Ухвала суду № 56621585, 21.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання - Вох В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_5 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 від 08 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47388414.

Зобов»язано державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 відновити виконавче провадження № 44383419 та провести передбачені Законом України «Про виконавче провадження» відповідні дії щодо повного виконання рішення суду.

У решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вжив передбачених цим законом заходів для примусового виконання рішення неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняв виконавчі дії.

Доводить, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст. 192 ЦК

________________

Справа № 562/3394/14-ц Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_7

Провадження № 22-ц/787/538/2016 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

України).

Стверджує, що при примусовому виконанні рішення Здолбунівського районного суду від 05 січня 2015 року ним погашена заборгованість згідно судового рішення в повному обсязі, а саме 12000 доларів США, еквівалент 189222, 67 гривень.

Також зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та в межах його повноважень. При цьому жодних прав та свобод ОСОБА_6 порушено не було.

Просить ухвалу скасувати та відмовити ОСОБА_6 в задоволенні скарги у зв»язку із безпідставністю.

В апеляційній скарзі державний виконавець відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_5 зазначає, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що 27 квітня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 12000 доларів США, що еквівалентно 189222,67 грн. Зазначена постанова стягувачем не оскаржувалася.

Доводить, що в ході виконавчого провадження на користь ОСОБА_6 перераховано платіжними дорученнями вказані кошти у гривні. У поданій стягувачем скарзі зазначені суми не оскаржувались, в матеріалах провадження містяться заяви стягувачки про те, що нею отримані кошти у гривневому еквіваленті, жодних заперечень щодо валюти стягнення у зазначених заявах не міститься.

Просить ухвалу скасувати та відмовити ОСОБА_6 в задоволенні скарги у зв»язку із безпідставністю.

У запереченні на апеляційну скаргу державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського РУЮ ОСОБА_5 та на апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_6 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з"явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи із наступного.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_6 частково,суд першої інстанції виходив із того, що за розрахунком стягувача ОСОБА_6, правильність якого належними доказами не спростовано, на її банківський рахунок за період з 11 лютого 2015 року по 10 грудня 2015 року перераховано кошти в сумі 189179 грн, що еквівалентно за курсом долара на день перерахування коштів 7953,02 доларів США, тобто є меншою сумою від стягнутої на її користь за рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 в частині зобов"язання державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_5 достягнути з ОСОБА_4 по виконавчому листі № 562/3394/14-ц від 23.04.15 року 4046,98 доларів США ухвала суду першої інстанції не оскаржена, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Судом першої інстанції встановлено та відповідає матеріалам справи, що заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 січня 2015 року, що набрало законної сили 03 лютого 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь борг в сумі 12000 доларів США, що станом на день ухвалення рішення було еквівалентно 189222,67 грн.

23 квітня 2015 року Здолбунівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист № 562/3394/14-ц, на підставі якого відділом ДВС Здолбунівського РУЮ Рівненської області відкрито виконавче провадження №47388414.

08 грудня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Здолбунівського РУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв»язку з повним виконанням рішення суду на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріали справи містять докази про те, що ОСОБА_4 сплатив суму заборгованості у розмірі визначеному судовим рішенням, а саме у національній валюті України гривні, що підтверджується платіжним дорученням № 948 від 13 жовтня 2015 року в сумі 483,28 грн, платіжним дорученням № 1321 від 02 грудня 2015 року -13965, 86 грн, № 947 від 13 жовтня 2015 року 16944,13 грн, квитанціями від 11 лютого 2015 року -100000 грн, 22 червня 2015 року -13000 грн, 20 липня 2015 року 40000 грн, 01 грудня 2015 року - 4307,75 грн, 10 грудня 2015 року 500 грн, а всього на загальну суму 189201,02 грн.(а.с.39- 42).

Зі скарги ОСОБА_6 вбачається, що сума отриманих нею коштів від ОСОБА_4 становить 189179 грн. Тобто, сума недоотриманих нею коштів становить 43 грн 67 коп.

Вказана сума була сплачена ОСОБА_4 21.03.2016 року, згідно квитанції ПАТ "А-Банк".

Тобто, державний виконавець стягнув з боржника на користь скаржника суму заборгованості у доларах США, що відповідно до рішення суду визначена у гривневому еквіваленті та на день ухвалення рішення становила 189222,67 грн.

Згідно зіст. 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України), а саме: ст.193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, ОСОБА_1 України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет КМ України від 19.02.1993 року № 15-93,ОСОБА_1 України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Таким чином, державним виконавцем не порушено вимоги ч. 1,2 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішенням суду борг стягнуто в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту за курсом Національного банку України на час вирішення спору.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 аналіз норм ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу ( тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов»язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов»язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо застосування до даних правовідносин положень п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», оскільки вказана постанова прийнята з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює кредитні правовідносини, в даному випадку мають місце правовідносини, які виникають з договору позики між фізичними особами.

На відміну від договору позики, кредитний договір є відмінним за своїм суб»єктним складом, оскільки кредитором може виступати лише банк чи інша кредитна установа, яка має відповідну ліцензію.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 від 08 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47388414.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими, в повній мірі ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню в частині визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 від 08 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47388414 з постановленням нової про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2016 року в частині визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_5 від 08 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 47388414 скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_6 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області в цій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: І.М. Собіна

ОСОБА_3