Постанова № 56638791, 23.03.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/512/16-аПровадження № 2-а/591/98/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Ханюкової-Липової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми спр аву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Свої позовні вимоги ОСОБА_1. мотивує тим, що згідно з наказом голови Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2015 року він був звільнений у відставку з посади судді апеляційного суду Сумської області. 10.08.2015 року звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою з необхідними додатками про призначення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці. Це звернення тривалий час не вирішувалося відповідачем. Лише на повторно подану позивачем заяву від 30.12.2015 року УПФУ в м. Сумах прийняв рішення (протокол №10210) від 06.01.2016 року про відмову в призначенні йому такого утримання, пославшись на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, яким з 01 червня 2015 року скасовано норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, а також вважав недостатнім у заявника спеціального стажу, який дає право на призначення довічного утримання. ОСОБА_1. просив визнати протиправними: бездіяльність УПФУ в м. Сумах у період з 20 серпня 2015 року по 06 січня 2016 року по не вирішенню, всупереч процедурі встановленій розд.V Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1, його заяви від 10 серпня 2015 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; рішення (протокол №10210) від 06 січня 2016 року УПФУ в м. Сумах про відмову у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на призначення і одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року та період проходження строкової військової служби з 29 травня 1984 року до 16 травня 1986 року, на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ нарахувати, призначити, і виплачувати йому, починаючи з 05 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду - 22 737 грн., вказаного у довідці Апеляційного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року №115, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Просив стягнути на свою користь 200 грн. сплаченого судового збору.

В судовому засіданні позивач свої уточнені позовні вимоги із заявлених підстав підтримав повністю, пояснив, що лише після подачі ним 10.08.2015 року до УПФУ в м. Сумах скарги на безпідставну відмову прийняти його заяву від 10.08.2015 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його заява була прийнята і розглянута з винесенням відповідного рішення. Таку бездіяльність відповідача він вважає протиправною. Крім того, пояснив, що 29.10.2014 року, згідно зі ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в чинній на той час редакції) подав заяву про відставку з посади судді. Тобто на той час, коли діяв зазначений Закон, та до стажу зараховувалися періоди проходження строкової військової служби та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, у нього ще у березні 2012 року виникло право на відставку та призначення довічного утримання, оскільки він набув необхідний двадцятирічний стаж.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на безпідставності позовних вимог, вважав, що дії та рішення при розгляді звернень ОСОБА_1. вчинені відповідачем відповідно діючому законодавству і просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали даної справи, а також справи Зарічного районного суду м. Суми за адміністративним позовом ОСОБА_1. до УПФУ в м. Сумах, третя особа - Вища рада юстиції (справа №591/6424/15-а, провадження №2-а/591/346/15), суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, копій наказу про звільнення та постанови ВРУ, відповідно до Указу Президента України від 12 червня 1996 року №420/96 ОСОБА_1. було з 20.06.1996 року призначено суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, і на цій посаді він працював до 11.02.2002 року. Указом Президента України від 19.12.2001 року №1237/2001 він був обраний безстроково суддею апеляційного суду Сумської області та з 12.02.2002 року працював на даній посаді до дня звільнення у відставку наказом від 4.08.2015 року №51-ОС голови апеляційного суду Сумської області на підставі постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №634-VІІІ у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.7-9).

10.08.2015 року ОСОБА_1. подав до УПФУ в м. Сумах скаргу на безпідставну відмову головного спеціаліста відділу прийому документів даного управління Стегній Н.М. прийняти його заяву від того ж 10 серпня 2015 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подану згідно з вимогами Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1 (із змінами), з додатками визначеними названим Порядком. У цій скарзі заявник просив прийняти названу заяву з додатками та вирішити її по суті, прийнявши рішення про призначення довічного утримання відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а у випадку відмови в такому призначенні надати письмову мотивовану відповідь (а.с.20).

Як вбачається з копій заяви (а.с.21) та додатків до неї, що надані ОСОБА_1. суб'єкту владних повноважень документи за їх переліком, формою і змістом відповідали вимогам п.3.1 і додаткам №1-№3 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1 (із змінами від 11 лютого 2013 року, далі - Порядок). Жодних зауважень до їх змісту чи УПФУ в м. Сумах не вказував, у той час як згідно з п.3.1, 5.1, 5.3 Порядку повинен був їх перевірити та мав можливість вимагати від заявника надання додаткових документів у строки визначені п.1.2 цього Порядку.

20.08.2015 р. УПФУ в м. Сумах надіслав ОСОБА_1. повідомлення №364/Б, у якому сповістив про відмову у призначенні таких виплат, пославшись на те, що згідно з п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ, у разі неприйняття закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01 червня 2015 року скасовуються норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто тимчасово із зазначеної дати і до остаточного законодавчого врегулювання, даний вид пенсії не призначається. При цьому заявнику було повернуто вищезазначену заяву від 10 серпня 2015 року з усіма додатками до неї (а.с.22).

Це повідомлення було надане йому у 10-денний строк, як того вимагають п.5.4 і 5.5 Порядку. Враховуючи ці обставини і зміст даного повідомлення з посиланням на норми закону, у заявника були достатні підстави вважати, що УПФУ в м. Сумах належним чином з дотриманням встановленої процедури вирішив його заяву і прийняв рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання.

Вважаючи, що УПФУ в м. Сумах 20.08.2015 року прийняв рішення про відмову, ОСОБА_1. оскаржив його в судовому порядку, звернувшись 31 серпня 2015 року з адміністративним позовом до УПФУ в м. Сумах у Зарічний районний суд м. Суми, у якому ухвалою судді від 09.09.2015 року було відкрито провадження (справа №591/6424/15-а, провадження №2-а/591/346/15). Вказана справа по суті не розглядалась і ухвалою Зарічного районного суду м. Суми провадження по ній зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України (а.с.23-32). В додатковому запереченні на позов у вищеназваній справі (а.с.28), УПФУ в м. Сумах зазначив, що звернення ОСОБА_1. від 10 серпня 2015 року розглядалось лише в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», і йому було надано необхідне роз'яснення, а питання щодо його права на довічне утримання не вирішувалося.

Після цього 12.12.2015 року ОСОБА_1. подав на ім'я начальника УПФУ в м. Сумах заяву, в якій просив розібратись з бездіяльністю працівників даної установи по не вирішенню його заяви від 10 серпня 2015 року про призначення довічного утримання (а.с.33).

У відповіді від 29.12.2015 року №604/Б за підписом заступника начальника управління йому роз'яснено право звернутись до цього органу за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у порядку, визначеному Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1 (із змінами). При цьому УПФУ в м. Сумах не надав ніяких роз'яснень заявнику щодо зазначених ним у скарзі порушень при прийнятті та розгляді поданих 10.08.2015 року документів (а.с.34).

30 грудня 2015 року ОСОБА_1. повторно подав до УПФУ в м. Сумах заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з поданням голови суду та рештою передбачених Порядком документів (а.с.35-38). В цей же день він надав до УПФУ в м. Сумах і додатково витребувані цим органом документи: оригінал трудової книжки та копії військового квитка і дипломів про освіту (а.с.38).

Відповідач в повідомленні від 14.01.2016 року (№456/03-28) сповістило ОСОБА_1., що рішенням управління від 6 січня 2016 року йому відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки згідно з п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення усіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/довічне утримання призначаються, відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, його стаж судді складає лише 19 років 1 місяць і 16 днів, так як ст.131 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання, періоду проходження військової служби та половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах (а.с.39).

Після цього ОСОБА_1. одержав у відповідача текст рішення УПФУ в м. Сумах від 06 січня 2016 року, викладеного у формі протоколу №10210 (а.с.40-41).

Вищеназвані документи в їх сукупності свідчать, що являючись суб'єктом владних повноважень у сфері реалізації державної політики з питань призначення і виплат щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, УПФУ в м. Сумах, всупереч вимогам ст.19 Конституції України, пунктів 1, 2, підпункту 6 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23 липня 2014 року №280, пунктів 2, 3, підпункту 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року №28-2, ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не вирішив заяву позивача від 10 серпня 2015 року про призначення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці в десятиденний термін з постановленням відповідного рішення, як того вимагає пункт 5.4 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1 (із змінами, внесеними постановою №2-4 від 11 лютого 2013 року). Таке рішення було прийняте УПФУ в м. Сумах лише 6 січня 2016 року після подальших звернень ОСОБА_1.

Такою бездіяльністю, на думку суду, у період з 20 серпня 2015 року по 06 січня 2016 року відповідач порушив право позивача на належне і своєчасне вирішення компетентним державним органом його поданого у встановленій формі звернення з питання грошового забезпечення судді у відставці, а тому суд вважає, що це порушене право необхідно захистити, визнавши таку бездіяльність протиправною.

Судом встановлено також, що свої заяви про відставку з посади судді ОСОБА_1. подавав через адміністрацію суду за місцем роботи на ім'я Вищої ради юстиції та Верховної Ради України ще 29 жовтня 2014 року, згідно зі ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в чинній на той час редакції). Ці заяви разом з додатками апеляційний суд Сумської області 30 жовтня 2014 року (вих.№ 47) направив до Вищої ради юстиції, яка отримала їх 2 листопада 2014 року (вхід.№461/0/6-14), але лише 2 липня 2015 року прийняла рішення №106/0/15-15 внести до Верховної Ради України подання про звільнення цього судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку, а безпосередньо таке подання внесла до Верховної Ради України 3 липня 2015 року під №8/0/12-15. Наведене підтверджується наявними у справі копіями цих документів (а.с.10-13).

Як вбачається з адресованої ОСОБА_1. відповіді на його звернення Вищої ради юстиції від 19 березня 2015 року №1937/0/9-15, повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено відповідно до положень п.3 розд.ІІ ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади», у зв'язку з чим матеріали про звільнення його з посади судді ще не розглянуті (а.с.11).

На інше звернення позивача Вища рада юстиції роз'яснила листом від 07 липня 2015 року (вих.№4278/0/9-15), що п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року передбачено, що заяви та скарги, подані до набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до чинної на час їх подання редакції ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з цим заява ОСОБА_1. від 29 жовтня 2014 року про звільнення у відставку розглядалась Вищою радою юстиції згідно з вимогами п.11 розд. XІІ «Перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, тобто відповідно до абз.2 п.3-1 постанови КМУ від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу його роботи, крім безпосереднього стажу на посаді судді, зараховано половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби (а.с.17).

Викладене свідчить про те, що позивач зі свого боку здійснив всі необхідні дії, пов'язані з поданням заяви про відставку, і його вина у несвоєчасному, всупереч ч.3 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в чинній на той час редакції), вирішенні Вищою радою юстиції, а як наслідок і Верховною Радою України, його заяви про відставку відсутня.

Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України, та п.8 ч.4, ч.6 ст.47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у попередніх редакціях), п.8 ч.4, ч.6 ст.48 цього ж Закону (у чинній редакції) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Право на відставку та отримання у відставці, за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди, було гарантовано державою Україна суддям, у тому числі й позивачу, який працював суддею з 20 червня 1996 року. Враховуючи, що у березні 2012 року на підставі чинного на той час «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1. набув необхідний двадцятирічний стаж, який дає право на відставку та призначення довічного утримання, він мав право вийти у відставку, однак продовжував працювати на посаді судді, на що також мав право згідно чинного на той час законодавства.

Згідно з п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року, заява судді ОСОБА_1, від 29 жовтня 2015 року про звільнення у відставку розглядалась Вищою радою юстиції та Верховною радою України згідно з вимогами п.11 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року, тому відповідно до абз.2 п.3-1 постанови КМУ від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу його роботи, що дає право даного судді на відставку й одержання довічного щомісячного грошового утримання, враховуючи його безпосередню роботу роботи на посаді судді - 19 років 1 місяць 16 днів, зараховано календарний період проходження строкової військової служби у Радянській Армії з 29 травня 1984 року по 16 травня 1986 року (1 рік 11 місяців 17 днів) та половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 1 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року (половина - 2 роки 5 місяців).

Відповідно до цих норм Вища рада юстиції у рішенні від 2 липня 2015 року №106/0/15-15 та у поданні від 3 липня 2015 року №8/0/12-15, а також Верховна Рада України у постанові від 16 липня 2015 року №634-VІІІ, крім стажу роботи на посадах суддів зарахували ОСОБА_1. при звільненні у відставку період строкової служби та половину строку навчання у юридичному вищому навчальному закладі. Зазначені рішення ВРЮ і ВРУ не оскаржені та не скасовані.

У розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, апеляційний суд Сумської області також врахував зазначені положення законодавства та рішення цих вищих державних органів, і станом на 4 серпня 2015 року визначив ОСОБА_1. 23 роки 6 місяців такого стажу (а.с.35).

За таких обставин суд вважає протиправним висновок УПФУ в м. Сумах у рішенні від 06 січня 2016 року (протокол №10210) про інший, менший за двадцятирічний, розмір суддівського стажу позивача для отримання довічного грошового утримання, та про відсутність в нього у зв'язку з цим права на призначення такого суддівського утримання.

Крім того, як на підставу для відмови ОСОБА_1. відповідач послався на положення п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ, згідно з якими: « У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про державну службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

На думку суду, посилання відповідача на зазначену норму є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.8 Конституції України Україна проголосила себе правовою державою, у якій Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Як неодноразово висловлювався Конституційний суд України (рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013): право судді у відставці на призначення щомісячного довічного грошового утримання не є видом соціальної виплати - пенсією, а окремим засобом забезпечення гарантії незалежності суддів та необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, тобто ці виплати мають різну правову природу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у правосуддя.

Таким чином, статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення (щомісячне довічне грошове утримання) і внаслідок припинення повноважень з набуттям статусу судді у відставці, що не є особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів.

Отже, ці гарантії не могли бути звужені при прийнятті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ.

Проте, пунктом п.5 Прикінцевих положень названого Закону, на який як на підставу відмови ОСОБА_1. послався відповідач в оскаржуваному рішенні від 06 січня 2016 року, не просто звужено, а взагалі на невизначений строк скасовано право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання, чим значно знижено рівень гарантій незалежності, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, порушує визначений ч.1 ст.8 Конституції України та ст.ст.7, 8 КАС України принцип верховенства права, яким повинен насамперед керуватись суд, та який включає принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Згідно з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Згідно з п.54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

«Прикінцеві положення» Закону №213-VІІІ мають загальний характер, ухвалені під умовою неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення усіх пенсій на загальних підставах і фактично не скасовують норми щодо призначення довічного утримання суддям, які визначені у ст.141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, змін до якого про припинення призначення довічного утримання так і не внесено.

Також суд враховує, що на час виникнення у ОСОБА_1. права на відставку ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI діяла в наступній редакції (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013): «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 були визнані неконституційними і обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що вносились до третього речення ч.5 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Законом від 8 липня 2011 року №3668-VІІ.

Законом від 27 березня 2014 року №1166-VІІ, який діяв на час реалізації позивачем свого права, розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці було обмежено до 70%, а Законом від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ - взагалі до 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Нова редакція ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» - від 12 лютого 2015 року №192-VIII (який набрав чинності 28 березня 2015 року), визначила у ч.3 ст.141, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У той же час, п.17 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII внесено зміни до частин 3, 5 вищевказаної ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими з 28 березня 2015 року було обмежено щомісячне довічне грошове утримання до розміру 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; визначено що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ст.22 Конституції України визначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказані зміни, які були внесені Законом №213-VIII, в частині обмеження щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці до 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також п.5 розділу Ш «Прикінцеві положення» цього Закону №213-VШ щодо скасування з 1 червня 2015 року норм пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», були прийняті вже після виникнення і реалізації позивачем свого права на відставку, та суперечать ст.ст.8, 21, 22, 126 Конституції України і грубо порушують конституційні права позивача, як судді у відставці, а тому не могли бути враховані УПФУ в м. Сумах при вирішенні заяви ОСОБА_1, про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачу слід було при цьому керуватися нормами ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI в редакції від 7 липня 2010 року та аналогічними до них нормами ч.3 ст.141 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які були чинними на час виникнення цих правовідносин та ґрунтуються на Конституції і не суперечать їй.

Такий висновок узгоджується і з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 липня 2014 року в справі №21-244а14, про те, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

За таких порушень з боку відповідача суд вважає необхідним визнати протиправним рішення (протокол №10210) від 06 січня 2016 року УПФУ в м. Сумах про відмову у призначенні ОСОБА_1. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення і одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року та період проходження строкової військової служби з 29 травня 1984 року до 16 травня 1986 року, на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ нарахувати, призначити, і виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 05 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду - 22 737 грн., вказаного у довідці Апеляційного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року №115, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Сумах на користь позивача частково сплачені ним 200 грн. судового збору, решту судового збору, сплата якого була відстрочена до ухвалення судового рішення, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави в розмірі 902 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 19, 21, 46, 64, 68 Конституції України, п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», ст. ст., п. 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення», ст.141, п.11 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, абз.2 п.3-1 постанови КМУ від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», п.3.1, додатки №1-№3 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління ПФУ від 25 січня 2008 року №3-1, ст. ст. 2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах у період з 20 серпня 2015 року по 06 січня 2016 року щодо не вирішення заяви ОСОБА_1 від 10 серпня 2015 року з додатками про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Визнати протиправним рішення (протокол №10210) від 06 січня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення і одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року та період проходження строкової військової служби з 29 травня 1984 року до 16 травня 1986 року, на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ нарахувати, призначити, і виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 05 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду - 22 737 грн., вказаного у довідці Апеляційного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року №115, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь ОСОБА_1 200 грн. судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь держави - 902 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів в порядку, передбаченому ч.2 ст. 186 КАС України, з подачею копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Грищенко