Рішення № 56621778, 16.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11939/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Прокопчук Л.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27 лютого 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1701/0208/71-029, разом із додатковими договорами до нього, згідно з умовами якого, банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35000 доларів США з розрахунку 11,9 % річних на строк з 26 лютого 2008 року до 26 лютого 2030 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатковими договорами до нього. ОСОБА_4 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання в результаті чого станом на 28 липня 2015 року прострочена заборгованість складає 708 984,10 гривень. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором від 27 лютого 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 1701/0208/71-029-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ОСОБА_4) на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 852. Відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконує, а тому представник позивача в рахунок погашення заборгованості просить задоволити позовні вимоги та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 1701/0208/71-029 від 27 лютого 2008 року у розмірі 708984,10 гривні, з яких заборгованість по тілу кредиту 682216,82 гривень, заборгованість по відсоткам 26767,28 гривень, перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1701/0208/71-029-Z-1 від 27 лютого 2008 року, а саме: двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ОСОБА_4) на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 852, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк". Визнати за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" право власності на нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м., за ціною, визначеною на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених у запереченнях, просили відмовити в їх задоволенні. Додатково пояснили, що постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" за № 5 від 30 березня 2012 року, п. 38, було роз'яснено, що у разі, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (відповідне застереження в іпотечному договорі, прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. В ст. 39 Закону України "Про іпотеку" вказано, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення відкритих торгів або шляхом процедури визначеної в ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду, Законом України "Про іпотеку" не передбачені. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на іпотечне майно на підставі судового рішення. Крім того, слід зазначити, що за вимогою позивача, ПАТ "Дельта Банк" про визнання за ним права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимоги по стягненню заборгованості за кредитним договором, не зазначено вартості майна, що ПАТ "Дельта Банк" має намір набути у власність, на момент такого набуття на підставі проведеної оцінки.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши обставини, якими обґрунтовується позов, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

27 лютого 2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1701/0208/71-029. Відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 35000 доларів США, з розрахунку 11,9 % річних на строк з 26 лютого 2008 року до 26 лютого 2030 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Як вбачається із матеріалів справи 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1701/0208/71-029 від 27 лютого 2008 року, що був укладений між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк».

ОСОБА_4 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання в результаті чого станом на 28 липня 2015 року наявна заборгованість складає 708984,10 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом 682216,82 грн.; сума заборгованості за відсотками 26767,28 грн. Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором від 27 лютого 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 1701/0208/71-029-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ОСОБА_4) на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 852.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

За змістом ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 11 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не повернее іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також і інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягненя на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 12 іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя. П. 12.1 іпотечного договору передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Представником банку відповідачеві 17 серпня 2015 року була надіслана письмова вимога про усунення порушення основного зобовязання за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, що відповідає положенням ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та змісту іпотечного договору.

Оскільки вказана вимога позивача була відповідачем залишена без задоволення, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки і пред'явлення позову про звернення стягнення є обґрунтованим.

В силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 12.3 іпотечного договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Відповідно до п. 12.3.1 іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України"Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права вдасності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтвердженасертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чиним законодавством на момент оцінки.

Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржено іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобовязання.

Таким чином, вимоги банку про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Умови іпотечного договору містять відповідне застереження, що надає позивачу право набуття права власності на предмет іпотеки.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Так, в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року по справі № 6-124цс13, зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII), відповідно до умов якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для жилого будинку.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 травня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-57цс15 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зробив правовий висновок про те, що поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Відтак, установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Враховуючи, що ОСОБА_4 порушила зобовязання перед банком, яке забезпечене іпотекою нерухомого майна, дотримання банком як іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність АТ «Дельта Банк».

Згідно ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У звязку із дією Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати його чинності.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, підлягає до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 10 634,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208-209, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність задоволити повністю.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_1) за кредитним договором № 1701/0208/71-029 від 27 лютого 2008 року у розмірі 708984,10 (сімсот вісім тисяч девятсот вісімдесят чотири) гривні 10 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту 682216,82 гривень, заборгованість по відсоткам 26767,28 гривень, перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 1701/0208/71-029-Z-1 від 27 лютого 2008 року, а саме:

двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ОСОБА_4) на підставі договору купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 852, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Визнати за Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) право власності на нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,9 кв. м., житловою 29,1 кв. м., за ціною, визначеною на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 10634,76 (десять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 76 коп.

В порядку ст. 217 ЦПК України рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Рогозін