Ухвала суду № 56625622, 22.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/3636/15-ц Номер провадження 22-ц/775/552/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Бахмут Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді: Будулуци М.С.,

суддів: Курило В.П., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2014 року у цивільній справі за поданням Державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2014 року подання державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 з метою повного забезпечення захисту інтересів стягувача, до виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, як незаконну, та постановити ухвалу з цього питання, якою відмовити у задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - ВДВС) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. При цьому він посилався на те, що судом першої інстанції при розгляді вказаного подання державного виконавця порушено норми законодавства, які регулюють питання щодо тимчасового обмеження виїзду боржника - фізичної особи за межі України при виконанні судових рішень.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що право державного виконавця на звернення до суду про тимчасове обмеження у виїзді за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього зобовязань, а факт такого ухилення має підтверджуватися відповідними доказами, які відсутні.

У судове засідання апеляційної інстанції заявник не прибув, але про час та місце розгляду справи повідомлений судовою повісткою та телефонограмою (а.с. 73, 75).

Представник ВДВС в судове засіданні апеляційного суду не зявився, але про час та місце розгляду справи начальник ВДВС повідомлений судовою повісткою та телефонограмою, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 3.08-15 за порядковим № 1375 (а.с. 74, 77).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку про тимчасове обмеження боржника фізичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд виходив із того, що в провадженні ВДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку у відношенні ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження по виконанню зобовязання передати ОСОБА_2 автомобіль марки Опель, модель Вектра, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнення з боргу з першого в сумі 1753 грн.96 коп. на користь останнього. Суд вважав необхідним тимчасово обмежити у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон з метою повного забезпечення захисту інтересів стягувача до виконання зобовязань, покладених на нього рішенням суду.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2014 року задоволено подання державного виконавця ВДВС у праві тимчасового виїзду ОСОБА_1 за межі України, з метою повного забезпечення захисту інтересів стягувача, до виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням (а.с. 38 - 42).

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, лише у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Таким чином, згідно із цією нормою права на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути обєктивно наявним та вбачитися з матеріалів виконавчого провадження.

13 лютого 2014 року до Петровського районного суду Донецької області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон.

В поданні вказано, що на виконанні Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходиться виконавче провадження по виконанню дубліката виконавчого листа щодо зобовязання ОСОБА_1О передати ОСОБА_2 автомобіль марки Опель, модель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2 та - інший виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 1 753 грн.96 коп. Оскільки боржник ухиляється від добровільного виконання зобовязання, державний виконавець просив у поданні до суду вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон.

Однак, відповідно до положень частини 2 статті 10 ЦПК України, наявність умислу боржника на невиконання рішення суду та обставини, на які посилається субєкт подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Тобто, задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязань.

Як убачається з ухвали суду, яка відновлена після втрати провадження у справі, державною виконавчою службою взагалі не наведені докази, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду про зобовязання передати автомобіль та від виплати ним на користь ОСОБА_2 судових витрат в сумі 1 753 грн. 96 коп.

Крім того, в оскаржуваний ухвалі при вирішення питання про тимчасове обмеження у виїзді за кордом суд помилково послався на п.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, який передбачав, що громадянинові України може бути відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконанні зобовязання до виконання зобовязань, або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, що діяла на момент прийняття ухвали. Але на вказану норму, як підставу для застосування тимчасового обмеження у вигляді виїзду за кордон, не посилався державний виконавець у поданні.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що у відношенні ОСОБА_1 є підстави для застосування п.2 ст.6 Закону України № 3857 - XII.

Втім, доказів ухилення від виконання судового рішення суд в ухвалі не навів, немає на них посилання і в поданні державного виконавця, про яке зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Окрім цього, із змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду не вбачається, яке саме рішення районного суду не виконано, або про те, що з нього залишилось не виконаним .

Відповідно до пункту 2 статті 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції скасовує ухвалу і постановлює ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2014 року скасувати.

У задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Петровського районного управління юстиції у місті Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: