Рішення № 56619952, 14.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11046/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1677/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 4 14.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Приходька К.П.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, садівничого товариства «Займище - 2» про визнання права власності на садовий будинок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, СТ «Займище - 2» про визнання права власності на садовий будинок.

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7, якому належав садовий будинок по АДРЕСА_1.

За час свого життя спадкодавець склав заповіт, яким цей об'єкт нерухомого майна він заповів ОСОБА_5

ОСОБА_6, яка була дружиною ОСОБА_7, мала право на обов'язкову частку у спадщині, але вона відмовилась від прийняття спадщини.

ОСОБА_5 прийняв спадщину та набув право власності на садовий будинок, однак державний нотаріус відмовляє йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Просив визнати за ним право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіоб, які з»явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що в ОСОБА_7 збудував садовий будинок «А-І», мансарду «А'-І», підвал «А''-І», прибудову «а1», сауну «Б», туалет-сарай «В», навіс «Г», погреб «Д», огорожу «N1» та «N4», ворота «N2» та «N3», ганок «а2», пандус «а3», колодязь «К», питну колонку «Л» та вигрібну яму «М» по АДРЕСА_1, (а.с.15 та 94-100).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 квітня 2011 року (а.с.29 зворот).

23 липня 2010 року ОСОБА_7 склав заповіт (а.с.33), яким ці об'єкти нерухомого майна він заповів позивачу.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 (а.с.26-90), вбачається, що ОСОБА_6 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.47 зворот).

На час смерті спадкодавця ОСОБА_5 постійно проживав разом з ним в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.30 зворот, 31).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував, що позивач прийняв спадщину та набув право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва садового будинку «А-І», мансарди «А'-І», підвалу «А''-І», прибудови «а1», сауни «Б», туале-ту-сараю «В», навісу «Г», погребу «Д», огорожі «N1» та «N4», воріт «N2» та «N3», ганку «а2», пандусу «а3», колодязя «К», питної колонки «Л» та вигрібної ями «М» по АДРЕСА_1.

Проте судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає наведеним вище нормам.

Ухвалюючи своє рішення та визнаючи право власності за позивачем на будівельні матеріали, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином прийняв спадщину, а у зв»язку з відсутністю правоустанавлюючих документів на будинок не може реалізувати своє спадкове право, не звернувши при цьому увагу, що позивач просив визнати за ним право власності саме на спадковий будинок і будь-яких інших позовних вимог його позов не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими та заслуговують на увагу, оскільки , а отже суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог і визнав право власності на будівельні матеріали, а тому рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом норм права, які діяли на час завершення будівництва будинку спадкодавцем, і у зв»язку з цим набуття ним права власності на створене майно, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до п.3.1. листа від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ головам апеляційних судів областей, міста Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № І-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом "аїни від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української СРСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій ожавними нотаріальними конторами Української СPCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних і виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою казом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Однак, посилання апелянта при цьому на ст. 105-1 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 12,13,15,49 ЗУ «Про власність» та п.8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року є необгрунтованими та розцінюються колегією суддів критично, оскільки під час розгляду справи було безспірно встановлено, що будівництво садового будинку спадкодавцем було проведено в порушення діючого на той час законодавства, а саме: без отримання відповідних дозволів на будівництво, виготовлення проекту та введення будинку в експлуатацію, а отже є самовільним, навіть в розумінні діючого на той час законодавства.

А відповідно до того ж п.3.1. зазначеного вище листа, право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Крім того, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

При цьому, норми ст. 392 ЦК не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва (ч. 3 ст. 376 ЦК), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, жоден з відповідачів не порушує та не оспорює спадкове право позивача, оскільки відповідач ОСОБА_6 нотаріально відмовилася від свого права на спадщину на користь позивача (а.с.47 зв.), а відповідно до довідок (а.с.14,15) виданих відповідачем 2 - СТ «Займище 2» позивач є членом садового товариства і останнє підтверджує його користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 та садовим будинком збудованим на ній батьком позивача у 1991 році.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Як видно з матеріалів справи, обгрунтованої відмови нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на садовий будинок вони не містять. Не було надано таку відмову і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегієя суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_5 є передчасним, оскільки цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні ще не виник, а зазначені позивачем відповідачі жодним чином не порушують його спадкове право.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, садівничого товариства «Займище - 2» про визнання права власності на садовий будинок в порядку спадкування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М.Верланов

К.П. Приходько