Рішення № 56627951, 19.02.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7032/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 лютого 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ПАТ КБ «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, звернулося в суд з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12040 дол. США та 4687,82 грн. заборгованості за кредитним договором і солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 12040 дол. США та 4687,82 грн. заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14.11.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №496/07-Ф, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти на суму 67379,76 дол. США з терміном погашення до 12.11.2027 року зі сплатою відсотків в розмірі 12,09% річних. Позивач виконав свої зобовязання, надавши позичальнику кредит. З метою своєчасного та повного виконання зобовязань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 14.11.2007 року було укладено договір поруки №ТДП 01-04 ФЛ/ФЛ, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязався відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобовязань, що виникли з кредитного договору. Також 14.11.2007 року між позивачем та і ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_4 зобовязалася відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань за кредитним договором №496/07-Ф. Проте, відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки не виконують, зокрема, ОСОБА_2 припинив сплачувати кредит, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як поручителі, не забезпечили погашення такого, чому позивач просить стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором, що станом на 08.09.2015 року складає 12040 дол. США, з яких 11001,46 дол. США заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 1038,67 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом (у тому числі прострочена), та 4687,82 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Суд ухвалив справу розглядати без участі представника позивача, яка в поданій заяві зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності та проти заочного розгляду справи не заперечує, що відповідає вимогам ст.158 ЦПК України.

Відповідачі, які належним чином були повідомлені про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не подали, про причини своєї неявки суд не повідомили.

При цьому відповідач ОСОБА_3 надіслав письмові заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що порука припинилася, оскільки ПАТ КБ «Надра», надіславши вимогу від 13.06.2014 року про виконання зобовязань за договором поруки, в односторонньому порядку змінило строк виконання кредитного договору №496/07-Ф від 14.11.2007 року, при цьому подало позов до нього з порушенням шестимісячного строку, встановленого законом, відтак порука припинилася, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 14.11.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №496/07-Ф, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 67379,76 дол. США з терміном погашення до 12.11.2027 року зі сплатою відсотків в розмірі 12,09% річних (а.с.9-14).

Згідно п.5.2. договору, у випадку прострочення виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

02.09.2011 року між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №496/07-Ф від 14.11.2007 року (а.с.17), відповідно до якої сторони внесли зміни в п.п. 3.3.1., 3.3.3., а саме: повернення суми кредиту здійснюється рівними платежами щомісячно в сумі 251,27 дол. США, починаючи з жовтня 2011 року. Позичальник вносить чергові платежі по кредиту, визначений у п.п.1.3.1, 3.3.1 цього договору щомісячно до 10 числа поточного місяця згідно з графіком погашення, наданому в додатку №2 до цього договору, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 10-тк число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті.

Графік здійснення платежів за договором з врахуванням змін до п. 3.3.1. закріплено в додатку № 2 від 02.09.2011 року до кредитного договору (а.с. 17 зв. 19).

Із матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачами, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором надав позичальнику кредит у розмірі обумовленому договором.

Також встановлено, та підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.20-21), що ОСОБА_2 порушив взяті на себе згідно кредитного договору зобовязання, зокрема, станом на 06.07.2015 року має заборгованість перед ПАТ КБ «Надра» в розмірі 17714 дол. США, з яких 8278,45 дол. США заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 9435,16 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом (у тому числі прострочена), та 140501,94 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Зі змісту ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до вимог ст.546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом , пенею).

Як передбачено ч.3 ст.611 ЦК України, сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання. У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розяснень, даних в п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Враховуючи викладене і беручи до уваги, що ОСОБА_2 односторонньо порушив взяті на себе зобовязання за кредитним договором від 14.11.2007 року, то, відповідно до вимог ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору (п.4.2.4.), позикодавець вправі вимагати в позичальника ОСОБА_2 дострокового виконання зобовязань щодо повернення кредиту та виплати належних за цим договором платежів.

Крім цього, встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору, 14.11.2007 року між банком і ОСОБА_3 та банком і ОСОБА_4 було укладено договори поруки (а.с. 15, 16), за умовами яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі, зобовязався відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобовязань, що виникли з кредитного договору №496/07-Ф від 14.11.2007 року. Кожен з поручителів повинен виконати зобовязання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором.

Поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.п. 2.1 договорів поруки).

У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Згідно положень ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.5.3. кожного з договорів поруки, дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобовязань, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.251, ч.1 ст.252 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посилається на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення(ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України, тому строки поруки вказаними договорами не встановлені, відтак підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строки дії поруки, які передбачені ч.4 ст.559 ЦК України, не є строками захисту порушеного права, а строками існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за основним договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови предявлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобовязання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобовязання й порука припиняється, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя протягом шести місяців відзміненої дати виконання основного зобовязання (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2014 року у справі № 6-106цс14).

Відповідачем ОСОБА_3 надано суду копію вимоги ПАТ КБ «Надра» про виконання зобовязань за договорами поруки № 34/7-0813 від 13.06.2014 року, тоді як в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення і отримання вимоги ОСОБА_2, тоді як зміна в односторонньому порядку строку виконання основного зобовязання має місце за умови предявлення банком вимог про дострокове виконання зобовязання з повернення кредиту і боржнику, і поручителю.

Отже, доводи відповідача ОСОБА_3, викладені у письмових запереченнях на позов, що порука припинена у звязку із пропуском позивачем шестимісячного строку від зміненої кредитором в односторонньому порядку дати виконання основного зобовязання, не грунтуються на матеріалах справи.

Між тим, до даних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 17.09.2014 року за результатами розгляду справи №6-53цс14, а саме: виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинна бути предявлена у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобовязання(у разі, якщо кредит має бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом(судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Оскільки за умовами кредитного договору, укладеного із ОСОБА_2, він зобовязаний погашати кредит періодичними платежами згідно графіку, узгодженому сторонами, строк повернення кредиту був встановлений до 12.11.2027 року, сплата останніх платежів щодо погашення заборгованості за кредитним договором№496/07-Ф від 14.11.2007 року ним здійснена 03.12.2014 року в сумі 900 дол. США (а.с. 20), а до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивач звернувся лише 22.09.2015 року (а.с. 1), то суд вважає, що відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК Українипорука відповідачівОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинилася, а відтак вимоги ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безпідставними, відтак у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 12040 дол. США і 4687,82 грн. заборгованості за кредитним договором №496/07-Ф від 14.11.2007 року, а в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму судового збору в розмірі 4065 грн., сплаченого при поданні позовної заяви (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) 12040 дол. США та 4687,82 грн. заборгованості за кредитним договором №496/07-Ф від 14.11.2007 року.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором договором №496/07-Ф від 14.11.2007 року відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 4065 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.