Ухвала суду № 56642346, 23.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 826/13095/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Тетяни Володимирівни, Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького Олександра Олександровича про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Тетяни Володимирівни (далі - відповідач-1), Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького Олександра Олександровича (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького О.О. щодо зазначення у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого 8458 від 23.06.2015 р. - позивача невірного діагнозу;

- визнання протиправними дій Військово-лікарської комісії Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Т.В. щодо зазначення в медичній картці у графі «невропатолог» неповного діагнозу та винесення неправомірного рішення відносно позивача;

- визнання протиправними дій Військово-лікарської комісії Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Т.В. щодо прийняття постанови від 24.06.2015 р. стосовно позивача без врахування результатів всіх медичних обстежень;

- визнання протиправною та скасування постанови Військово-лікарської комісії Подільського районного у місті Києві військового комісаріату від 24.06.2015 р. щодо позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, від Київської міської клінічної лікарні № 12 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Київської міської клінічної лікарні у зв'язку з тим, що справа в цій частині позовних вимог не підсудна суду адміністративної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та зазначеного клопотання, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 19.06.2015 р. по 23.06.2015 р. позивач на підставі направлення Подільського районного у м. Києві військового комісаріату від 27.05.2015 р. № 101/7 проходив медичний огляд у в Київській міській клінічній лікарні № 12.

За результатами медичного огляду відповідачем-2 у позивача було встановлено дегенеративно-дистрофічні зміни хребта з незначним порушенням функцій хребта та синовіт лівого колінного суглоба в стадії ремісії без порушення функцій ходи та опору. Значних порушень функцій хребта, які б відповідали п. «а» ст. 61 «зі значними порушеннями функцій» та п. «а» ст. 64 «зі значними порушеннями функцій» Розкладу хвороб, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402, у позивача виявлено не було.

Зазначений діагноз відповідачем-2 було відображено у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 8458 від 23.06.2015 р.

Далі, позивач був оглянутий військово-лікарською комісією Подільського районного у м. Києві військового комісаріату (далі - ВЛК), а саме: стоматологом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, психіатром і терапевтом, які встановили його придатність до військової служби на підставі п. «г» ст. 61 та п. «в» ст. 64 Наказу МОУ від 14.08.2008 р. № 402, про що зазначено у медичній картці ОСОБА_2

24.06.2015 р. ВЛК Подільського районного у м. Києві військового комісаріату було прийнято відповідне рішення про придатність позивача до військової служби та складено довідку від 24.06.2015 р.

Вважаючи неправомірними дії відповідача-2 щодо зазначення у виписці з історії хвороби невірного діагнозу, протиправними дії відповідача-1 щодо зазначення в медичній картці неповного діагнозу та щодо винесення неправомірного рішення, а також протиправною постанову ВЛК від 24.06.2015 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимог до обох відповідачів підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а також з того, що в даному випадку відсутні підстави вважати протиправними оскаржувані дії відповідачів та постанову ВЛК від 24.06.2015 р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

1. Щодо правомірності/протиправності рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, заявлених до Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького О.О.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У п. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції та наділений владно-розпорядчою компетенцією.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що Київська міська клінічна лікарня № 12 створена на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.10.1998 р. № 2148 /а.с.83/.

У п.п. 1.1, 2.1 Статуту Київської міської клінічної лікарні № 12 зазначено, що дана установа заснована на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я.

Лікарня створюється та функціонує з метою інтеграції і ефективного використання ресурсів для досягнення найкращих кінцевих результатів в наданні медичної допомоги населенню. Її головним завданням є забезпечення потреб населення у кваліфікованій і доступній медичній допомозі.

Отже, ані Київська міська клінічна лікарня, ані лікар-ортопед Бицький О.О. не наділені владно-розпорядчою компетенцією, не є суб'єктами владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, і встановлення лікарем Бицьким О.О. позивачу діагнозу та зазначення такого діагнозу в його виписці з історії хвороби не є реалізацією владних управлінських функцій.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що дана справа в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2, не належить до юрисдикції адміністративного суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, є правовою підставою для закриття провадження у справі цій частині, однак, помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до лікарні задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького О.О. та закрити провадження у справі в цій частині.

2. Щодо правомірності/протиправності рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, заявлених до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Т.В.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) та Наказом Міністра оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Наказ № 402).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Згідно з ч. 12 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

У п. «б» ч. 8 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Пунктом 2.1 Наказу № 402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 Наказу № 402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу 2 Наказу № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я.

Під придатністю до військової служби у цьому Наказі розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Відповідно до розкладу хвороб, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402, п. «а» ст. 61 «зі значними порушеннями функцій» та п. «а» ст. 64 «зі значними порушеннями функцій» є критеріями для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, а п. «г» ст. 61 «придатні» та п. «г» ст. 64 «придатні», що визначається у відповідності до пояснень, що містяться в додатку до наказу № 402.

Отже, законодавством регламентовано порядок проведення військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) медичного огляду особи та прийняття рішення щодо її придатності до проходження військової служби: 1) обстеження військовозобов'язаного відповідним складом лікарів; 2) прийняття ВЛК рішення щодо придатності особи до проходження військової служби за Розкладом хвороб і Пояснень, затверджених Наказом № 402.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ВЛК Подільського районного у місті Києві військового комісаріату у складі лікарів за відповідним фахом було проведено медичний огляд позивача з дотриманням вимог Наказу № 402, внесено відповідні записи до його медичної картки та на підставі результатів огляду, проведеного ВЛК, виписки з історії хвороби стаціонарного хворого 8458 від 23.06.2015 р., наданої Київською міською лікарнею № 12, у відповідності до Розкладу хвороб і Пояснень, затверджених Наказом № 402, прийнято рішення від 24.06.2015 р. про придатність позивача до проходження військової служби і складено відповідну довідку від 24.06.2015 р., згідно з приписами п. 2.1 Наказу № 402.

Судова колегія також відзначає й те, що, як було встановлено вище, оскаржуване рішення та довідка про придатність позивача до військової служби, зокрема були прийняті на підставі висновку його медичного огляду, проведеного Київської міської клінічною лікарнею № 12, що не підлягає оскарженню в межах даної адміністративної справи, а отже, наразі є дійсним і ніким не скасованим.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позовні вимоги були заявлені позивачем до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату в особі голови комісії - лікаря-невропатолога Караханової Т.В., однак, як вбачається з положень п. 2.1 Наказу № 402, ВЛК є колегіальним органом і рішення про придатність або непридатність особи до військової служби приймається ВЛК колегіально, а не одноособово її головою.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом було неправильно обрано спосіб захисту його прав, які він вважає порушеними.

Більш того, судова колегія відзначає, що безпосередньо встановлення діагнозу та медичних показників щодо придатності особи до військової служби є дискреційними повноваженнями ВЛК, реалізація якої потребує відповідних фахових знань в галузі медицини.

При цьому, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, у відповідності до ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог до відповідача-1.

Доводи апелянта про те, що ВЛК не було враховано медичну карту амбулаторного хворого з 2007 р. по 2015 р., висновок МРТ від 30.11.2012 р. № 6172 поперекового відділу хребта, висновок МРТ від 12.05.2015 р. № ІІ1237 поперекового відділу хребта, висновок МРТ від 12.05.2015 р. № ІІ1237 лівого колінного суглобу, УЗД лівого коліна, консультативний висновок ортопеда-травматолога ОСОБА_7 від 20.05.2015 р., колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову у зазначеній вище частині позовних вимог, оскільки такі документи не мають прерогативного значення для ВЛК при прийнятті рішення щодо придатності особи до військової служби.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що жодного експертного висновку, складеного у відповідності з вимогами ст. 82 КАС України, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом надано не було і клопотань про призначення судово-медичної експертизи не заявлялось.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, клопотання Київської міської клінічної лікарні № 12 - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького О.О. щодо зазначення у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого 8458 від 23.06.2015 р. - позивача невірного діагнозу - скасувати та провадження у справі в цій частині закрити, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Клопотання Київської міської клінічної лікарні № 12 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Київської міської клінічної лікарні № 12 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Київської міської клінічної лікарні № 12 в особі лікаря-ортопеда Бицького Олександра Олександровича щодо зазначення у виписці з історії хвороби стаціонарного хворого 8458 від 23.06.2015 р. - ОСОБА_2 невірного діагнозу - скасувати.

Провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 23.03.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.