Ухвала суду № 56623307, 18.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3200/16

760/4959/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із позовною заявою, в якій просив: зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3; визначити способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3: систематичні побачення з донькою, два рази на тиждень - в 1 і 3 тиждень місяця у вівторок та четвер на цілий день, 2 і 4 тиждень місяця у вівторок та суботу на цілий день.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, та на підставі яких, на його думку, необхідно вирішувати дані вимоги, і які визначають той засіб захисту права, який він просить суд застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Зокрема, зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які права позивача порушені, якими саме діями або бездіяльністю відповідачки, всупереч якої правової норми, а також за яких обставин як правових підстав.

Так, з матеріалів позову вбачається, що позивач, звертаючись до відповідачки з вимогою щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою, не виклав обставин в обґрунтування визначених ним правових підстав способу захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, тобто, яким чином зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у його спілкуванні з дитиною та яким чином відповідачка порушує його права на таке, а також не зазначив докази на підтвердження цього.

Отже, в поданій позовній заяві позивачем не викладені обставини в обґрунтування позовних вимог відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу необхідно конкретизувати зміст позовних вимог, викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, а також в порядку п.6 ч.2 ст.119 ЦПК зазначити докази в підтвердження обставин в обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що позовна заява містить дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру, то кожна з них має бути оплачена судовим збором.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн. Відповідна оплата даного судового збору повинна бути здійснена на р/р отримувача 31212206700010, утримувач коштів УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, Банк отримувача ГУДКУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО) 820019, Код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: 22030001; 050, «судовий збір», Солом`янський р/с, 02896762.

З огляду на викладене, позивач має сплатити судовий збір з двох позовних вимог немайнового характеру в розмірі 1 102,40 грн. (551,20 грн. х 2 позовні вимоги) на зазначені вище реквізити та надати суду оригінал відповідної квитанції.

Також позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України спільної доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, відповідно до ст. 151 ЦПК у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, виходячи з наведеного в ч.1 ст.152 переліку, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Між тим, позивачем не в повній мірі дотримані вказані норми в обґрунтування такої заяви щодо встановлення судом саме у такий спосіб обмежень прав, свобод та інтересів дитини сторін в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому акту правосуддя і задоволених претензій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: