Рішення № 56632199, 17.03.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2276/15-ц

Провадження № 2/352/238/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 18.11.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 67956,03 євро, що еквівалентно згідно курсу НБУ 24,11 станом на 30.09.2015 р. 1638419,80 грн.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 24.04.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір № IFIHGA00000106, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 16799,22 євро на строк до 24.04.2028 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у строки і в порядку, що встановлені договором. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором станом на 30.09.2015 р. утворилась заборгованість у сумі 67956,03 євро, що складається з наступного: 13120,94 євро заборгованості за кредитом, 9762,60 євро заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1240,42 євро заборгованості по комісії за користування кредитом, 40586,19 євро пені за несвоєчасність виконання зобовязань по договору, 10,37 євро штрафу (фіксована частина), 3235,51 євро штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не зявився, у поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності, позов підтримав і просив його задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою свого місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, повторно не зявився в судове засідання, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, у звязку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 24.04.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено кредитний договір № IFIHGA00000106, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 16799,22 євро на строк до 24.04.2028 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у строки і в порядку, що встановлені договором (а.с.8-12).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за кредитним договором станом на 30.09.2015 р. утворилась заборгованість у сумі 67956,03 євро, що складається з наступного: 13120,94 євро заборгованості за кредитом, 9762,60 євро заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1240,42 євро заборгованості по комісії за користування кредитом, 40586,19 євро пені за несвоєчасність виконання зобовязань по договору, 3245,88 євро штрафу згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.4-6).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з вимогами ст.ст. 1050, 1054 ЦК України у разі невиконання позичальником своїх обовязків за кредитним договором щодо забезпечення повернення кредиту кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.09.2014 р. у справі № 6-100цс14, яка згідно з вимогою ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати одного року; виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Частиною третьою ст.551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст.10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не дає можливості суду визначити розмір пені у межах річного строку, що передує зверненню до суду з позовом (пеня визначена станом на 29.11.2013 р. та на 30.09.2015 р. а.с.6 зв.ст.), з огляду на те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків (40586,19 євро, що еквівалентно 978533,04 грн., проти 24123,96 євро, що еквівалентно 581628,68 грн.), суд вважає можливим зменшити розмір пені без відповідної заяви відповідача, при цьому визначивши розмір пені у національній валюті, до 200000 грн.

Судом встановлено, що п.8.4 кредитного договору передбачено сплату позичальником у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, при порушенні ним зобовязань із погашення кредиту пені у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. При цьому п.6.4 договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника на основі закону невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15. З урахуванням вказаної правової позиції суд вважає, що у вимозі про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. З відповідача слід стягнути на користь позивача 24123,96 євро, що еквівалентно згідно курсу НБУ 24,11 станом на 30.09.2015 р. 581628,68 грн., основного боргу та 200000 грн. пені за кредитним договором, а також судові витрати пропорційно до розміру задоволеного позову в сумі 11724,43 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 549, 551 ч.3, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 24123 (двадцять чотири тисячі сто двадцять три) євро 96 центів, що еквівалентно згідно курсу НБУ 24,11 станом на 30.09.2015 р. 581628 (пятсот вісімдесят одній тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 68 коп., основного боргу та 200000 (двісті тисяч) грн. пені за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 11724 (одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 43 коп. судових витрат.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Тисменицьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець