Вирок № 56628087, 23.03.2016, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/454/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2016 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Гуняк О.Я.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

прокурора: Гавришківа Р.П.,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченої: ОСОБА_4,

захисника: ОСОБА_5

представника потерпілого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Перемишляни кримінальне провадження щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружена, не працює, невійськовозобовязана, раніше не судима, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, 20.10.2012 року близько 11 години, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись на подвірї ОСОБА_7, що в м. Бібрка, вул.22-січня,49а Перемишлянського району Львівської області, під час словесної суперечки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Юрієвичем, умисно штовхнула на ОСОБА_3 лист бляхи, що відіграло роль тимчасової огорожі, від чого той впав на бетонний бордюр, стала зверху на бляху, під якою знаходився ОСОБА_3, чим спричинила останньому одне садно на лівій руці та один синець на лівій нозі, що згідно висновку судово-медичної експертизи №133 від 24.10.2012 відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після чого ОСОБА_4 умисно нанесла три удари деревяною палкою по руці, обличчі та тулубу ОСОБА_2, чим спричинила йому тілесні ушкодження, а саме численні садна на обличчі та один синець на правій руці, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 134 від 24.10.2012 року відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 на стадії з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, вину по ч.1ст.125 КК України не визнала та пояснила, що 20 жовтня 2012 року вона перебуваючи в кухні свого житлового будинку, що в м. Бібка, почула гуркіт та нецензурну лайку. Виглянувши на вулицю, побачила, як ОСОБА_2 ходив біля її вікна та руйнував її квітник. ОСОБА_2 мурував стіну, при цьому погрожуючи їй що вбє . Повернувшись до будинку, викликала міліцію та лила на будівельників воду, біля пятдесят відер. ОСОБА_2 впав, але вона його не била. Потім, він відібрав в неї відро та почав бити її кулаками по голові. Згодом, прийшов ОСОБА_8, погрожував їй. ОСОБА_3 в цей день не бачила. Окрім ОСОБА_9 були інші робочі, але їй такі не відомі. Вважає, що будівництво ведеться на її земельній ділянці, тому має право виганяти з неї працівників, і буде продовжувати це робити.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини, винність ОСОБА_4 в злочині, вчиненому при викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі:

даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що близько року він працював на будівництві, яке веде ОСОБА_8 на своїй земельній ділянці в м. Бібрка. Часто виникали конфлікти з боку сусідки ОСОБА_4 Її поведінка була незрозуміла і мінлива. Вона часто кидала в них палки, перевертала столи, виливала воду, часто приїжджала на виклики міліція. 20.10.2012 року він з ОСОБА_3 мурували загорожу. ОСОБА_4 підійшла до них та кинула лист бляхи на ОСОБА_3, вилізла на нього та почала стрибати. Згодом, взяла дошку та вдарила його тричі;

даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що в двадцятих числах жовтня 2012 року, точно не може пригадати якого саме числа він працював на господарстві ОСОБА_8, а саме розбирав опалубку. ОСОБА_4 підійшла до нього ззаду, кинула на нього лист бляхи та перейшла по нім. Згодом, взяла дошку і вдарила нею ОСОБА_10 в голову. ОСОБА_4 часто влаштовувала сварки, нецензурною лайкою висловлювалась в їхній адрес. Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень отримав забій коліна та пошкодив руку;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що він придбав земельну ділянку, по - сусідству з обвинуваченою ОСОБА_4 Близько трьох з половиною років тому, розпочав будівництво житлового будинку. Весь час з обвинуваченою виникають конфлікти, що переростають в скандали, а саме: лиє відрами воду на працівників, кидає цеглами і дошками, прибігає в будинок все розкидає, погрожує. Неодноразово викликав міліцію. Він переживає за майбутня проживання в даному житловому будинку його сімї. 20.10.2012 року йому зателефонував - ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_4 кидає в них дошками, лиє воду. Подій 20.10.2012року, особисто не бачив, однак коли повернувся в м. Бібрку, то в ОСОБА_2 обличчя та руки були в синцях, як виглядав ОСОБА_3 не памятає. Вважає, ОСОБА_4І неврівноваженою, поведінку якої неможливо передбачити;

даними в судовому засіданні показаннями свідка - ОСОБА_12 про те, що 20.10.2012р. він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 працювали на господарстві ОСОБА_8, зводили загорожу. ОСОБА_4 лила на них воду. Згодом, ОСОБА_4 кинула бляху на ОСОБА_3, перейшла по ній. Взяла дошку і двічі вдарила ОСОБА_2 Конфлікти з ОСОБА_4 тривали часто. Вона влаштовувала сварки і виганяла їх з будівництва;

актом судово-медичного дослідження №133 від 24.10.2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлено: одне садно на лівій руці та один синець на лівій нозі, які виникли від дії тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок падіння на тверде нерівне покриття землі, із прискоренням після поштовху у спину 20 жовтня 2012 року, при обставинах викладених у скеруванні та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.217);

висновком експерта №143 від 16.11.2012р., згідно якого у ОСОБА_3 виявлено: одне садно на лівій руці та один синець на лівій нозі, які виникли від дії тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок падіння на тверде нерівне покриття землі, із прискоренням після поштовху у спину 20 жовтня 2012 року, при обставинах викладених у постанові та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.218);

актом судово-медичного дослідження №134 від 24.10.2012 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено: численні садна на обличчі та один синець на правій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок удару деревяною дошкою, із наступним падінням потерпілого на тверде нерівне покриття землі із прискоренням 20.10.2012 р., при обставинах викладених у скеруванні та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.219);

висновком експерта №144 від 16.11.2012 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено: численні садна на обличчі та один синець на правій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок удару деревяною дошкою із наступним падінням потерпілого на тверде нерівне покриття землі із прискоренням 20.10.2012 р., при обставинах викладених у постанові та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.220);

актом судово-медичного дослідження №124 від 23.10.2012 року, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено: один синець на голові, який виник від дії тупого твердого предмету, міг утворитися в межах 6-8 діб до освідування та в звязку з цим в причинно-наслідковому звязку із ймовірними подіями 20.10.2012 року, які викладенні у скеруванні, не знаходиться (а.с.221);

висновком експерта №145 від 16.11.2012 року, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено: один синець на голові, який виник від дії тупого твердого предмету, міг утворитися в межах 6-8 діб до освідування та в звязку з цим в причинно-наслідковому звязку із ймовірними подіями від 20.10.2012 року, які викладенні у скеруванні, не знаходиться (а.с.222);

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченої, суд вважає доведеним, що, ОСОБА_4 вчинила умисне легке тілесне ушкодження, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України,.

Оцінюючи показання обвинуваченої в частині заперечення нею своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд визнає їх неправдивими та направленими на ухилення від кримінальної відповідальності, способом захисту обвинуваченої, оскільки вони спростовуються показаннями свідків та іншими доказами по справі.

Обираючи покарання обвинуваченій суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних правопорушеннями наслідків, а також те, що обвинувачена вину у вчиненні правопорушень не визнала, раніше не судима (а.с.256,259), за місцем реєстрації та проживання характеризується негативно (а.с.258,259). Обвинувачена, згідно вимог ст. 20 КК України є обмежено осудною, що стверджується висновком судово-психіатричної експертизи №46 від 28.07.2014року, згідно якого ОСОБА_4 хронічними психічними захворюваннями, недоумством, тимчасовим або іншим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє ознаки шизотипового розладу, що не позбавляє її здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій вона також хронічними психічними захворюваннями, недоумством, тимчасовим, або іншим розладом психічної діяльності не страждала, виявляла ознаки шизотипового розладу. Через наявний у неї психічний розлад вона не була здатною повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.264-266), вважає за необхідне призначити їй покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст.125 КК України. Пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.

Відповідно до ч.2 ст. 20 КК України визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування від 03.06.2005 N 7, обмежену осудність необхідно враховувати при призначені покарання тільки з метою його помякшення (п.6 )

Разом з тим слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають

потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №46 від 28.07.2014року ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.266).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею, зокрема, два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, санкцією статті визначено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року, згідно з ч. 2 ст. 12 КК України такий є злочином невеликої тяжкості.

Як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, правовими підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення цих строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг.

Виходячи з фактичних обставин, події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, мали місце протягом 20 жовтня 2012 року, відтак на час судового розгляду сплинув передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України двохрічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності з моменту вчинення злочину, перебіг строку давності не переривався та не зупинявся, що дає підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності, однак, згода обвинуваченої на таке відсутня, оскільки остання повністю заперечила свою вину у вчиненні злочину та просила її виправдати, що перешкоджає звільненню її від відповідальності.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді 100 годин громадських робіт. Звільнити її від покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_13