Рішення № 5662989, 17.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09 Справа № 3/41/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Левада-Запоріжжя”, м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення суми 53 422, 65 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 14.01.2009р.;

ОСОБА_3, довіреність №1 від 14.01.2009р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 16.03.2009р.

ТОВ “Левада-Запоріжжя” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 53 422, 65 грн. заборгованості за договором поставки № 18 від 01.01.2007р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 16, ч. 2 ст. 625, ч. 1, 2, 3 ст. 692, ст.712 ЦК України, ст. 49, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/41/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.03.2009р. о 14 годині 20 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 17.03.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 17.03.2009р. представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просять стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 53 422, 65 грн., в тому числі: 36 000, 00 грн. основного боргу, 10 222, 65 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 7 200, 00 грн. штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару, 5 423,00 грн. відшкодування витрат за послуги адвоката.

Відповідач у письмовому відзиві від 06.03.2009р. визнав суму основного боргу у розмірі 36 000, 00 грн. та суму 2 711, 50 грн. відшкодування витрат за послуги адвоката. Також відповідач погоджується вимогою про стягнення з нього 534, 23 грн. витрат на держмито і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та просить задовольнити позовні вимоги частково.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Левада-Запоріжжя” (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 18 від 01.01.2007р., за яким постачальник виконує поставку товарів на підставі заявок (у письмовій або усній формі) покупця (п. 2.1. Договору), а покупець оплачує поставлений товар не пізніше 28 календарних днів з моменту фактичного відвантаження йому товару (п. 4.3 Договору).

Постачальник відвантажив покупцю товар на загальну суму 75 995, 21 грн., що підтверджується видатковими накладними № Л-00003371 від 22.08.2007р., № Л-00003576 від 04.09.2007р., № Л- 00003924 від 25.09.2007р., № Л-00004051 від 02.10.2007р.

З урахуванням часткових розрахунків покупця за поставлений товар сума заборгованості на 31.12.2007р. складала 56 193, 40 грн., що підтверджується Актом звірки заборгованості від 16.01.2008р.

Відповідачем частково погашено суму основної заборгованості по Договору у сумі 20 193, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 00486 від 07.08.2008р., внаслідок чого сума основного боргу складає 36 000, 00 грн.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 18 від 01.01.2007р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки № 18 від 01.01.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Позивачем на адресу відповідача 01.12.2008р. було направлено претензію вих. № 90 від 01.12.2008р. з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника суму заборгованості за договором у розмірі 36 000, 00 грн. та штраф за прострочення платежу у сумі 7 200, 00 грн. Претензія відповідачем отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 7249789 від 15.12.2008р.

Відповіддю на претензію вих. № 25 2008р. відповідач визнав наявність кредиторської заборгованості перед позивачем у сумі 36 193, 40 грн. та повідомив, що зазначена заборгованість буде погашена.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ФОП ОСОБА_1 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 36 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача (п. 5.2 Договору) штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару за прострочення платежу понад 21 день у сумі 7 200, 00 грн. та 10 222, 65 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.5.2 договору поставки № 18 від 01.01.2007р., за прострочення платежу за поставлений товар Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) 3% річних, а також суму заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, а за прострочення платежу на строк понад 21 день штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань понад 21 день, вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару в сумі 7 200, 00 грн.

Заявлена до стягнення позивачем сума 10 222, 65 грн. втрат від інфляції грошових коштів є завищеною.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

За період з листопада 2007р. по грудень 2008р. індекс інфляції складає 127, 6265%, тому сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 36 000,00 грн. за вказаний період складає 9 945, 55 грн. (36 000,00 х 127, 6265), а не 10 222, 65 грн., як вважає позивач.

Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 423, 00 грн. на відшкодування витрат за послуги адвоката.

В цій частині позову відповідач погоджується на суму 2 711, 50 грн., вважає витрати за послуги адвоката завищеними.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Угода про надання юридичних послуг адвокатом між адвокатом ОСОБА_3 і ТОВ “Левада-Запоріжжя” укладена 14.01.2009р. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 26.01.2009р. ТОВ “Левада-Запоріжжя” сплатила за угодою про надання юридичних послуг від 14.01.2009р. 5 423,00 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Предметом угоди про надання юридичних послуг між адвокатом ОСОБА_3 і ТОВ “Левада-Запоріжжя” від 14.01.2009р. є надання юридичної, правової допомоги по представництву і захисту прав та інтересів клієнта про стягнення заборгованості з СПД ОСОБА_1 по договору поставки №18 від 01.01.2007р. Згідно п.3 угоди, обовязки адвоката вважаються виконаними після оголошення рішення по господарській справі.

Позовна заява адвокатом в інтересах ТОВ “Левада-Запоріжжя” складена 26.01.2009р. на 3 аркушах, судове засідання по справі №3/41/09-АП, в якому також був присутнім адвокат ОСОБА_3, відбулося 17.03.2009р., тривало 1 годину 20 хвилин і закінчено оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: ціна позову складає 53 422, 65 грн.; невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 5 423, 00 коп. є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 2 711, 50 грн.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України інші судові витрати державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у АБ “Металург”, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Левада-Запоріжжя” (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна 8, р/р 26003060049670 у Запорізькому РУ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 32833654) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9 945 (девять тисяч девятсот сорок пять) грн. 55 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару, 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 50 коп. відшкодування витрат за послуги адвоката, 534 (пятсот тридцять чотири) грн. 23 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 23.03.2009р.