Рішення № 56636363, 18.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2781/14-ц Провадження № 22-ц/772/321/2016Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 27 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарях: Франчук О.П., Торбасюк О.І., Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 16.03.2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок та виселення; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VICWGK00001582, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 36 825 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.08.2027 року. Додатковою угодою від 08.10.2012 року до кредитного договору №VICWGK00001582 встановлено новий розмір відсоткової ставки - 11,6% на рік на суму залишку. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №VICWGK00001582, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 92,83 кв. м, житловою площею 59,93 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 17.09.2014 року складає 26 622,76 доларів США, з яких: 24 080,70 доларів США - заборгованість за кредитом; 1143,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 86,10 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26,13 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 19,11 доларів США - штраф (фіксована частина), 1 266,84 доларів США - штраф (процентна складова), а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року, яка складає 26 622,76 доларів США, що за курсом НБУ від 17.09.2014 року, становить 348 225,75 грн., звернути стягнення на житловий будинок, належний ОСОБА_2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у житловому будинку, який є предметом іпотеки, розташований за адресою: АДРЕСА_1; встановити початкову вартість предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вищевказаним зустрічним позовом, у якому посилається на те, що згідно п. 7.1. кредитного договору №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22.08.2007 року по 20.08.2027 року у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 36 825 доларів США на наступні цілі: купівля житла - 30 000 доларів США, а також у розмірі 6 825 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку передбаченому п.п. 2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.

Щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 353,89 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Поряд із сплатою процентів за користування кредитом Банк встановив такий вид платежу як винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця, тобто 2,4% річних, в період сплати.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що Банк включив несправедливі умови до кредитного договору, не надав йому як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, в кредитному договорі та додатках до нього не міститься детального розпису загальної вартості кредиту, відсутня вказівка про річну відсоткову ставку, графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом, а тому просив визнати недійсним кредитний договір №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року та визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», що посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу 22.08.2007 року та зареєстрований в реєстрі під № 3809.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 16.03.2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок та виселення відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року та договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Мельником О.М, 22.08.2007 року та зареєстрованого в реєстрі під №3809 задоволено частково, визнано недійсним (нікчемним) положення п. 7.1. кредитного договору №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року в редакції додаткової угоди від 08.10.2012 року в частині встановлення обов'язкової до сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Застосовано на підставі ст. 216 ЦК України наслідки недійсного (нікчемного) положення п. 7.1 кредитного договору №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року в редакції додаткової угоди від 08.10.2012 року та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 4 888,62 доларів США.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені ним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, при цьому зроблено посилання на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

В судове засідання, яке було призначене після проголошеної у справі перерви, представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, районний суд виходи в з того, що сторони, підписавши додаткову угоду до кредитного договору, встановили відкладальну умову, за якою заборгованість за кредитом буде вважатись простроченою через 1 460 днів з моменту виникнення заборгованості.

Задовольняючи зустрічний позов частково, районний суд виходив з того, що пункт 7.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди до кредитного договору від 08.10.2012 року є нікчемним в частині встановлення обов'язкової до сплати винагороди за надання фінансового інструменту в розмір 0,2% від суми виданого кредиту, при цьому застосував положення ст.ст. 216, 217 ЦК України.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VICWGK00001582, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 36 825 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.08.2027 року.

Додатковою угодою від 08.10.2012 року до кредитного договору №VICWGK00001582 встановлено новий розмір відсоткової ставки - 11,6% на рік на суму залишку.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №VICWGK00001582, відповідно до умов якого останній передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 92,83 кв. м, житловою площею 59,93 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Вимогами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав та надав відповідачу кредитні кошти

Із наданого первісним позивачем розрахунку видно, що за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 17.09.2014 року складає 26 622,76 доларів США, з яких: 24 080,70 доларів США - заборгованість за кредитом; 1143,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 86,10 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26,13 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 19,11 доларів. США - штраф (фіксована частина), 1 266,84 доларів США - штраф (процентна складова).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звернувшись в суд з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлені вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, мотивуючи їх тим, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку позичальник не погасив.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору від 08.10.2012 року банк обумовлює, що на період неналежного виконання позичальником зобов'язань по сплаті плати за цим кредитом, що включає в собі відсотки за користування кредитом та винагород, передбачених договором, здійснюється зменшення розміру плати за користування кредитом до суми фактично сплаченої позичальником.

Згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених в графіку погашення кредиту, за цим договором понад 1460 днів, щодо зобов'язань строк яких не настав. Сторони узгодили, що терміном повернення кредиту вважається 1460 день з моменту виникнення порушення зобов'язань за кредитом. Заборгованість за кредитом, починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою.

Підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регламентовано положеннями укладеного між сторонами договору іпотеки та Законом України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, судова колегія вважає, що з урахуванням п. 5 додаткової угоди до кредитного договору від 08.10.2012 року, якою встановлено відкладальну умову та дати несплати чергового платежу, якою є 20.06.2014 року, ПАТ КБ «Приватбанк» на момент звернення в суд з позовом і на час ухвалення рішення, не набув права вимоги на стягнення всієї суми заборгованості, що відповідно свідчить про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернувшись в суд із зустрічним позовом, ОСОБА_2 з посиланням на незаконність включення до умов договору ряду платежів, заявлено вимогу про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

Так, відповідно до п. 7.1 кредитного договору від 22.08.2007 року за №VICWGK00001582 банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22.08.2007 року до 20.08.2027 року у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 36 825 доларів США на наступні цілі: купівля житла 30 000 доларів США, а також у розмірі 6 825 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку передбаченому п.п. 2.1.3,2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагород за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 353,89 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Із додаткової угоди до кредитного договору №VICWGK00001582 від 22.08.2007 року вбачається, що п. 7.1 кредитного договору було викладено у новій редакції: «банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22.08.2007 року до 20.08.2027 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 37 151,82 доларів США на наступні цілі: купівля нерухомості в розмірі 30 000 доларів США, а також у розмірі 7 151,82 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку передбаченому п.п. 2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагород за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 357,61 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив положення кредитного договору в редакції додаткової угоди від 08.10.2012 року та визначив, що поряд із сплатою процентів за користування кредитом Банк встановив такий вид платежу як винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця ( 2,4% річних) в період сплати, оскільки п. 7.1. кредитного договору від 22.08.2007 року та п. 7.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди до кредитного договору від 08.10.2012 року є ідентичними за виключенням розміру процентної ставки, яка змінилась з 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом до 11,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При цьому, розмір винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, не змінювався.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно анкети-заяви від 17.06.2007 року ОСОБА_2 був письмово поінформований про мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, ОСОБА_2 був обізнаний стосовно суми кредиту та цілі його отримання, детального розпису загальної вартості кредиту, річної відсотком ставки за кредитом та щодо інших умов надання кредиту, про що ним було поставлено підписи під відповідними документами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано недійсним п. 7.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди до кредитного договору від 08.10.2012 року в частині встановлення обов'язкової до сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, посилаючись на те, що банк застосував нечесну практику, підмінивши одне поняття іншим, оскільки в даному не відбулось заміни ставки щодо винагороди за надання фінансового інструменту.

В зв'язку з цим, не підлягає застосуванню ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину та відсутні підстави для стягнення з банку на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 4 888,62 доларів США.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок та виселення і зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, є безпідставними, а тому рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, а щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України їх слід залишити за сторонами.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 16.03.2015 року - скасувати.

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок та виселення - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ В.О. Чуприна

Згідно з оригіналом: