Постанова № 56641608, 03.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. № 820/8568/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Алдошина О.С.,

представника відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрспецпоставка-М" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "Укрспецпоставка-М", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення.

Приватне підприємство "Укрспецпоставка-М" вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 23.03.2015р. відповідно до якого встановлено порушення п.138.2 ст. 138 п 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток всього на суму 1442411,25грн., (один мільйон чотириста сорок дві тисячі чотириста одинадцять грн. 25 коп.), за основним платежем у сумі 1153929грн., за штрафними санкціями у сумі 288482,25грн. та податкове повідомлення-рішення №0000382201 від 23.03.2015р. відповідно до якого встановлено порушення п.198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 103590,00 грн. (сто три тисячі п'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.), за основним платежем у сумі 82872,00 грн. за штрафними санкціями у сумі 20718,00грн. та висновки в Акті перевірки, стосовно нереальності здійснення господарських операцій, є такими, що прийняті з порушенням податкового законодавства та суперечать йому у зв'язку з невірним застосуванням норм Конституції України, Податкового кодексу України та іншого діючого законодавства.

Відповідно до поданої заяви від 03 березня 2016 року позивач уточнив позовні вимоги, визнав частково правомірність донарахування за оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, просив скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000372201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток всього на суму 1 396 670,00грн., за основним платежем - 1117336,00 грн., за штрафними санкціями 279334,00грн. та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000382201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, які прийняті на підставі акту перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015р. В іншій частині позовні вимоги залишено без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання робіт (послуг) між ним та підприємствами-контрагентами мали реальний характер, що підтверджується укладеними договорами на виконання робіт, актами наданих послуг, податковими накладними, доказами передачі виконаних робіт замовникам (договори, видаткові накладні) оплатами за виконані роботи, деклараціями з податку на прибуток та з податку на додану вартість та іншими первинними документами. Позивач порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно та сплачував своєчасно. Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не базуються на первинних фінансово-господарських документах підприємства, а тому є безпідставними та не законними. Відповідно прийняті за висновками акту перевірки повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення з боку позивача 1. ст. 1 п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995р. за № 168/704; 2.п. 135.1 п. 135.4.1 ст.135, ст. 137 , п.138.2 ст. 138 п 139.1.9 ст.139, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 , п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями. Вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступного.

ПП "Укрспецпоставка-М" ідентифікаційний код 36033135, як юридична особа зареєстроване Харківським міським виконачим комітетом 04.09.2008 року, взято на податковий облік в органах даржавної податкової служби 05.09.2008 р. за №14240, зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до вимог статей 75, 76 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі направлень від 28.01.2015 р. № 78, 79, 80, 81, 83 та від 11.02.2015 р. №145, виданих Основ`янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, податковими інспекторами була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Укрспецпоставка-М" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011. по 31.12.2013, валютного законодавства за період з 01.01.2011. по 31.12.2013. За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015 р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки перевіркою були встановлені порушення ПП "Укрспецпоставка-М", зокрема:

- ст. 1 п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995р. за № 168/704; п.138.2 ст. 138 п 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1153929грн., а саме: у 2012 році на суму 387 940 грн., у 2013 році на суму 765 989 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 98 102 грн., а саме: у червні 2011 року у сумі 263 грн., у вересні 2011 року у сумі 14 700 грн., у жовтні 2011 року у сумі 267 грн., у березні 2012 року у сумі 74 грн., у травні 2012 року у сумі 3 323 грн., у червні 2012 року у сумі 5 821 грн., у вересні 2012 року у сумі 583 грн., у жовтні 2012 року у сумі 517 грн., у листопаді 2012 року у сумі 2 187 грн., у січні 2013 року у сумі 9 200 грн., у лютому 2013 року у сумі 10 084 грн., у березні 2013 року у сумі 5 200 грн., у квітні 2013 року у сумі 1 933 грн., у серпні 2013 року у сумі 43 000 грн., у вересні 2013 року у сумі 950 грн.

В Акті відповідач вказує на те, що при опрацюванні первинних бухгалтерських документів встановлено, що ПП «Укрспецпоставка-М» мало взаємовідносини з підприємствами, стосовно яких отримана інформація щодо нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання (відсутній факт реального вчинення господарських операцій), внаслідок чого позивачем неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, та неправомірно проведені господарські операції з вказаними контрагентами. Податковим органом поставлено під сумнів факти отримання ПП «Укрспецпоставка-М» товарів (робіт, послуг) від контрагентів та факти релізації товарів (робіт, послуг).

В ході судового розгляду позивачем було визнано помилковість ведення бухгалтерського обліку з господарських операцій, що призвело до порушень ПП «Укрспецпоставка-М» податкового законодавства, які викладені у пункті 1 висновків Акту перевірки № 687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015 р. Об'єкт оподаткування був занижений у 2012 році на суму 102112 грн, що спричинило несплату до бюджету податку на прибуток у сумі 21233 грн., та у 2013 році на суму 80315 грн., що спричинило несплату до бюджету податку на прибуток у сумі 15360 грн., всього у сумі 36593,00 грн. Зазначена обставина визнана сторонами та не потребує додаткового доказування відповідно до ч.3 ст. 72 КАСУ. Враховуючи зазначене, позивач просить частково скасувати відповідне податкове повідомлення - рішення.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що до перевірки позивачем були надані первинні фінансово-господарські документи, в яких відображено господарські діяльність ПП «Украпецпоставка-М» за перевіряємий період.

З матеріалів справи встановлено, що до податкового органу ПП «Укрспецпоставка-М» були подані: декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, за 2 квартал 2011 року, за 3 квартал 2011 року, за 2011 рік, за 1 квартал 2012 року, за 2 квартал 2012 року, за 3 квартал 2012 року, за 2013 рік; декларації з податку на додану вартість (з додатком 5) за березень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 р., січень-грудень 2013 року. Період січень-лютий 2011 року не увійшов до періоду, в якому встановлені порушення у зв'язку зі спливом 3 річного строку. Господарські відносини між ПП «Укрспецпоставка-М» з питань придання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) з контрагентами: ТОВ «Лігал Едвайзинг», ТОВ «Інфосервіском», ТОВ «Феррід Д», ТОВ «Ліга», ТОВ «Грін Сервіс Компані», ТОВ «Трансоіл», ТОВ «Галард Сервіс Компані», ТОВ «Експостач», КП «Жилкомсервіс», ТОВ ТБ «Імператив», ТОВ «Урабус», ТОВ «ХБТРЗ». ТОВ «МТС 2003», ТОВ «Енергорезерв»,ТОВ «Техно Торг» , ТОВ «Іст Сейл Маркет», ФОП ОСОБА_5., ТОВ «ЗКХР», ТОВ «Стахафінрезерв», ПП «Вегамакс», ТОВ «Енергорезерв», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Поліград 46», ТОВ «Гатіора», ТОВ «Мерфіс», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Транс Трейдинг ЛТД», ТОВ «Нью Кепіталтранс», ТОВ «Укріндастріалгруп» базувались на належним чином укладених господарських договорах. До матеріалів справи позивачем надано та досліджено під час судового розгляду первинні фінансово господарські документи, а саме договори, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, тощо. На виконання зобов'язань надані виписки банку про здійснення оплати.

Дані про здійснення виконання зобов'язань та розрахунки за договорами відображені в первинних фінансово-господарських документах, та знаходяться в базі даних податкового органу. Досліджені документи відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема положенням норм ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», виписані податкові накладні не мають дефектів та відповідають положенням ст.201 Податкового кодексу України.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації у зазначені періоди.

Всі операції з вказаним підприємством відображені в бухгалтерському та податковому обліку і на підставі діючого податкового законодавства надана до податкової служби вся передбачена законодавством звітність.

Отримані ПП «Укрспецпоставка-М» послуги (досудові заходи щодо боржників), які надавались ТОВ «Лігал Едвайзинг», ТОВ «Інфосервіском», ТОВ «Феррід Д», ТОВ «Ліга», ТОВ «Грін Сервіс Компані», ТОВ «Трансоіл», ТОВ «Галард Сервіс Компані», ТОВ «Експостач» у відповідних періодах в подальшому були передані на підставі цивільно-правових договорів та доручень замовнику - КП «Жилкомсервіс». Товар, що був придбаний у згідно умов цивільно-правових договорів від ТОВ ТБ «Імператив», ТОВ «Урабус», ТОВ «ХБТРЗ». ТОВ «МТС 2003», в подальшому був реалізований ТОВ «Енергорезерв» на підставі договору постачання та відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. Статус позивача та його контрагентів як платників податку на додану вартість на дату здійснення господарських операцій, не заперечувався сторонами. Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який виконує роботи (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Акт перевірки не містить конкретних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надано.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів. Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними зобов'язаннями.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність реальності здійснення господарських операцій ПП «Укрспецпоставка-М» з контрагентами, на підставі яких платником були сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормами ст. 7, 81 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198, 201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит не ставиться у залежність від виконання його контрагентом обов'язку по декларуванню податкових зобов'язань з ПДВ у тому самому податковому періоді.

З положень п. 14.1.27. ст. 14, ст.ст. 135, 138, 139 Податкового кодексу України, та положеннями ст.ст.4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що однією з обов'язкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Так з Акту перевірки позивача вбачається, що посадовими особами податкового органу під час перевірки були досліджені первинні документи позивача, які підтверджують фактичний рух активів позивача та оприбуткування придбаних у підприємств - контрагентів робіт (послуг).

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про неможливість здійснення позивачем господарських операцій зроблені без надання оцінки первинним документам, а висновки ґрунтуються на оцінці лише актів інших податкових органів.

Необхідно зазначити, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Факт придбання позивачем робіт (послуг) підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити: які саме роботи (послуги) були виконані, за якою ціною, між якими контрагентами, що не спростовано в самому акті перевірки ні представником відповідача під час судового розгляду .

Щодо висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд вважає їх безпідставники, оскільки такі висновки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, відсутність взаємних претензій, відсутність в акті перевірки посилання на ухиляння контрагента позивача від сплати податків та зборів свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку і договори містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять найменування сторін, підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як встановлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідачем не надано суду доказів того, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Враховуючи досліджені обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків: відповідні роботи були прийняті позивачем за актами приймання-передачі та оплачені.

Суд звертає увагу на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг), товарів постачальником. Разом з цим, вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг), товарів постачальником. Відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Отже позовні вимоги про скасування незаконних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог стосовно визнання неправомірними дії податкових інспекторів щодо змісту висновків акту перевірки № 687/20-38-22-01-04/36033135 від 24.02.2015 р. суд зазначає, що в цій частині в задоволені позову слід відмовити, оскільки акт перевірки (як і його висновки) не порушує права платника податків і не може бути оскаржений, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, а тому не створює правових наслідків.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт (послуг) спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства "Укрспецпоставка-М" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372201 від 23.03.2015 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1396669 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 90 коп., з яких: за основним платежем - 1117336 (один мільйон сто сімнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 279333 (двісті сімдесят дев'ять триста тридцять три) грн. 90 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382201 від 23.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Укрспецпоставка-М" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 36033135) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников