Рішення № 56626334, 21.03.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/3679/15-ц

№/п 2/317/196/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Ачкасова О.М.,

при секретарі Кузіній Л.Х.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_2 до голови Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до голови Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності, уточнивши який, посилався на те, що відповідно до рішення №88 від 28.11.2000 р., винесеного Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, було встановлено право власності на ? частину недобудованого позивачем цегляного будинку №12 по вул. Червоноармійській в с. Широке Запорізького району Запорізької області за донькою позивача ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5), яка не мала ніякого відношення до будівництва зазначеного будинку, з видачею ОСОБА_4С.(дошлюбне прізвище ОСОБА_5), а не позивачеві свідоцтва про право власності на зазначений будинок. Позивач одноосібно володіє та користується зазначеним будинком та земельною ділянкою, на якій розташований будинок. З 1997 року позивач не має можливості встановити право власності на земельну ділянку біля будинку, яку він обробляє з 1989 року (більше 25 років) і не може розпорядитися будинком. На місці зазначеного будинку до 1994 року стояв значно менший саманний будинок, який був зареєстрований у ЗМБТІ. Зазначений будинок був придбаний позивачем за власні кошти у 1991 році, та за його бажанням зареєстровано в Широківській сільській раді за ним та за його дочкою ОСОБА_4С.(дошлюбне прізвище ОСОБА_5), але як вважає позивач, зазначена реєстрація не має ніякого відношення до встановлення права власності доньки на новий недобудований будинок після того, як колишній будинок вже 6 років не існував і з урахуванням того, що придбання колишнього будинку не було підтверджено реєстрацією в ЗМБТІ, а також, що реєстрація нового будинку була проведена з порушенням законодавства, у зв»язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просив його задовольнити, пояснив, що у 1994 році будинок, що був придбаний у 1991 році, був зруйнований і на його місці розпочато будівництво нового, на цей час стан готовності будинку приблизно 50%, в експлуатацію будинок не приймався, була добудована прибудова, що є фактично новим будинком, зазначив, що він вкладав особисті кошти і матеріали у будівництво будинку, проекту на будинок немає.

Відповідач голова Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3, позов не визнав, просив суд відмовити позивачеві у його задоволенні, пояснив, що з 1998 року працює сільським головою, до цього три роки працював землевпорядником у Широківській сільській раді, подружжя ОСОБА_5 вели спільне господарство, спільно будували будинок, який придбали у 1991 році, зараз будинок недобудований, проекту на нього не було, дозволу ДАБК не надавало. Без співвласника ОСОБА_4 сільська рада не мала права надати ОСОБА_2 земельну ділянку особисто, із заявою згідно ст. 119 ЗК України позивач не звертався, до цього часу земельна ділянка не приватизована і належить сільській громаді.

Відповідачка ОСОБА_5, яка діє від себе особисто та як представник відповідачки ОСОБА_4 (за дорученням), представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_1 позов не визнали, просили суд відмовити позивачеві у його задоволенні у повному обсязі, зазначивши, що право власності на спірний будинок мають вона та ОСОБА_2 по ? частини та їх донька ОСОБА_4 на ? частину, старий будинок не був зруйнований, а вирішили його реконструювати, сільська рада надала дозвіл на це, кошти на реконструкцію давала донька, були і спільні кошти.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази у сукупності, суд вважає, що позов не заснований на законі, не є обґрунтований, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

За договором купівлі-продажу від 02.07.1991 року, позивач купив ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані в с.Широке по вул.Червоноармійській №12, Запорізького району Запорізької області та розташований на земельній ділянці розміром 0,20 га присадибного фонду сільської ради.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.07.1991 року, ОСОБА_4С.(дошлюбне прізвище ОСОБА_2) купила ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані в с.Широке по вул.Червоноармійській №12, Запорізького району Запорізької області та розташований на земельній ділянці розміром 0,17 га присадибного фонду сільської ради.

Договори купівлі-продажу були посвідчені секретарем Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до рішення №88 від 28.11.2000 р., ухваленого Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4С.(дошлюбне прізвище ОСОБА_2) було надано право на оформлення права особистої власності та видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок №12 по вул.Червоноармійській в с.Широке Запорізького району Запорізької області в рівних долях : на ? частину зазначеного житлового будинку на ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) та на ? частину зазначеного житлового будинку на ОСОБА_2

Право власності було зареєстровано за вказаними особами у ОП ЗМБТІ на підставі свідоцтва №7 про право власності, виданого Широківською сільською радою 17.04.2001 року, що підтверджується, зокрема, листом ОП ЗМБТІ від 24.11.2008 року (вих. №11997), технічним паспортом на будинок.

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2005 року, яке набрало законно сили, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності, розподіл сумісного набутого майна, позов ОСОБА_5 був задоволений і за нею було визнано право власності на ? частину будинку №12 по вул. Красноармійській в с. Широке Запорізького району Запорізької області, виходячи з того, що подружжям ОСОБА_5 під час шлюбу у 1991 році було придбано ? частину вказаного будинку.

Як вбачається зі змісту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 21.04.2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до голови Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання рішення та свідоцтва про право власності недійсними , задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення №88 від 28.11.2000 р., виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно п.п. 9-11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України, зокрема статтею 119.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

З огляду на положення статті 376 ЦК право власності за набувальною давністю на обєкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів за власним розсудом обираючи спосіб захисту.

Згідно ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, як було встановлено судом, право власності на спірний будинок №12 по вул. Червоноармійській в с. Широке Запорізького району Запорізької області, належить на праві власності як позивачеві ОСОБА_2, так і іншим співвласникам, будинок тривалий час був спірним предметом судового поділу між подружжям, що виключає наявність правових підстав для визнання за особою права власності згідно положень ст. 344 ЦК України.

Доводи позивача в обґрунтування свого позову, наведені ним у судовому засіданні, та зазначені у позові та письмових поясненнях, спростовуються висновками суду, суперечать нормам чинного цивільного законодавства, на які посилається позивач, в тому числі щодо того, що ним було на місці старого будинку було збудовано новий (суду позивачем не надано проект будинку (його реконструкції), відповідні дозволи, акти про прийняття будинку до експлуатації, тощо), що також виключає застосування до спірних правовідносин ст. 344 ЦК України.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на матеріали, з яких збудований спірний будинок, відповідно, не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню похідні вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, з наведених підстав. Крім того, ОСОБА_2 не звертався до Широківської сільської ради із заявою відповідно до ст. 119 ЗК України, що підтвердили сторони у судовому засіданні.

Таким чином, позов не знайшов свого підтвердження у суді, є безпідставним і необґрунтованим, тому у його задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 335, 344, 376 ЦК України, ст. 119 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до голови Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: