Постанова № 56645075, 21.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа№ 927/1402/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

за участю представників:

Від позивача: Федорчук М.В. - представник за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року

у справі № 927/1402/15 (суддя: Ж.В. Блохіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла"

про стягнення 41 195,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК Техніка" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" про стягнення 41 195,18 грн., з яких 30 090,84 грн. основного боргу, 692,09 грн. інфляційних втрат, 1 310,81 грн. 30% річних, 2 004,96 грн. пені та 3 009,08 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №12/08-1П від 12.08.2015 року щодо оплати за поставлений позивачем товар.

04.01.2016 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 41 195,18 грн., з яких 30 090,84 грн. основного боргу, 692,09 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за вересень 2015 року, 2 967,86 грн. 30% річних за період прострочення платежу з 15.09.2015 року по 12.01.2016 року, 4 435,31 грн. пені за період прострочення платежу з 15.09.2015 року по 12.01.2016 року та 3 009,08 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року у справі № 927/1402/15 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині одночасного стягнення пені та штрафу за порушення однієї умови договору порушив ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Представником позивача було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення № 14035862.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2015 року між Відкритим акціонерним товариством "Яготинський маслозавод" (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір поставки №12/08-1П, за умовами якого у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (надалі - Товар), найменування (асортимент), ціна і кількість вказуються у додатках до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору додатками до договору є видаткові накладні, рахунки-фактури, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору ассортимент і кількість кожної партії Товару визначається на основі заявок Покупця, і вказуються в рахунку-фактурі Постачальника. Виставлення рахунку-фактури Постачальником є підтведженням прийняття ним заявки Покупця. Оплата рахунку-фактури або надання доручення Покупцем для отримання Товару, зазначеного в рахунку-фактурі, служить підтвердженням узгодження з боку Покупця асортименту, кількості та ціни Товару, що поставляється за цим Договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює на протязі 5-ти банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу рахунок - фактуру №5522 від 01.09.2015 року на суму 30 090,84 грн. на оплату товару та передано товар за накладною №4964 від 07.09.2015 року на суму 30 090,84 грн., факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи, яка діяла на підставі довіреності №129 від 01.09.2015 року, а також печаткою підприємства.

Проте, відповідач не сплатив вартість отриманого товару за накладною №4964 від 07.09.2015 року на суму 30090,84 грн., у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих. №100 від 23.09.2015) про сплату заборгованості.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 30 090,84 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 692,09 грн. інфляційних втрат, 2 967,86 грн. 30% річних, 4 435,31 грн. пені та 3 009,08 грн. штрафу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно п. 6.2. договору) зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат за вересень 2015 року та 30 % річних за період прострочення платежу з 15.09.2015 року по 12.01.2016 року, судова колегія приходить до висновку про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 692,09 грн. та 2 967,86 грн. відповідно.

Стосовно підстав нарахування позивачем 4 435,31 грн. пені та 3 009,08 грн. штрафу за період прострочення платежу з 15.09.2015 року по 12.01.2016 року, судова колегія зважає на наступне.

В силу ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 6.2 договору за порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Перевіривши розмір пені та штрафу за період прострочення платежу з 15.09.2015 року по 12.01.2016 року, судова колегія приходить до висновку про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині одночасного стягнення пені та штрафу за порушення однієї умови договору порушив ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 09.04.2012 року по справі № 3-88гс11.

Крім того, зазначеної вище правової позиції дотримується Вищий Господарський суд України в інформаційному листі № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 року.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПБ-Цегла" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2016 року у справі № 927/1402/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 927/1402/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.О. Алданова