Рішення № 56631701, 22.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2316/16 Справа № 404/6259/12 Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С. А. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Баглійського районного м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, посилаючись на те, що 15.02.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DZHCGK13220400, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 17 600 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних на строк до 14.02.2017р. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 17.02.2007р., згідно з яким ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м.

ОСОБА_2 порушила умови укладеного кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 08.05.2012р. заборгованість за кредитом складає 23 087,31 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 12 735,71 доларів США, за процентами 6 137,37 доларів США, за комісією - 950,53 доларів США, пені - 3 263,70 доларів США, що складає за офіційним курсом валют - 184 467,61грн., а тому позивач в рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., та земельну ділянку загальною площею 814кв.м., на якій розташовано будинок, який належать ОСОБА_2, і виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2007 року в розмірі 184 467,61грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., та земельну ділянку загальною площею 814кв.м., на якій розташовано будинок, які належать ОСОБА_2, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій , необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DZHCGK13220400, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 17 600 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 12 % річних на строк до 14.02.2017р.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 17.02.2007р., згідно з яким ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м.

ОСОБА_2 порушила умови укладеного кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 08.05.2012р. заборгованість за кредитним договором складає 23 087,31 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 12 735,71 доларів США; за процентами 6 137,37 доларів США; за комісією - 950,53 доларів США; пені - 3 263,70 доларів США.

Пунктом 18.8.1. іпотечного договору від 15.02.2007р. передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку якщо в момент настання термінів будь-якого з зобов'язань передбачених Кредитним договором вони не будуть виконані.

Згідно п. 18.13 Договору звернення стягнення на Предмет застави у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2,18.9 цього договору здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Пунктом 24 Договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно п. 25 Договору реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 1050, та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

За змістом ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Згідно частини 6 вказаної статті ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до правової позиції, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.12.2015р. № 6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч.6 ст.38, ст.39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, виходячи з положень зазначених норм матеріального права, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DZHCGK13220400 від 15.02.2007р., суд першої інстанції обґрунтовано посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що стало підставою для застосування положень ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Проте, суд першої інстанції не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки.

Оскільки визначити початкову ціну у грошовому виразі колегія суддів позбавлена можливості, а тому слід визначити початкову ціну предмету іпотеки слід визначити на підставі оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності, але на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в м. Дніпродзержинську на час продажу квартири.

Крім того 07.06.2014р. набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданою як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше майно нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Враховуючи те, що на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції вказаний закон є чинним і підлягає застосуванню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредит у іноземній валюті, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., на який Банк просить звернути стягнення, є постійним місцем проживання відповідача по справі.

Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-46цс15).

Таким чином, виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За наведених обставин не підлягають задоволенню і вимоги позивача про виселення відповідача з вказаного житлового приміщення.

У зв'язку з наведеними обставинами рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2014 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2007 року, яка станом на 08.05.2012р. складає 23 087,31 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 12 735,71 доларів США; за процентами 6 137,37 доларів США; за комісією - 950,53 доларів США; пені - 3 263,70 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., та земельну ділянку загальною площею 814кв.м., на якій розташовано будинок, який належать ОСОБА_2 на праві власності.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 73,8кв.м., житловою площею 48,1кв.м., та земельної ділянки загальною площею 814кв.м., на якій розташовано будинок, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаного домоволодіння іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Початкову ціну для здійснення продажу предмету іпотеки встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, але на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна в м. Дніпродзержинську на час продажу домоволодіння.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: