Рішення № 56644321, 15.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа № 911/366/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністюПрод-транс, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-1, Київська обл., с. Бузова

про стягнення 199 795,29 гривень

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.01.2016)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Прод-транс (далі ТОВ Прод-транс/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-1 (далі ТОВКрай-1/відповідач) про стягнення 199 795,29 гривень, з яких: 149 587,23 грн сума вартості поставленого товару, 2 767,22 грн 3% річних, 117,20 грн інфляційних втрат та 47 323,64 грн пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2016 порушено провадження у справі №911/366/16 та призначено розгляд справи на 15.02.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2016 та 29.02.2015 розгляд справи відкладався на 29.02.2016 та 15.03.2016.

В судові засідання 15.02.2016, 29.02.2016 та 15.03.2016 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 між ТОВ Прод-транс (далі- постачальник) та ТОВ Край (далі-покупець) було укладено договір поставки №1456/135 (далі-договір поставки), відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (додаток №1 Б Бланк замовлення) та товаросупровідною документацією, які складають невідємну частину цього договору.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.7. та 8.1. договору сторони передбачили, що постачальник повинен поставляти товар вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством.

Товари поставляються і передаються у власність покупцю вільними від усіх і будь-яких обтяжень перед третіми особами (включаючи сплату обовязкових платежів, податків, мита), окремо до кожного місця доставки товару (кожного філіалу, представництва, розподільчого центру, магазина ТОВ Край, надалі - магазин), зазначеного покупцем у відповідному замовленні.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Договір укладений строком до 31.12.2010. Строк дії договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

03.09.2010 між ТОВ Прод-транс, ТОВКрай та ТОВКрай-2 було укладено додаткову угоду №1018264 (про заміну сторони у зобовязанні), відповідно до положень якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ Край на ТОВ Край-2 у зобовязанні по договору поставки. З вищеназваної дати всі права і обовязки сторони покупця по договору поставки №595 від 30.03.2004 переходять від ТОВКрай до ТОВ Край-2 і ТОВКрай вибуває із зобовязання по договору як сторона.

30.09.2014 між ТОВ Прод-транс, ТОВКрай-2 (первісний покупець) та ТОВ Край-1 (новий покупець) було укладено додаткову угоду №2525 про заміну сторони у зобовязанні, відповідно до положень якої сторони дйшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВКрай-2 на ТОВ Край-1 у зобовязанні по договору поставик з дати підписання акту звірки взаємних розрахунків, який є невідємною частиною цієї угоди.

Згідно п. 2 та 4 з дати підписання акту звірки взаєморозрахунків всі права (як кредитора у зобовязанні по договору поставки) і обовязки (як боржника у зобовязанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, первісний покупець вибуває із договору поставки як сторона.

Первісний покупець та постачальник зобовязується підписати акт звірки взаєморозрахунків по договору поставки.

Судом встановлено, що позивач здійснив протягом, зокрема, квітня-травня 2015 року на користь ТОВ Край-1 поставку товару загальною вартістю 149 874,84 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на товаро-транспортних накладних:

- №НИК-000938 від 07.04.2015 на суму 6 994,08 грн,

- №НИК-001291 від 17.04.2015 на суму 13 246,56 грн,

- №НИК-001290 від 17.04.2015 на суму 7 380,00 грн,

- №НИК-001292 від 17.04.2015 на суму 22 957,20 грн,

- №НИК-001392 від 21.04.2015 на суму 8 321,76 грн,

- №НИК-002365 від 15.05.2015 на суму 83 952,00 грн,

- №НИК-002739 від 26.05.2015 на суму 7 023,24 грн. Копії зазначених товаро-транспортних накладних містяться в матеріалах справи.

Водночас, враховуючи переплату у звязку з погашенням відповідачем попередньої заборгованості по здійсненим раніше поставкам у розмірі 287,61 грн, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 149 587,23 грн.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за поставлений товар не провів, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 149 587,23 грн заборгованості за поставлені товари згідно товаро-транспортних накладних за договором поставки.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 512, ст. 514, ст. 520, ч. 1 ст. 627 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує зі змісту укладеної 30.09.2014 між ТОВ Край-2 (первісний покупець), ТОВ Край-1 (новий покупець) та ТОВ Прод-транс додаткової угоди №2525 про заміну сторони у зобовязанні, сторони зазначеного правочину передбачили, що всі права та обовязки по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця з моменту підписання постачальником та первісним покупцем акту звірки взаєморозрахунків.

Однак, як слідує з матеріалів справи, сторонами додаткової угоди №2525 про заміну сторони у зобовязанні від 30.09.2014 не було виконано умов даної угоди, та не підписано акт взаєморозрахунків, що також підтверджено наданими письмовими поясненнями позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що умови договору поставки не поширюють свою дію на відносини, що склалися між позивачем та відповідачем у результаті поставки товару за спірними накладними, адже до ТОВ «Край-1» не перейшли права та обов'язки покупця за договором поставки.

Відповідно до ст. 175, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обовязку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем, як покупцем, спірних товаро-транспортних накладних, яка є первинним обліковим документом та фіксує найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, свідчить про виникнення договірних відносини та відповідно майново-господарських зобов'язань між сторонами.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 193 та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду наведеного, підписання ТОВ «Край-1» товаро-транспортних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем такого товару та, відповідно, породжує для останнього обовязок щодо його оплати у повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач свої грошові зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості є арифметично вірним, суд дійшов висновку про про задовлення вимоги позивача про стягнення з відповідача 149 587,23 грн заборгованості як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у звязку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Край-1» 117, 20 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з травня по жовтень 2015 року на 6 706,47 грн боргу за ТТН №НИК-000938 від 07.04.2015, а також 2 767,22 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

- з 06.05.2015 по 12.01.2016 на 6 706,47 грн за ТНН №НИК-000938 від 07.04.2015,

- з 16.05.2015 по 12.01.2016 на 7 380,00 грн за ТНН №НИК-001291 від 17.04.2015,

- з 16.05.2015 по 12.01.2016 на 13 246,56 грн за ТНН №НИК-001290 від 17.04.2015,

- з 16.05.2015 по 12.01.2016 на 22 967,20 грн за ТНН №НИК-001292 від 17.04.2015,

- з 20.05.2015 по 12.01.2016 на 8 321,76 грн за ТНН №НИК-001392 від 21.04.2015,

- з 13.06.2015 по 12.01.2016 на 83 952,00 грн за ТНН №НИК-002365 від 15.05.2015,

- з 26.06.2015 по 12.01.2016 на 7 023,24 грн за ТНН №НИК-002739 від 26.05.2015.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату суми боргу за поставлений товар згідно спірних товаро-транспортних накладних.

Таким чином, відсутність погоджених між сторонами строків оплати товару та доказів звернення позивача із письмовою вимого до відповідача про сплату відповідних коштів унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обовязку по оплаті вартості поставленого позивачем товару, а відтак моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 117, 20 грн інфляційних втрат та 2 767,22 грн 3% річних є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 323,64 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статей 230, 231 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може стягуватись виключно у випадку, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) чи законом.

Як встановлено судом, у звязку з непідписання акту взаємних розрахунків відповідно до умов додаткової угоди №2525 від 30.09.2014, права та обовязки за договором поставки до ТОВ «Край-1» не перейшли.

З огляду наведеного, враховуючи, що обовязки за договором поставки до відповідача не перейшли, відтак поставка товару за спірними накладними здійснена позивачем поза межами відповідного правочину, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 47 323,64 грн пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 520, 525, 526, 530, 551, 612, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кім. 3, ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прод-транс (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 36282322) 149 587 (сто сорок девять тисяч пятсот вісімдесят сім) грн 23 коп. заборгованості та 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят девять) грн 65 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.03.2016.

Суддя В.А. Ярема