Рішення № 56643705, 15.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа № 911/481/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екосистеми України, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 26 160,00 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №0902-2016 від 09.02.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 15.03.2016)

ОСОБА_4 (довіреність б/н від 15.03.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Екосистеми України (далі-ТОВ Екосистеми України/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1В./відповідач) про стягнення 26 160,00 гривень, сплачених позивачем на виконання робіт автокраном, з підстав ст. ст. 205, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, 538, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України

Відповідач позовні вимоги, зокрема, щодо стягнення 26 160,00 грн заборгованості не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2016 порушено провадження у справі №911/481/16 та призначено розгляд справи на 22.02.2016.

22.02.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю підготовки заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2016 розгляд справи було відкладено на 14.03.2016.

Водночас, відповідно до прохальної частини позовної заяви ТОВ Екосистеми України заявлено, з метою забезпечення позову, про накладення арешту на 26 160, 00 грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Поряд з тим, 02.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку розгляду справи по суті, від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ Екосистеми України просив суд:

- визнати розірваним договір про надання послуг автокраном укладеним між ТОВ Екосистеми України та ФОП ОСОБА_1;

- стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 26 160,00 грн;

- з метою забезпечення позову накласти арешт на 26 160,00 грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно зі ст. ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання у 2016 році до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у одному розмірі мінімальної заробітної плати.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Однак, в порушення вищезазначених приписів закону, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем не додано доказів сплати судового збору за вимогу про визнання договору розірваним.

Відповідно до п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК України не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку про повернення ТОВ Екосистеми України заяви про збільшення позовних вимог без розгляду у порядку п. 4 ст. 63 ГПК України.

Крім того, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду вищезазначеного, оскільки позивачем не зазначено обставин, з якими останній пов'язує застосування заходів до забезпечення позову, а також не надано відповідних доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні 14.03.2016 було оголошено перерву до 15.03.2016.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наданих письмових пояснень сторін між ними було укладено усний договір на виконання робіт автокраном XCMG QY25K5, за яким відповідач мав виконати роботи по демонтажу та монтажу конструкції водонапірної башти в м. Яготин, Яготинскього р-ну, Київської області.

23.09.2015 ФОП ОСОБА_1 було виставлено рахунок-фактуру №КВ-273 на послугу роботи автокрана XCMG QY25K5 кількістю 24 години та послугу його доставки загальною вартістю 26 160,00 грн. Копія відповідного рахунку-фактури наявна в матеріалах справи.

24.09.2015, за виставленим ФОП ОСОБА_1 рахунком-фактури №КВ-273 від 23.09.2015, позивачем було сплачено на рахунок відповідача 26 160,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №53 від 24.09.2015.

Втім, як зазначає позивач, замовлені роботи по демонтажу та монтажу металоконструкцій автокраном відповідачем виконані не були, у звязку із чим ТОВ Екосистеми України звернулось до відповідача із претензією №1/18 від 18.11.2015, відповідно до якої вимагало повернути кошти у розмірі 26 160,00 грн.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 на претензію не відповів та кошти не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26 160,00 грн.

Водночас, відповідачем в обгрунтування заперечень заявленої вимоги зазначено про виконання на погодженому з позивачем обєкті робіт з демонтажу резервуару водонапірної башти, які виконувались водієм ОСОБА_5 16.10.2015 та 17.10.2015 загалом протягом 19 годин, в підтвердження чого суду надано пояснення водія з відповідним графічними матеріалами та належним чином засвідчену копію змінного рапорту.

Вищевикладені обставини, щодо виконання відповідачем робіт, у судових засіданнях 14.03.2016 та 15.03.2016 представником позивача не заперечувались.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 174 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Поряд з тим, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 2 ст. 628, ст. ст. 639, 640, 642, 837, ч. 1 ст. 901 ЦК України Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, субєктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини, які склалися між сторонами за своєю правовою природою є змішаними договірними відносинами, які містять елементи договорів підряду та послуг.

Так, згідно ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 903, ст. 526 ЦК України, з якими кореспондує ч. 1 ст. 193 ГК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, вищезазначені норми закону, а також приписи ст. ст. 205, 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, 538, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, на які як на підстави звернення до суду із відповідним позовом посилається позивач, не передбачають обовязок підрядника повернути кошти, що свідчить про необгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених за виставленим рахунком коштів на підставі відповідних норм.

Доказів же наявності у відповідача договірного обовязку повернути кошти суду не надано.

До того ж, як слідує з наявного в матеріалах справи змінного рапорта, відповідачем була виконана послуга по доставці крану XCMG QY25K5, а частково виконані підрядником роботи протягом 19 годин на обєкті у місті Яготин прийняті позивачем, про що свідчать підписи водія та представника замовника ОСОБА_6 у відповідному рапорті.

За таких обставин, беручи до уваги наведені законодавчі положення, характер правовідносин, враховуючи необґрунтованість заявлених вимог з визначених позивачем підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 160,00 грн заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у звязку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.

До того ж, витрати по сплаті судового збору за заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на позивача та підлягають стягненню з останнього в доход Державного бюджету України, оскільки доказів сплати відповідного судового збору ТОВ Екосистеми України не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 207, 639, 640, 642, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екосистеми України (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 1, ідентифікаційний код 36138266) в доход Державного бюджету України 689 (шістсот вісімдесят девять) грн 00 коп. судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 21.03.2016.

Суддя В.А. Ярема