Ухвала суду № 56625985, 17.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/316/2016(м)

263/6800/15-ц

Головуючий у 1 інстанції: Кірякова Н.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія 72

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за заявою Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Маріупольська міська рада звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за їх життя належала на праві спільної власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 30,24кв.м., житловою площею 15,5кв.м. ОСОБА_4 померла 27.07.2004р., ОСОБА_3 помер в 2006 році спадкові справи після їх смерті не відкривались. У вказаній квартирі ніхто не проживає з 2006 року, згідно особистого рахунку ОСОБА_4 У звязку з цим заявник просив визнати спадщину у вигляді вказаної квартири № 1, що залишалась після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3, відумерлою та визнати право власності на зазначену квартиру за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року заяву Маріупольської міської ради задоволено. Визнано спадщину що відкрилася після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді однокімнатної квартири № 1, розташованої у будинку № 27 по вулиці 60 років СРСР в місті Маріуполі Донецької області, загальною площею 30,24кв.м., житловою площею 15,5кв.м., відумерлою і визнано право власності на цю квартиру за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради Донецької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі в розгляді справи (ч.1 ст. 292 ЦПК України), посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, заінтересовану особу ОСОБА_2, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника заявника ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_6, дослідивши письмові матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, однокімнатна квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної власності, набутої в порядку приватизації житлового фонду, ОСОБА_3 (15,24кв.м.) та ОСОБА_4 (15кв.м). Власники були зареєстровані в цьому помешканні з березня 1990р. (особовий рахунок № 3461).

ОСОБА_4 померла 27.07.2004р.; знята з реєстрації в помешканні 10.09.2004р.

ОСОБА_3, 1920р.н., помер 24.04.2005р, про що вчинений ДРАЦС по місту Харкову РС Харківського МУЮ актовий запис № 4027 від 26.04.2005р.

За відомостями Першої маріупольської державної нотаріальної контори та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 41112701, № 42089957, № 42090128 спадкові справи до майна померлих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відсутні.

Згідно акту ККП «УК Західна» №1585 від 15.03.2015р. в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживає з 2006 року.

Задовольняючи позов, суд виходив з відсутності спадкоємців спадщини померлих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як за заповітом, так і за законом. При цьому суд врахував сплив понад один рік з часу відкриття спадщини, що є підставою для визнання квартири, яка становить спадкову масу, відумерлою і перехід її у власність територіальної громади.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За правилом, відзначеним в ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом, свідчать дії: фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК) або мав реєстрацію в помешканні разом зі спадкодавцем; подання до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

В апеляційному суді заінтересованою особою ОСОБА_2 надано свідоцтво про його народження, де його батьком вказаний «Опалихин Владислав Николаевич» (з рос.мови) і свідоцтво про смерть батька ОСОБА_7 08.06.1993р. Але ці документи не свідчать про спорідненість заінтересованої особи із померлим ОСОБА_3 і не доводять, що він є онуком померлого.

Отже, відсутні дані, що ОСОБА_2, як він посилається в апеляційній скарзі, є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 по прямій нисхідній лінії і має право на спадкування майна діда відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України за правом представлення після свого батька.

Також заінтересованою особою ОСОБА_2 не надано відомостей про звернення його до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини за законом або заповітом після смерті померлого діда і відомостей про учинення нотаріусом згідно із Законом «Про нотаріат» і Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дій по зясуванню кола інших живих спадкоємців померлого ОСОБА_3

До того ж, заінтересованою особою ОСОБА_2 не надано доказів в обґрунтування доводів щодо фактичного прийняття спадщини або її частини після смерті діда: відсутні дані щодо постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або його реєстрації в одному жилому приміщенні зі спадкодавцем на момент смерті останнього.

Так, за паспортними даними ОСОБА_2 він з 1988 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 по квітень 2004р. На момент смерті ОСОБА_3 в квітні 2005р. в будь-якому помешканні реєстрації заінтересована особа не має. А з листопада 2006 року він зареєстрований знову в м. Харкові.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що на момент смерті діда він не проживав з ним разом. Дід з 2005р., як підтверджено довідкою Жовтневого РВ Маріупольського ГУ ГУМВСУ в Донецькій області від 11.02.2009р., значився у розшуку з липня 2005р. як такий, що пропав безвісно. Намагання відшукати діда не призвели до результату. Діда він не поховав.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, як підстави для скасування рішення, щодо оплати ним двох квитанцій по квартплаті у січні 2016р. на загальну суму 83,96грн., оскільки це мало місце в хронології часу після ухвалення оскаржуваного судового рішення від 19.11.2015р., а посилання на вчинення ремонту в квартирі діда нічим не підтверджені і не свідчать про фактичне прийняття спадщини.

Крім того, з огляду на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 у квітні 2005р., заінтересованою особою не надано судового рішення про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК).

Тож, в ході перегляду справи не здобуто доказів щодо наявності у ОСОБА_8 спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 і його волі, втілену у передбачену законом форму, на прийняття спадщини з моменту смерті спадкодавця і до сьогодення, тобто понад 10 років.

Висуваючи в апеляційній скарзі вимоги про скасування рішення щодо відумерлості спадщини у вигляді квартири в цілому, поза увагою ОСОБА_2 залишилась частка співвласника ОСОБА_4, щодо якої оформлення спадкових прав заінтересована особа не прагне позиція в даній частині скарги є необґрунтованою.

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність ознак порушення прав ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції про визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_4 відумерлою і її переходу у власність територіальної громади.

Судом першої інстанції досліджені і вірно оцінені в сукупності згідно із ст. 212 ЦПК України докази: дані нотаріальної контори про відсутність спадкових справ щодо майна померлих ОСОБА_4 і ОСОБА_3, відомості житлової організації про непроживання когось з осіб в квартирі АДРЕСА_5 з 2006р. - не спростовані будь-якими належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України, в тому числі і в апеляційній інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість твердження в оскаржуваному рішенні суду, на час його прийняття, про відсутність спадкоємців у ОСОБА_4 і ОСОБА_3, що є підставою для задоволення позову Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду заінтересованою особою не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.Г.Ігнатоля

ОСОБА_9