Ухвала суду № 56644972, 22.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р.Справа № 915/2320/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліпчанської Н.В.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання Кіртоки Л.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 за службовим посвідченням №031666, виданим 26.01.2015р.,

від позивача: ОСОБА_2 за довіреність №02/01 від 25.01.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреність №2 від 25.01.2016р.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд за нововиявленими обставинами

постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі №915/2320/13

за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба",

про відшкодування збитків в розмірі 4.252.671,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (далі Державна екологічна інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" (далі Товариство) про стягнення з останнього на користь держави збитків в розмірі 4.252.671,34 грн. із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій (т.1, а.с.3-11).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015р. по справі №915/2320/13 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) в позові відмовлено (т.1, а.с.150-153).

Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.03.2015р. по справі №915/2320/13 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) стягнуто з Державної екологічної інспекції до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 68.820 грн. (т.1, а.с.154).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015р. у справі №915/2320/13 скасовано, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства на користь держави збитки в розмірі 4.252.671,34 грн. із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Також стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 73.080 грн. судового збору за подання позовної заяви (т.2, а.с.176-183).

Постанова мотивована тим, що відповідачем видобувались підземні води на виробничі потреби без дозволу на спеціальне користування надрами, чим порушені вимоги ст.ст. 19, 21, 65 Кодексу України про надра та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Разом з тим, на підставі ст.88 ГПК України Одеським апеляційним господарським судом винесено додаткову постанову від 26.06.2015р., якою стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 36.540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.185-186).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015р. залишено без змін постанову від 25.06.2015р. та додаткову постанову від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду по справі №915/2320/13 (т.3, а.с.38-43).

Між тим, у лютому 2016 року Товариство звернулось до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Товариство посилається на те, що починаючи з 01.01.2016р. ст.23 Кодексу України про надра, на якому, як вказує заявник, ґрунтувалась постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р., було змінено, а актом, яким змінено зазначене положення, звільнено субєктів господарювання від відповідальності та зазначено про надання йому зворотної сили, що на підставі п.1 ст.112 ГПК України, як вважає Товариство, і є нововиявленою обставиною.

Представник Державної екологічної інспекції проти задоволення даної заяви заперечує з підстав, викладених у запереченнях №07/07-17/438 від 14.03.2016р.

Представник Прокуратури проти задоволення даної заяви заперечує з підстав, викладених у відзиві №05/2-52-13 від 12.03.2015р.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. по справі №915/2320/13 Одеського апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При винесенні постанови від 25.06.2015р. по справі №915/2320/13 судом апеляційної інстанції застосовувалась стаття 23 Кодексу України про надра.

Згідно ст. 23 Кодексу України про надра (у редакції чинній на момент розгляду справи) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Разом з тим, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: 1) норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; 2) норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій (Постанова Пленума Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016р.).

У рішенні Конституційного суду України №3-рп/2001 від 05.04.2001р. зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Нормами законодавства України, чинного на момент розгляду справи, вимога позивача про відшкодування збитків відповідачем, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами) за період упродовж 2012 року 1 кварталу 2013 року у розмірі 4.252.671,34 грн. є обґрунтованою.

Оскільки в силу приписів ч.5 ст.85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом, то спірні правовідносини, що виникли між сторонами, не закінчились на момент здійснення апеляційного провадження у справі. За таких обставин, з огляду на наведені законодавчі приписи, розглядаючи справу 25.06.2015р. Одеський апеляційний господарський суд вирішував спірне питання згідно норм законодавства України, чинного на момент апеляційного перегляду справи.

Згідно ч.3 ст.111-11 ГПК України постанова, прийнята за наслідками розгляду касаційної скарги набирає законної сили з дня її прийняття. А відтак, з моменту винесення Вищим господарський судом України 21.10.2015р. постанови про залишення без змін постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду, спірні правовідносини закінчилися, що має місце до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 №867-VIII (ОСОБА_4 набрав чинності 01.01.2016р.).

Між тим, 13.11.2015р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області №915/2320/13 від 08.07.2015р. (копія постанови в матеріалах справи).

04 лютого 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області відповідачем згідно вказаного наказу сплачено 159589,85 грн., а 26.02.2016р. 10000,00 грн., що підтверджується виписками державного казначейства, наданими Державною екологічною інспекцією у Миколаївськійобласті.

Також заявник зазначає, що він на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015р. №867-VIII вже розпочав процес отримання спеціального дозволу на користування надрами слід зауважити наступне.

Верховний суд України у Постанові від 01.04.2015р. у справі №3-32гс15 зазначив, що чинним законодавством передбачено обовязок отримання господарюючими субєктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

Порядок видачі цих дозволів регулюється Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321, та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615.

Проте, відповідач мав тільки дозвіл на спеціальне водокористування від 20.10.2011р., а лише з березня 2013 року розпочав процедуру отримання дозволу на користування надрами.

Відповідно до вимог ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі", землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

ОСОБА_4 набрав чинності з 01.01.2016р.

У звязку з таким не можна вважати, що відповідач на момент набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" (01.01.2016р.) розпочав процедуру отримання дозволу на користування надрами.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені обставини, не відповідають нормам чинного законодавства України і не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення по справі №915/2320/13.

Отже, за таких обставин в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 112-114 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія Дружба" про перегляд постанови від 25.06.2015р. та додаткової постанови від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 за нововиявленими обставинами - відмовити.

2. Постанову від 25.06.2015р. та додаткову постанову від 26.06.2015р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/2320/13 - залишити без змін.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя Т.Я. Гладишева

Cуддя А.І. Ярош