Рішення № 56620310, 17.03.2016, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1062/15-ц

Провадження № 2/535/16/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року смт. Котельва

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - Мальцева С.О.,

з секретарем судового засідання - Білик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Котельва цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області,

Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради

Полтавської області,

Управління Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі

Полтавської області,

ОСОБА_3 районної державної адміністрації

Полтавської області

про визнання права власності на частки земельних ділянок

у спільній сумісній власності подружжя

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_4

У С Т А Н О В И В:

позивач звернулася з позовною заявою до Котелевського районного суду Полтавської області (т. 1 а.с. 5-8), в якій з урахуванням збільшення позивних вимог (т. 1 а.с. 172-176), просила:

- поновити строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 26.05.1995 р. №118 та від 4.07.2007р. №236, визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯЖ №352849 на право власності на земельну ділянку від 13.11.2009р.;

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 26.05.1995 р. №118 «Про приватизацію земельних ділянок громадян ОСОБА_3 селищної ради» в частині про передачу безкоштовно у приватну власність одному з подружжя у шлюбі чоловікові ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0.58 га за адресою: по вул. Ковпака, 39, смт. Котельва Полтавської області, за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та для ведення будівництва та обслуговування житлових будівель і споруд - визнати незаконним та скасувати (т. 1 а.с. 18) ;

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 4.07.2007 р. №236 «Про внесення змін у розміри земельних ділянок, що передаються у власність громадянам (ПП «Геопроект»)» про затвердження технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на землю громадян в смт. Котельва на території ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області, із зазначенням ОСОБА_2 за адресою: проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення №118 від 26.05.1995р. земельної ділянки загальною площею 0.58 га, фактичною площею земельної ділянки 0.5569 га, за адресою вул. Ковпака, 53, смт. Котельва Полтавської області- визнати незаконним та скасувати (т.1 а. с. 19);

- державний акт серії ЯЖ №352849 від 13.11.2009р. на право власності на земельну ділянку площею 0.4673 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: по вул. Ковпака, 39, смт. Котельва Полтавської області, виготовленого та виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 4.07.2007р. №236 на ім'я ОСОБА_2, кадастровий номер 5322255100:30:002:0960 - визнати недійсним та скасувати (т. 1 а.с. 20);

- поновити строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання незаконними та скасувати Розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області про прийняття рішення від 29.12.1998 р. №333, рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області прийнятого рішення від 29.01.1999 р. №11, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №047675 від 30.03.1999 р.;

- розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області про прийняття рішення від 29.12.1998 р. №333 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Леніна на території ОСОБА_3 селищної Ради Котелевського району», в частині затвердження розміру земельних часток (паїв) у фізичних гектарах з урахуванням якості ґрунтів, згідно розрахунків, громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), що стосується приватної власності одного з подружжя у шлюбі чоловікові ОСОБА_2 на площу земельної ділянки розміром 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га з видачою державного акту за цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення визнати незаконним та скасувати;

- рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 29.01.1999 р. №11 «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю», встановлені та закріплені межі земельних ділянок в натурі відповідно до технічної документації, виключного одному з подружжя у шлюбі чоловікові ОСОБА_2 на площу земельної ділянки розміром 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га, з видачою державного акту - визнати незаконним та скасувати;

- державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №047675 від 30.03.1999 р. на право власності на земельну ділянку площею 3.60 в межах згідно з планом на території ОСОБА_3 селищної ради за цільовим призначенням сільськогосподарського використання визнати недійсним та скасувати (т. 1 а. с. 73);

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 3\5 частин з частки земельної ділянки площею 0.4673 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: по вул. Ковпака, 39, смт. Котельва Полтавської області та право власності на 3\5 частин земельної частки (пай) з площі 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га, на землях ОСОБА_3 селищної ради, що є спільною сумісною власністю подружжя, залишивши за ОСОБА_2 право власності на 2\5 частин з частки земельної ділянки площею 0.4673 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: вул. Ковпака, 39, смт. Котельва, Полтавської області та право власності на 2\5 частин земельної частки (пай) з площі 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га, на землях ОСОБА_3 селищної ради;

- вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів (т. 1 а. с. 161).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 03 березня 2016 року частину позовних вимог залишено без розгляду (т. 1 а. с. 208-209).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 03 березня 2016 року залучено до участі в справі, в якості співвідповідача ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Полтавської області (т. 1 а. с. 210-211).

ОСОБА_3 районна державна адміністрація Полтавської області, просила продовжити подальший розгляд даної справи (т. 1 а. с. 224).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 22.12.1987 року по 27.08.2010 року. Зазначила, що раніше у них з відповідачем ОСОБА_2 вже вирішувалося питання в судовому порядку про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, про що свідчать відповідні рішення судів, проте позовні вимоги про скасування рішення про приватизації на одного з подружжя, як і відповідного державного акту 0.4673 га, для ведення особистого селянського господарства, суду раніше ініційованими позовними вимогами не заявлялися. Окрім того, вона випадково дізналася, що відповідачу ОСОБА_2 згідно рішення Котелевського районного суду у 1998 році правління КСП ім. Леніна Котелевського району зобовязано виділити членам КСП, в тому числі ОСОБА_2 земельну частку (пай) в районні с. Михайлево, Котелевського району, Полтавської області. Вважає, що вона має можливість реалізації права власності на земельні ділянки, одна з яких була приватизована виключно на одного з подружжя з порушенням прав на дану земельну ділянку іншого з подружжя, а при приватизації другої земельної ділянки вона брала участь, як дружина, яка займалася розробкою документації та була зацікавлена у отриманні в спільну власність земельних ділянок. Акцентувала увагу на тому, що рішення органів місцевого самоврядування та державної адміністрації про приватизацію земельних ділянок приймалися з грубими помилками та в супереч діючому законодавству.

З приводу поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 послалась на випадковість виявлення рішень органів місцевого самоврядування та судового рішення у сімейних документах у 2015 році, а також виявлення під час розгляду даної справи з технічної документації рішень та розпоряджень органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовільнити позовну заяву, з підстав та правових норм, які зазначені нею в позовній заяві та її представником в заяві про збільшення позовних вимог. При цьому, надала письмову згоду проводити розгляд справи без її представника ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не підтримав в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позов є необґрунтованим, оскільки земельні ділянки є його приватною власністю, що підтвердив касаційний суд, а друга земельна ділянка це його пай за трудову участь в КСП.

Представник ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_4 позовні вимоги, які стосуються їх не визнала в повному обсязі, а щодо вирішення інших вимог поклалась на розсуд суду, при цьому зазначила, що оспорюване позивачем розпорядження голови райдержадміністрації прийняте відповідно до чинного законодавства.

Виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області та ОСОБА_3 селищна рада Котелевського району Полтавської області в судове засіданні не зявилися та надали до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги не визнали повністю, вважаючи, що позивач пропустила строк позовної давності, а також не наведено доказів невідповідності рішень органів місцевого самоврядування Конституції або законам України, провести розгляд без участі представника (т.1 а.с. 78).

Управління Держгеокадастру в ОСОБА_3 районі Полтавської області у судове засідання не зявилося та надали письмову заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, в прийнятті рішення поклалися на розсуд суду (т. 1 а.с. 77, 86, 99, 131).

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, встановивши та визначивши відповідно до них правовідносини, в и х о д и т ь з т а к о г о.

У справі, яка розглядається судом по суті, спір виник із сімейних відносин щодо спільної сумісної власності подружжя та поділу майна подружжя, віднесення майна до об'єктів спільної сумісної чи особистої власності подружжя.

У силу статті 16Закону України «Про власність»та частини першоїстатті 22 КпШС України, які були чинними на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовамистатті 24 КпШС Україниє власністю кожного з них (роздільним майном).

Аналогічне положення закону закріплено й устатті 70 СК України.

За змістом частини першоїстатті 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбаченихстаттею 116 ЗК України.

Таким чином, громадянин одержує у власність частку із земельного фонду, а тому земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.

Згідно зі статтею 24 КпШС Українимайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Як роз'яснено у пункті 9 Пленумом Верховного Суду України впостанові від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст.22,25,27-1 КпШС Україниспільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

В той же час, як роз'яснено в абз. 1 п. 182 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зі змінами та доповненнями, відповідно до положень статей 81, 116 ЗК Україниокрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною другоюстатті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток (аналогічне положення містить і частина першастатті 368 Цивільного кодексу України.

Земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, віднесена до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя згідно із Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», що набув чинності 8 лютого 2011 року.

Закон України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Розглядом справи установлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 1987 року по 27 серпня 2010 року (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Котелевського району Полтавської області від 26 травня 1995 року №118 «Про приватизацію земельних ділянок громадян ОСОБА_3 селищної ради» вирішено передати громадянам ОСОБА_3 селищної ради (в тому числі ОСОБА_2І.) безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства по вул. Ковпака, 39, розміром 0,58 га (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Котелевського району Полтавської області від 4 липня 2007 року № 236 «Про внесення змін у розміри земельних ділянок, що передаються у власність громадянам (ПП «Геопроект») вирішено погодитись з тим, що розбіжності у площах земельних ділянок, що передавались безоплатно у власність громадянам по рішеннях виконкомів і отримані в результаті обміру виникли внаслідок більш вдосконалої методики і вищої точності обміру та уточнення межі та внесено зміни до таких рішень виконкомів ОСОБА_3 селищної ради про безоплатну у власність присадибних ділянок громадян в cмт Котельва ОСОБА_2 адреса проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, місце знаходження ділянки вул. Ковпака, 53, рішення виконкому №118, дата 26.05.95 р. для ведення особистого селянського господарства розміром 0,4673 га (т. 1 а.с. 19).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №352849 від 13 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Котелевського району Полтавської області від 4 липня 2007 року № 236 площею 0,4673 га по вул. Ковпака, 39 смт Котельва, Котелевського району, Полтавської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 20).

Суд зазначає, що правовідносини подружжя ОСОБА_2 виникли щодо спірної земельної ділянки починаючи з 1995 році, тому регулюються вони нормами КпШС України, які не передбачали віднесення земельної ділянки, набутої внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя шляхом приватизації, до обєктів спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічний висновок зробила колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду цивільної справи №6-602 св12, де були сторонами колишнє подружжя ОСОБА_2, а саме в ухвалі суду зазначено, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду в частині відмови у позові ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0, 4673 га для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_2 набув право власності на цю земельну ділянку в порядку приватизації із видачею на його імя Державного акту ЯЖ №352849 від 13 листопада 2009 року на підставі ч. 1 ст. 81 ЗК України, відповідно до якої, громадяни України можуть набувати права власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 ЗК України. За діючими на час видачі вказаного державного акта набута одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації земельна ділянка не відноситься до обєктів права спільної сумісної власності подружжя, а тому не може бути предметом поділу (т. 1 а.с. 72).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вище вказана земельна ділянка не є сумісним майном подружжя та обєктом права спільної сумісної власності, а є особистою власністю відповідача ОСОБА_2, а тому не може бути предметом поділу.

Розглядаючи та вирішуючи питання щодо земельної ділянки (паю) отриманого ОСОБА_2 із земель колективної власності КСП ім. Леніна на території ОСОБА_3 селищної Ради Котелевського району, суд в и х о д и т ь з т а к о г о.

У статті 4 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94 постановлено установити, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

За змістом положень статей 81,116 ЗК України та статті 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року №720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

З копії трудової книжки колгоспника УКР №0275011 ОСОБА_2 вбачається, що він працював з 1980 року по 2000 рік в КСП ім. Леніна на території ОСОБА_3 селищної Ради Котелевського району.

З копії заяви ОСОБА_2 від 26 лютого 1998 року вбачається, що він просив загальні збори і збори уповноважених членів КСП ім. Леніна вивести його з членів та погодити передачу в натурі належну йому земельну ділянку.

Згідно виписки з протоколу №2 зборів уповноважених КСП ім. Леніна від 27 лютого 1998 року вбачається, що вирішено виключити з членів КСП колгоспника ОСОБА_2

З копії рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 8 квітня 1998 року вбачається, що зобовязано правління КСП ім. Леніна Котелевського району виділити, в тому числі ОСОБА_2, в натурі належну їм земельну частку (пай) площею 4,07 га вартістю 13449 грн., в тому числі рілля в полі №3 першої польової сівозміни площею 3, 56 га, а решту сільськогосподарських угідь: багаторічні насадження площею 0, 03 га, сіножаті 0, 029 га, пасовища 0,19 га в районі с. Михайлево Котелевського району.

З копії розпорядження Голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 29 грудня 1998 року №333 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП ім. Леніна на території ОСОБА_3 селищної Ради Котелевського району вбачається, що І затверджено розмір земельних часток (паїв) у фізичних гектарах з урахуванням якості ґрунтів, згідно розрахунків, громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай): ОСОБА_2 сертифікат ПЛ №0200228 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га.; ІІ встановлено і закріплено межі земельних ділянок в натурі згідно погодженого проекта організації території земельної ділянки першочергової приватизації колективної власності КСП ім. Леніна; ІІІ видати державні акти на право приватної власності на землі громадянам: ОСОБА_2

Згідно копії рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 29 січня 1999 р. №11 «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю», встановлено і закріплено межі земельних ділянок в натурі визначені технічною документацією, ОСОБА_2 на площу земельної ділянки розміром 3.6 га, в тому числі: ріллі 3.13 га, сіножаті 0.28 га, пасовищ 0.19 га, з видачою державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ПЛ №047675 від 30 березня 1999 року вбачається, що ОСОБА_2 передано у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області від 29 січня 1999 р. №11 земельну ділянку площею 3.60 га для сільськогосподарського використання.

Таким чином, ОСОБА_2 є такою особою, що вийшла зі складу колишнього КСП та якому за рішенням загальних зборів виділено з обєкта колективного права власності КСП земельний пай, що є особистою власністю відповідача.

Отже, спірна земельна ділянка передана відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність безкоштовно, без залучення коштів дружини, так як земельний пай є результатом його праці в КСП, з яким він знаходився у трудових відносинах, та це не було результатом внесення спільних грошових коштів подружжя, а тому Суд вважає, що інститут паювання землі, не може бути застосований до спільної сумісної власністі подружжя та бути обєктом права спільної сумісної власності подружжя, з якого можливо виділити частини з частки у праві власності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно скасування та визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, а також скасування державних актів на право приватної на землю та визнання їх недійсними, суд виходить з т а к о г о.

Статтею 44 ЗК України (1990 року) передбачено, що порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Частиною 2 та 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 155 цього Кодексу передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням вище вказаного Суд констатує, що позивач по справі не є власником або користувачем спірних земельних ділянок, у розумінні норм Закону, та спірні земельні ділянки не є обєктами права спільної сумісної власності подружжя, а тому оскаржувані нею рішення органів місцевого самоврядування та рішення органів виконавчої влади та державні акти на право приватної власності на землю не порушують її права та законні інтереси не підлягають скасуванню, та відповідно визнанню незаконними та недійсними.

В звязку з цим суд також вважає, що не підлягає вирішенню питання позивача про поновлення строку позовної давності, так як це, в даній ситуації, не має правового значення, оскільки саме право чи інтереси позивача, про захист яких вона просить не порушено.

Відповідно до частини першої 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 10 та60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Частино першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, доказів на підтвердження обставин, з якими позивач пов'язує заявлені позовні вимоги, не надано, не містять їх і матеріали справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуваними рішеннями органів виконавчої влади та державними актами на право приватної власності на землю не вирішено питання саме про права, обов'язки чи інтереси ОСОБА_1, а тому в цілому її позовна заява не підлягає до задоволення повністю.

У звязку з відмовою в задоволені позову питання судових витрат відповідно до статті 88 ЦПК України судом не вирішується.

На підставі наведеного та статті 24 КпШС України, статей 60, 61, 70 СК України, статті 40 ЗК України (1990 р), статей 81, 116, 152, 155 СК України, статті 112 ЦК УРСР, статті 15 та 362 ЦК України, Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року №720/95, статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та, керуючись статтями 3, 10, 60, 88, 209, 213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області, Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області, Управління Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Полтавської області, ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права власності на частки земельних ділянок у спільній сумісній власності подружжя, - відмовити повністю.

2.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

4.Повний текст рішення виготовити та оголосити протягом пяти днів.

С У Д Д Я : ОСОБА_6