05.1997р.

Матеріалами справи стверджується, що на виконання умов Договору оренди, СП «Азоттон» передало, а ВАТ «Рівнеазот» прийняло в користування майно, про що свідчать акт передачі ма-теріальних цінностей (основних фондів) ВАТ «Рівнеазот», які перебувають в Уставному фонді в оренду від 22.04.1996р. та акт від 22.04.1996р. передачі основних фондів в оренду, придбаних за кошти СП «Азоттон».(т.1, арк.справи 15, 16).

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2001р. сторони уклали Додаткову угоду №1, якою внесли зміни до Договору оренди, встановивши строк оренди майна з 01.05.1996р. по 31.12.2000р. та доповнивши умовою, що Договір оренди вважається продовженим на рік, якщо за 1 місяць до припинення його дії, ні одна з сторін не направила іншій стороні офіційний документ про припи-нення дії договору.(т.1, арк.справи 38).

Договір оренди, Додаткова угода №1 та акти передачі майна підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 14-зворот, 15, 16, 38).

На пропозиції припинити дію Договору оренди у звязку з відсутністю подальшої доціль-ності в користуванні майном ПрАТ «Азоттон» та повідомлення про час та порядок приймання-передачі орендованого майна, які вбачаються з листа ПАТ «Рівнеазот» від 18.11.2013р. №5760 Відповідач листом від 11.03.2014р. №12 повідомив про наявність 359 597 грн. 68 коп. заборгова-ності з орендої плати та про готовність приступити до прийому-передачі майна згідно Договору оренди.(т.1, арк.справи 17, 18).

Разом з тим, вимоги про негайне прийняття і вивезення майна за межі території ПАТ «Рів-неазот», оформлення акту прийому-передачі орендованого майна та відшкодування 348 822 грн. 07 коп. витрат на охорону і утримання з 01.01.2014р. майна ПрАТ «Азоттон», які вбачаються з листа Позивача від 15.04.2015р. Відповідач відхилив з мотиву непогашення боргу з орендної плати та неповідомлення Позивачем протягом 1,5 року про дії в майнових інтересах Відповідача.(т.1, арк. справи 20).

При цьому, матеріали справи не містять доказів вручення або надсилання Позивачем листа від 19.03.2015р.(т.1, арк.справи 19).

Матеріали справи свідчать, що 27.01.2010р. та 27.10.2015р. Публічному акціонерному това-риству «Рівнеазот» видано свідоцтва про державну реєстрацію обєктів підвищеної небезпеки.(т.2, арк.справи 24, 25). Територія Позивача є режимним обєктом з воєнізованою охороною.

Вбачається, що вважаючи своє право порушеним, ПАТ «Рівнеазот» в жовтні 2015р. зверну-лось до господарського суду з позовом, в якому просило: визнати Договір оренди №15 від 29.04. 1996р. таким, що припинив свою дію з 31.12.2013 року; зобовязати ПрАТ «Азоттон» вчинити дії підписати акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна, а саме: приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188); щитове приміщення ЦПУ (корпус К-188); естакаду аміаку; тру-бопроводи зрідженого та газоподібного аміаку; зобовязати вчинити дії забрати з території ПАТ «Рівнеазот» рухоме майно, а саме: трансформаторну підстанцію; два відбирачі рідини; кран-балку; установку затарювання; зварювальний апарат; три компресори АО-1200; причіп тракторний; трак-тор ЮМЗ, оформивши ці дії відповідним актом прийому-передачі, а також стягнути з ПрАТ «Азот-тон» 372 270 грн. 88 коп. збитків.(т.1, арк.справи 2-7).

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 03.12.2015р. вимоги ПАТ «Рівнеазот», крім зобовязання ПрАТ «Азоттон» скласти і підписати акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна були задоволені.(т.1, арк.справи 165-171).

З матеріалів справи, а саме листа відділення Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» вба-чається, що рекомендовані листи суду першої інстанції за період вересень-грудень 2015р. вручались у ВПЗ Рівне-17 працівникам ПАТ «Рівнеазот», а не працівникам ПрАТ «Азоттон».(т.2, арк.справи 3). З цього мотиву Відповідач подав апеляційному суду клопотання про надіслання йому поштової кореспонденції за адресою: 33003, АДРЕСА_1, на імя ОСОБА_2 (т.2, арк.справи 17).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає частковому задо-воленню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є зобовязання вчинити дії у звязку із закінченням договору орен-ди та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань і є обовязковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобовязан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Матеріалами справи стверджено, що 29.04.2007р. з моменту укладення Договору №15 і пе-редачі майна в оренду згідно Актів передачі матеріальних цінностей (основних фондів), які пере-бувають у статутному фонді СП «Азоттон» та придбані за його кошти між сторонами, в силу ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України і ч.4 Прикінцевих положень ГК України, виник-ли відносини оренди (найму), оскільки такі відповідають визначенню, яке міститься в ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (оренда-реві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення підприємницької діяльності. Аналогічні положення щодо найму (оренди) майна містить ст.759 ЦК України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), субєк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо-бовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутнос-ті конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах зви-чайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконан-ня нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарсько-го інтересу.

Строк дії господарською договору, це час, впродовж якого існують господарські зобовя-зання сторін, що виникли на основі цього договору.(п.7 ст.180 ГК України).

Також, згідно із ч.2 ст.291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закін-чення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи стверджується і правомірно встановлено місцевим господарським су-дом, що на підставі Додаткової угоди №1 від 01.07.2000р. строк дії Договору оренди було уста-новлено до 31 грудня 2000р. із правом продовження на один рік за відсутності письмових запере-чень і листом від 18.11.2013р. орендар повідомив про небажання продовжувати орендні відносини на 2014 рік і орендодавець не заперечив проти такого.(т.1, арк.справи 17, 18, 168).

У разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.(ч.1 ст.785 ЦК України).

Проте, матеріали справи не містять доказів прийняття ПрАТ «Азоттон» майна з оренди.

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого ци-вільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконан-ня обовязку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків.(пп. 5, 7, 8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ПАТ «Рівнеазот» в позовній заяві зазначає, що незважаючи на неодноразові пропозиції ПрАТ «Азоттон» безпідставно ухиляється від прийняття свого майна з оренди, а тому в розумінні ч.3 ст.212 ЦК України, обставина щодо припинення договору вважається такою, що настала з дати зазначеної у вимозі від 18.11.2013р. №5760, тобто з 31.12.2013р.(т.1, арк.справи 17, 18).

Вирішуючи спір в цій частині, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не ус-тановлено договором або законом, а також, що згідно зі статтею 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним до-кументом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припи-няється.(ч.2 ст.795 ЦК України).

Зобовязанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що особа на підтвердження виконання зобовя-зання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке є пре-дметом договору.

З матеріалів справи вбачається, що в судових засіданнях апеляційної інстанції Відповідач не заперечив проти припинення з 01.01.2014р. укладеного з ПАТ «Рівнеазот» Договору оренди і під-твердив факт неприйняття від останнього упродовж двох років предмету оренди, пояснюючи це наявними перешкодами технічного характеру, проте не ствердив їх існування належними доказа-ми.(т.2, арк.справи 15, 34). Разом з тим, Відповідач не надав апеляційному суду доказів виконання обовязку з прийняття майна від Позивача у звязку з припиненням Договору оренди.

З урахуванням зазначених обставин та встановлених частиною 3 статті 212 та частинами 4 ст.612 та 1, 2 статті 613 ЦК України правил, якими обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, а кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодав-ства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що непередання (неповернення) власнику-ПрАТ «Азоттон» орендованої будівлі К-188 та іншого майна за актом прийому-передачі сталось у звязку з простроченням останнього.

Із вказаних мотивів, позовна вимога в частині визнання Договору оренди таким, що припи-нив свою дію з 31.12.2013р. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимоги про зобовязання Відповідача вчинити дії забрати з території Позивача рухоме майно згідно переліку, що оформити відповідним актом прийому-передачі колегія суддів зазначає таке.

Згідно п.2.2 Договору оренди, по закінченню строку договору, а також при достроковому розірванні за згодою сторін або з інших причин, передбачених 4.3 цього договору передати орендо-давцеві все отримане майно, з дотриманням положень ст.11 АПК України.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.(ст.599 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи і встановлено судами, Позивач пропонував Відповідачу прий-няти орендоване майно та належно оформити його приймання-передачу, проте, останній належне йому майно з території ПАТ «Рівнеазот» не вивіз, відповідні акти приймання-передачі не склав.

В силу вимог ст.ст. 525 та ч.1 ст.785 ЦК України, якими заборонено односторонню відмову від зобовязання або односторонню зміну його умов та встановлено обовязок наймача у разі при-пинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ вимога про зобовязання Відпові-дача забрати з території Позивача рухоме майно підлягає частковому задоволенню. На переконан-ня апеляційного суду до переліку рухомого майна належить віднести: відбирач рідини 2 шт.; кран-балку 1 шт.; зварювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; причіп тракторний 1 шт.; установку затарювання 1 шт.

Разом з тим, включення до даної вимоги трансформаторної підстанції як рухомого майна колегія суддів вважає помилковим, оскільки матеріалами справи, а саме наказом №30 від 07.02. 2008р. Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, витягом про реєстрацію права влас-ності на нерухоме майно від 20.06.2008р. та копією технічного паспорта на виробничий будинок стверджено, що ПрАТ «Азоттон» на праві приватної власності належить нежитлова будівля (примі-щення зрідженого і газоподібного аміаку з щитовим приміщенням та трансформаторною підстанці-єю), яка розташована по вул.Барона Штейнгеля у с.Городок Рівненського району Рівненської облас-ті, де трансформаторну підстанцію внесено до переліку нерухомого майна переданого Відповіда-чеві.(т.2, арк.справи 4-12). При цьому, заперечення Позивачем зазначеної обставини не стверджені належними доказами і відхиляються апеляційним судом як такі, що ґрунтуються лише на припу-щеннях.

Тому, в частині зобовязання Відповідача забрати з території Позивача рухоме майно тран-сформаторну підстанції, з підстав ст.33 ГПК України, в позові належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Відповідача підписати акт прийому-передачі про повернення з оренди рухомого і нерухомого майна апеляційний суд приймає до уваги, що предме-том позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтерджу-ють наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Заявлена Позивачем вимога про зобовязання Відповідача скласти та підписати акт прий-мання-передачі майна (який за своєю природою є лише документом, що оформлює відповідну гос-подарську операцію) не призведе до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задово-лення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання та-кого рішення.

З огляду на зазначене, вимога про зобовязання Відповідача скласти та підписати акт прий-мання-передачі з оренди рухомого і нерухомого майна не відповідає встановленим чинним зако-нодавством способам захисту цивільних прав та є втручанням у господарську діяльність субєкта господарювання, що, як наслідок зумовлює порушення його вільного волевиявлення та не має нас-лідком і не призводить до відновлення прав та охоронюваних інтересів Позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про зобовязання ПрАТ «Азоттон» вчинити дії підпи-сати з ПАТ «Рівнеазот» акт прийому-передачі про повернення з оренди нерухомого майна, а саме: приміщення зрідженого аміаку (корпус К-188) 1 шт.; щитове обладнання ЦПУ (корпус К-188) 1 шт.; естакаду аміаку 1 шт.; трубопроводи зрідженого та газоподібного аміаку 1 шт. та рухомого майна, а саме: трансформаторна підстанція 1 шт.; відбирач рідини 2 шт.; кран-балка 1 шт.; зва-рювальний апарат 1 шт.; компресор АО-1200 3 шт.; трактор ЮМЗ 1 шт.; причіп тракторний 1 шт.; установку затарювання 1 шт. задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп., з яких 273 878 грн. 80 коп. затрати теплоенергії на опалення орендованої будівлі та 98 392 грн. 08 коп. затрати на опла-ту послуг з охорони майна ПрАТ «Азоттон», апеляційний встановив наступне.

Вважаючи зазначені вимоги Позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволен-ню, місцевий суд покликався на ст.772 ЦК України, згідно якої наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження, а також на положення ч.1 ст.224 ГК України, в силу яких учасник господарських відносин, який порушив гос-подарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, пови-нен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Cуд також враховував, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, в силу ст.22 ЦК України, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому роз-мірі, а згідно ст.614 ЦК України особа яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наяв-ності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вико-нання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, міс-цевому суд потрібно було встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушен-ня: 1) порушення боржником зобовязання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного звязку між порушенням стороною зобовязання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобовязання і врахувати, що за відсутності хоча б одного з цих елементів ци-вільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобовязання є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такого порушення.

Крім того, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобовя-зана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, нада-лі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка вчини-ла дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.(ст.ст. 1158, 1160 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами справи договорів на опалення орендованого приміщення та його охорону; відсутні також докази надсилання (передачі) пропозицій укласти такі договори.

При цьому, про вчинення таких дій Позивач не повідомляв; вимогу про відшкодування вит-рат на охорону і утримання майна з 01.01.2014р. на суму 348 822 грн. 07 коп. направив 15.04.2015 року, через 1 місяць після повідомлення Відповідачем про необхідність погашення 359 597 грн. 68 коп. заборгованості з орендої плати.(т.1, арк.справи 18, 20).

Проте, вирішуючи спір в частині стягнення заподіяних збитків, суд першої інстанції не ус-тановив наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення і всупереч ст.22, ч.2 ст.623 ЦК України не зясував правових підстав покладення на Відповідача майнової відповідальності у заявленому розмірі.

Тому, вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інс-танції, що внаслідок неправомірних винних дій Відповідача, який безпідставно ухиляється від при-ймання майна з оренди Позивач був змушений в період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. опалювати орендоване приміщення корпусу 188 (К-188) площею 7 120 м3 і поніс витрати в сумі 273 878 грн. 80 коп., а також був змушений зберігати передане в оренду майно і витратив на послуги з охорони в сумі 98 392 грн. 08 коп., оскільки Позивач не довів, а матеріали справи не містять належних дока-зів потреби і необхідності опалення та охорони окремої будівлі, яка належить ПрАТ «Азоттон» і розташована на території режимного обєкта підвищеної небезпеки, яким є ПАТ «Рівнеазот», від-сутні також докази в підтвердження реальних витрат та заявлених до стягнення грошових вимог.

При цьому, враховуючи встановлене ст.34 ГПК України правило про належність і допусти-мість доказів, господарський суд не приймає до уваги подані суду Позивачем калькуляції зага-льної вартості теплоенергії та фактичні баланси електроенергії за період січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року, січень-березень 2015 року та довідки і відомості про охорону обєкта за період січня 2014 року серпень 2015 року (т.1, арк.справи 71-87, 92-131), оскільки, по-перше, Позивач при першій нагоді не повідомив Відповідача про дії в інтересах останнього; по-друге, зазначені доку-менти складено Позивачем в односторонньому порядку, а зазначені в них суми не стверджують схвалення Відповідачем ні таких дій, ні їх вартості; по-третє, жоден із вказаних документів не є первинним документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимога Позивача від 19.03.2015р. про прийняття майна (т.1, арк.справи 19) не приймається колегією через відсутність доказів її надсилання (вручення) ПрАТ «Азоттон».

Проте, вирішуючи даний спір суд першої інстанції лишив зазначені обставини поза увагою, що призвело до прийняття в цій частині необґрунтованого судового рішення. За наслідками апе-ляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про стягнення 372 270 грн. 88 коп. збитків є безпідставними, тому відмовляє в їх задоволенні і це зумовлює часткове скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з підстав п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК Укра-їни через визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для спра-ви, які не були доведеними, неправильного застосування норм матеріального права та невідповід-ності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконно-го судового рішення.

За наслідками апеляційного провадження на підставі частини другої ст.49 ГПК України під-лягають перерозподілу витрати зі сплату судового збору.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної за-яви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання апеляційної скарги на рішення суду 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону)

З урахуванням часткового задоволення позову та апеляційної скарги витрати зі сплати су-дового збору як за звернення з позовом, так і з апеляційною скаргою підлягають перерахунку.

Тому, з ПрАТ «Азоттон» на користь ПАТ «Рівнеазот» належить стягнути 2 436 грн. витрат зі сплати судового збору, а з ПАТ «Рівнеазот» на користь ПрАТ «Азоттон» необхідно стягнути 7 482 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азоттон» на рішення господар-ського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі №918/1165/15 задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, в частині задоволення позову щодо зобовязан-ня забрати з території ПАТ «Рівнеазот» трансформаторну підстанцію та в частині стягнення з ПрАТ «Азоттон» збитків в сумі 372 270 грн. 88 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Пункт « 4» резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

« 4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азоттон» (м.Рівне-17, код 13970622) на користь Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» (м.Рівне-17, код 05607824) 2 436 грн. витрат зі сплати судового збору.».

3. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» (м.Рівне-17, код 05607824) на користь Приватного акціонерного товариства «Азоттон» (м.Рівне-17, код 13970622) 7 482 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №918/1165/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.