Рішення № 56644282, 16.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016р. Справа№ 914/3745/15

За позовом: Дочірнього підприємства Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о., м.Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства Львівелектротранс, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 91 619, 91 грн. збитків.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача розяснено.

Розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о. до Львівського комунального підприємства Львівелектротранс, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення 91 619,91 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2015 року (суддя Кітаєва С.Б.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 16.12.2015 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.

У звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б., 12.01.2016 р. автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3745/15 передано для розгляду судді Манюку П.Т.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в судові засідання зявився, подав письмові пояснення по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Дочірнє підприємство Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о. (позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Львівського комунального підприємства Львівелектротранс (відповідач) про стягнення 91 619,91 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 10.01.2013 р. між «DUOX s.r.o.» (продавець) та ДП Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о. (замовник) укладено контракт № 20130101 (надалі контракт № 20130101), згідно якого продавець зобовязується продати і поставити, а замовник прийняти й оплатити тролейбуси Шкода 14 Тр або аналог (бувші у використанні), партіями, відповідно до замовлень поданих замовником в будь-якій зручній для сторін формі (електронне повідомлення, факс, письмове повідомлення та ін.). Згідно п. 8.2 контракту, в редакції договору від 16.12.2013 р. № 3 про внесення змін до контракту № від 10.01.2013 р. № 20130101, за прострочення термінів оплати, замовник сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Замовлення на придбання тролейбусів подавались відповідно до договору поставки від 15.01.2013 р. № 46 (надалі договір № 46), який було укладено за результатами проведеного тендеру між Львівським комунальним підприємством Львівелектротранс (замовник) та ДП Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о. (постачальник), за умовами якого постачальник зобовязувався передати Автобуси та тролейбуси (код.34.10.3) Тролейбус Шкода 14 Тр, Шкода 15 Тр (бувший у використанні) (надалі товар) замовнику, а замовник зобовязувався оплатити його у строк та в порядку визначеному цим договором відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Львівського комунального підприємства Львівелектротранс протоколу № 3-2 від 26.12.2012 р. щодо акцепту цінової пропозиції постачальника за результатами процедури відкритих торгів.

Згідно п.4.1. договору № 46, сторони погодили наступний порядок розрахунків: - 40% передоплата згідно виставленого рахунку на протязі 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника; - 60% - після поставки товару на протязі 30 днів після отримання товару на складі замовника за адресою: 79053, м. Львів, вул. Тролейбусна, 1, тролейбусне депо і виставлення рахунку-фактури.

Позивач свої зобовязання згідно договору № 46 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар (тролейбуси Шкода 14 Тр та Шкода 15 Тр) на загальну суму 3 450 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі за період з 27.09.2013р. по 30.04.2014р.

Однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, відтак, у нього виникла заборгованість, яка становила 710 000,00 грн.

У вересні 2014 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом до відповідача про стягнення 1 097 063,71 грн., з яких: 710 000,00 грн. сума основного боргу, 208 192, 21 грн. інфляційні втрати, 32 809, 30 грн. три проценти річних та 146 062, 20 грн. пені. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2014 р. у справі № 914/3232/14 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача вищевказану суму. Вказане рішення суду від 05.11.2014 р. виконане відповідачем лише 13.02.2015 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.04.2015 р. № 914/596/15 за позовом позивача до відповідача стягнуто з останнього 122 222, 72 грн., з яких: 12 535, 89 грн. - пеня згідно п. 7.2 договору № 46, 99 550, 11 грн. інфляційних та 10 136, 72 грн. 3 % річних.

Порушення зобовязання зі сторони відповідача в частині оплати за поставлені йому тролейбуси призвело до того, що позивач прострочив оплату за тролейбуси за контрактом № 20130101.

У серпні 2015 р. позивач отримав вимогу від фірми «DUOX s.r.o.» про оплату пені в розмірі 11 580, 83 євро, нарахованої на підставі п. 8.2 контракту № 20130101. Вказана вимога була частково задоволена, позивачем було сплачено 10 000, 00 євро пені, тобто у зв»язку з несвоєчасно оплатою відповідачем отриманих тролейбусів, позивачем були понесені збитки в розмірі 10 000, 00 євро, що на день подання позову становить 250 218, 00 грн.

З врахуванням рішень Господарського суду Львівської області у справах № 914/3232/14 та № 914/596/15, якими присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача неустойку в загальному розмірі 158 598, 09 грн., на підставі ст. 232 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 91 619, 91 грн. збитків, непокритих неустойкою.

У відзиві на позовну заяву та в попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у звязку з несвоєчасним виділенням коштів Львівською міською радою на оплату основного боргу. Крім того, розділом 7 договору № 46 встановлено відповідальність сторін, однак умовами договору не передбачено відповідальності відповідача перед позивачем у випадку сплати ним штрафних санкцій на користь третіх осіб. Також відповідач подав клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог.

У письмових поясненнях та в судовому засіданні 14.03.2016 р. представник третьої особи, зазначив, що Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за дорученням Львівської міської ради здійснює перерахунок грошових коштів у статутний капітал відповідача. Так, у 2013 р. перераховано до статутного капіталу відповідача кошти у сумі 117 466 435, 81 грн. Представник третьої особи з посиланнями на ст. 96 ЦК України зазначив, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобовязаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобовязаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 р., за результатами проведеного тендеру, між Львівським комунальним підприємством Львівелектротранс (замовник) та ДП Дуокс Словацького ТзОВ Дуокс с.р.о. (постачальник) було укладено длоговір поставки № 46, за умовами якого постачальник зобовязувався передати Автобуси та тролейбуси (код.34.10.3) Тролейбус Шкода 14 Тр, Шкода 15 Тр (бувший у використанні) замовнику, а замовник зобовязувався оплатити його у строк та в порядку визначених цим договором відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Львівського комунального підприємства Львівелектротранс протоколу № 3-2 від 26.12.2012р. щодо акцепту цінової пропозиції постачальника за результатами процедури відкритих торгів.

Згідно п.4.1. договору сторони погодили наступний порядок розрахунків: - 40% передоплата згідно виставленого рахунку на протязі 2-ох днів після повідомлення про загрузку товару на складі постачальника; - 60% - після поставки товару на протязі 30 днів після отримання товару на складі замовника за адресою: 79053, м. Львів, вул. Тролейбусна, 1, тролейбусне депо і виставлення рахунку-фактури.

Позивач свої зобовязання згідно договору від 15.01.2013р. № 46 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар (тролейбуси Шкода 14 Тр та Шкода 15 Тр) на загальну суму 3 450 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі за період з 27.09.2013р. по 30.04.2014р.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково відтак, у нього виникла заборгованість, яка становила 710 000,00 грн. Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором № 46 підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2014 р. у справі № 914/3232/14 з відповідача стягнено 710 000,00 грн. основного боргу, 146 062,20 грн. пені., 208 192,21 грн. інфляційних втрат, 32 809,30 грн. 3 % річних та 21 941, 28 грн. судового збору.

Також, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.04.2015 р. № 914/596/15 за позовом позивача до відповідача, виходячи із факту неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором № 46, стягнуто з останнього 12 535, 89 грн. пені, 99 550, 11 грн. інфляційних втрат, 10 136, 72 грн. 3 % річних та 2 444, 45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вищевказані рішення набрали законної сили, у зв»язку з чим були видані накази на їх примусове виконання.

Порушення зобов»язання зі сторони відповідача в частині оплати за поставлені тролейбуси, призвело до того, що позивач прострочив оплату за тролейбуси за контрактом № 20130101, згідно якого продавець фірма «DUOX s.r.o.» зобов»язується продати і поставити, а замовник (позивач) прийняти й оплатити тролейбуси Шкода 14Тр або аналог (бувші у використанні), партіями, відповідно до замовлень поданих позивачем в будь-якій зручній для сторін формі (електронне повідомлення, факс, письмове повідомлення та ін.). Згідно п. 8.2 контракту № 20130101 в редакції від 16.12.2013 р. № 3 про внесення змін до контракту від 10.01.2013 р. № 20130101 (чинній на момент прострочення відповідачем своїх зобовязань), за прострочення термінів оплати, позивач сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У серпні 2015 р. позивач отримав вимогу від фірми «DUOX s.r.o.» про оплату пені в розмірі 11 580, 83 євро, нарахованої на підставі п. 8.2 контракту № 20130101. Вказана вимога була задоволена частково, позивачем було сплачено на користь фірми «DUOX s.r.o.» 10 000, 00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 19.08.2015 р. № 150821/000149334 та від 29.09.2015 р. № 150929/000151526 (копії яких долучені до матеріалів справи).

Таким чином, підставою звернення з відповідним позовом до суду стала несвоєчасна оплата відповідачем отриманих тролейбусів, у зв»язку з чим позивачем були понесені збитки у вигляді сплати пені фірмі «DUOX s.r.o.» в розмірі 10 000, 00 євро.

З врахуванням рішень господарського суду Львівської області у справах № 914/3232/14 та № 914/596/15, якими присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 158 598, 09 грн., на підставі ст. 232 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 91 619, 91 грн. збитків не покритих неустойкою.

Відповідно до ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 8.2 контракту № 20130101 в редакції від 16.12.2013 р. № 3 про внесення змін до контракту від 10.01.2013 р. № 20130101, за прострочення термінів оплати, позивач сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Щодо нарахованої позивачу фірмою «DUOX s.r.o.» пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару в розмірі 11 580, 83 євро, та сплаченої пені в розмірі 10 000, 00 євро, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначено, що за приписами статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та частини другої статі 343 ГК України, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений в цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, визначений в договорі розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, фірма «DUOX s.r.o.» повинна була здійснити розрахунок пені, а позивач її сплатити з урахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, тобто її сума не повинна була перевищувати ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, позивач, виходячи із розрахунку сплаченої на користь фірми «DUOX s.r.o.» пені, долученого до позовної заяви, беручи до уваги зазначені у вказаному розрахунку розмір заборгованості та період прострочення, повинен був сплатити пеню в розмірі 5 855, 57 євро, що на день подання позову (за курсом 1 євро = 25, 0218 грн.) становить 146 516, 90 грн.

Статтею 232 ГК України передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки розмір штрафних санкцій, стягнутих з відповідача на підставі рішень Господарського суду Львівської області від 05.11.2014 р. у справі № 914/3232/14 та від 27.04.2015 р. у справі 914/596/15 на загальну суму 158 598, 09 грн. перевищує розмір збитків (суми штрафних санкцій, які підлягали сплаті позивачем на користь фірми «DUOX s.r.o.»), що становлять 146 516, 90 грн., відтак позовні вимоги є необґрунтовані, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог, то суд зазначає що відповідно до вимог ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Оскільки предметом позовних вимог у даній справі є стягнення збитків, до них повинні застосовуватися приписи ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.03.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.