Ухвала суду № 56638984, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/537/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.,

при секретарі Тер-Григорьяна Л.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом та просила стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 65 000 доларів США (еквівалент 1 407 250 гривень 00 коп.). З метою забезпечення позову, позивач подала заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нерухоме майно яке є власністю відповідачки, а саме нежитлове приміщення № 35, по вулиці Буніна, в місті Одесі.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Було накладено арешт на нежитлове приміщення № 35, по вулиці Буніна, в місті Одесі.

Не погодившись з ухвалою, ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування заходів забезпечення позову, які були накладені ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17.08.2015р.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із наданих до суду апеляційної інстанції копій матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом наявності у відповідача нерухомого майна є неповна інформаційна довідка, яка була зроблена в порядку доступу державних виконавців ще 23.10.2014р. (а.с.7)

Суд не перевірив наявну інформаційну довідку, не зясував на виконання якого виконавчого провадження був зроблений такий запит, не витребував повний текст наданої довідки, з якого б вбачалася наявність або відсутність заборон на вказане майно, не перевірив наявність іншого майна, на яке б могло бути накладено арешт в межах позовних вимог.

Крім цього, з апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що майно, на яке було накладено арешт оскарженою ухвалою, перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» на підставі договору іпотеки від 06.03.2008р. Рішенням Суворовського райсуду м. Одеси від 09.02.2012р. на користь Банку з ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 2864384,53 грн. Рішенням Приморського райсуду м. Одеси від 10.03.2015р. на спірне нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення. На час винесення оскарженої ухвали спірне майно знаходилось під забороною як іпотечне майно (а.с.55-87).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2015 року не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали по суті.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 311, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2015 року скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення її позову до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

ОСОБА_5