Рішення № 56644651, 22.03.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2016 р. Справа № 918/114/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕКТР І КО"

до відповідача 2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 37 057,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1

від відповідача 1: представник не з"явився

від відповідача 2: не з"явився

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектр і Ко" (надалі Відповідач 1 або Товариство) про стягнення 35100 грн. 00 коп. основного боргу, 266грн. 00 коп. - 3% річних, 1291грн. 64 коп. інфляційних втрат та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач 2) про стягнення 400 грн. 00 коп..

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги від 06 жовтня 2015р. надала Відповідачу 1 послуги з перевезень та експедиційні послуги на суму 35 500 грн., однак останній вартість послуг не оплатив.

Крім того Позивач зазначає, що між нею, як Кредитором та Відповідачем 2, як Поручителем 10 жовтня 2015 року було укладено Договір поруки, відповідно до якого, Поручитель зобов'язується відповідати за виконання Товариством своїх договірних зобов'язань, що виникли (виникнуть) між ним і Позивачем. Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 400 (чотириста) гривень 00 коп..

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника повторно в судове засідання не забезпечив.

До господарського суду повернулися ухвали суду від 19 лютого 2016 року про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі та від 04 березня 2016 року про призначення справи до розгляду на 22 березня 2016 року, які направлялась на адресу відповідача 1, вказану в позовній заяві - 02094, м.Київ, вул. Червоноткацька, буд.59, ЄДРПОУ 37590125, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Відповідача 1 є зазначена вище адреса.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач 2 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

06 жовтня 2015 року, між Позивачем (Експедитор) та Відповідачем 2 укладений Договір на транспортно-експедиційні послуги (надалі Договір), відповідно до якого Позивач надає послуги з перевезень та експедиційні послуги Відповідачу 1. Відповідно до умов даного договору Експедитор здійснює перевезення відповідно до Договору-заявки.

В п. 2.1.12 Договору зазначається, що Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги надані Експедитором.

У п. 3.1 визначено, що вартість послуг узгоджується Сторонами у Заявка шляхом прийняття заявки до виконання.

Відповідно до п. 4.1, Замовник зобов'язується в порядку й на умовах визначеним даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодовувати документально підтверджені витрати експедитора, пов'язані з виконанням перевезення за заявками згідно даного договору.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються Замовником у безготівковій формі на умовах 100% оплати в день розвантаження автомобіля на підставі копії-рахунку переданого Експедитором за допомогою факсимільного зв"язку з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.

В п. 8.1 Договору передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 1957 р., Конвенції про спільну транзитну процедуру 1987 р., Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюються міжнародні автомобільні перевезення 1970 р., та іншими міждержавними угодами. У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень Сторони керуються законодавством України.

Відповідно до п. 8.3, якщо відправлений Експедитором акт приймання-передачі наданих послуг Замовником не підписаний, і письмово не заперечений протягом 5 днів з моменту отримання, він вважається прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідно до вищезазначеного договору, між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів. У пункті 10 договору-заявки зазначено, що вартість перевезення становить 35 500 грн. ( 17 500 грн. за першу машину, 18 000 грн. за другу машину).

Для виконання даного договору-заявки Позивачем були укладені заявки на перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_3 та ПП "Л.В.С.", у яких Позивач виступала Експедитором, а ФОП ОСОБА_3 та ПП "Л.В.С" перевізниками.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконала, про що свідчить відмітка Відповідача 1 у вантажно-транспортній накладній (СМR). Тому, з метою отримання оплати за надані послуги, Позивач, відповідно до вимог договору надіслала Відповідачу 1 копію основного договору від 06 жовтня 2015 року, копію договору-заявки, акт №464/10 здачі прийняття робіт згідно до договору від 06.10.2015 на суму 18 000 грн., акт №465/10 здачі прийняття робіт згідно до договору від 06.10.2015 на суму 17 500 грн., рахунок-фактуру № 490-07/10 від 07 жовтня 2015 р., рахунок-фактуру №487-07/10 від 07 жовтня 2015 року, вантажно-транспорті накладні рекомендованим листом 07.11.2015 року. Даний лист був повернутий Позивачу 11.12.2015 року у зв"язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. У положеннях ст. 5 даної Конвенції визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

У статті 9 даної конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст. 526 ЦК України зазначається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. В положеннях ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

На підставі вищенаведених норм вимоги Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектр і Ко" 35100 грн. 00 коп. вартості послуг по перевезенню вантажів грунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми Позивач, в зв"язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, нарахував Товариству 3% річних в сумі 266, 00 грн. за період з 13.11.2015р. по 12.02.2016р. та 1291,64 грн. інфляційних за листопад 2015р. - січень 2016 року.

Перевіривши зазначений розрахунок господарський суд встановив його арифметичну правильність та обгрунтованість нарахування.

Відтак, на основі вищенаведеного, задоволенню підлягають вимоги Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектр і Ко" 3% річних в сумі 266, 00 грн. та 1291,64 грн. інфляційних.

Крім того, 10 жовтня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Поручитель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Кредитор) було укладено Договір поруки, відповідно до якого, Поручитель зобов'язується відповідати перед Позивачем за виконання ТзОВ "Вектр і Ко" своїх договірних зобов'язань, що виникли за Договором на транспортно-експедиційні послуги від 06 жовтня 2015р..

Пунктом 3.1 Договору поруки визначено, що Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 400 (чотириста) гривень 00 коп..

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України та ст. 196 Господарського кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2 400 (чотириста) гривень 00 коп. є правомірною і підлягає задоволенню.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладаються судові витрати в розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТР І КО" (02094, м.Київ, вул.Червоноткацька, буд.59, ЄДРПОУ 37590125) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_2) 35 100 (тридцять п"ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. - 3% річних, 1291 (одна тисяча двісті дев"яносто одна) грн. 64 коп. інфляційних, 1363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 12 коп. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) 400 (чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 00 коп. судового боргу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2016 року.

Суддя Марач В.В.