Рішення № 56619913, 15.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3473/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/790/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 26 15.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі: Яруну Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на транспортний засіб, -

в с т а н о в и л а:

09.04.2015 року ТОВ ''Порше Мобіліті'' звернулося до суду із позовом, посилаючись на те, що 07.08.2013 року ОСОБА_3 на підставі укладеного між ними кредитного договору № 50009920 отримав від позивача у кредит 118129,39 грн., що еквівалентно 14512,21 доларів США строком на 60 місяців для купівлі автомобілю марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб. см., 2013 року випуску, який, в якості забезпечення кредитних зобов'язань відповідно до договору від 09.08.2013 року відповідач передав у заставу позивачу.

12.08.2013 року даний автомобіль був обтяжений в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Для забезпечення кредитних зобов'язань 07.08.2013 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений додатковий договір до кредитного договору, який відповідно до Загальних умов кредитування, кредитного договору, має силу поруки для ОСОБА_4

Станом на 30 березня 2015 року у боржника виникла заборгованість в розмірі 12578,49 грн. в зв'язку з чим позивач 19.12.2014 року пред'явив вимогу до боржника та його поручителя про дострокове виконання зобов'язань, що залишилося без виконання.

При цьому позивачу стало відомо, що в порушення п. 2.3 договору застави транспортного засобу, який передбачає, заборону без згоди заставодержателя змінювати право власності на предмет застави, ОСОБА_3 відчужив автомобіль, який на сьогодні на праві власності належить ОСОБА_2

Позивач просив витребувати вказаний автомобіль у його останнього власника шляхом його вилучення на користь позивача та звернути стягнення на предмет застави для подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу.

При цьому за порушення п. 2.3 договору відповідно до п. 4.1.2 договору застави передбачено штраф у розмірі 10 відсотків від вартості автомобіля, яка відповідно до п. 1.1. цього договору становить 138975, 77 грн., позивач просив стягнути з боржника та його поручителя солідарно вказану суму.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем на автомобіль, просив визнати за ним право власності на нього.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року позов ТОВ ''Порше Мобіліті'' задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційний скарзі ТОВ ''Порше Мобіліті'' просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і їхній позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2013 року ОСОБА_3 на підставі укладеного між позивачем кредитного договору № 50009920 отримав від останнього у кредит 118129,39 грн., що еквівалентно 14512,21 доларів США строком на 60 місяців для купівлі автомобілю марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб. см., 2013 року випуску, який, в якості забезпечення кредитних зобов'язань відповідно до договору від 09.08.2013 року відповідач передав у заставу позивачу.

12.08.2013 року даний автомобіль був обтяжений в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (а.с.42).

Вказаний автомобіль без згоди позивача був боржником відчужений і останнім його власником є ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що оскільки боржник без згоди позивача не мав права відчужувати обтяжений автомобіль, відповідно до ст. 388 ЦК України ОСОБА_7 не може бути належним набувачем на спірний автомобіль, оскільки на момент набуття на нього права власності автомобіль був обтяжений, про що статтею 10 Закону України ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' передбачено застереження про це.

Такий висновок відповідає положенням статті 10 Закону України ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'', якими передбачено, що у разі наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, згідно статті 388 ЦК України особа, яка придбала майно не може вважатися добросовісним набувачем.

Відмодяючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що в порушення ст. 27 Закону України ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' позивач не зареєстував в Державному реєстрі забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень'' відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також з тих підстав, що в частині вимог про витребування автомобіля, позивач звернувся не у спосіб, встановлений законом та вважав первісні позовні вимоги необгрунтованими та недоведеними.

В частині стягнення штрафу з ОСОБА_4, суд відмовив з тих підстав, що вона не є учасником даних правовідносин.

Проте такі висновки в оскаржуваній частині не відповідають частково обставинам справи та вимогам закону в зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 590, 591 заставодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений строк і спосіб реалізації предмета застави може бути встановлено договором. Встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 червня 2015 року, що набрало законної сили 13.07.2015 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 достроково заборгованість в розмірі 388362,61 грн. за кредитним договором № 50009920 від 07.08.2013 року, що укладений між ТОВ ''Порше Мобіліті'' та ОСОБА_3

Вказане рішення суду повністю не виконано.

Також встановлено, що пунктами 1.1, 5.4.1 договору застави сторони визначили спосіб реалізації застави у спосіб продажу з публічних торгів за початковою ціною 138975,77 грн.

Оскільки відчуження предмета застави відбулося без згоди обтяжувача відповідно до ст. 23 Закону обтяження зберігає силу для нового власника рухомого майна, що є предметом обтяження.

Висновки суду щодо порушення обтяжувачем ст. 27 Закону України ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' позивач не зареєстував в Державному реєстрі забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки така реєстрація має значення тільки для боржника та інших обтяжувачів, а у даних правовідносинах не має інших обтяжувачів та обтяжуване майно боржнику вже не належить.

Крім того цією ж нормою передбачено право обтяжувача вимагати у боржника передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу та оскільки боржник вже не власник обтяжуваного майна, а обтяження зберігається для нового власника, позивач вправі витребувати у останнього це майно у своє володіння для забезпечення своїх вимог за рахунок цього майна.

Це також кореспондується з п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону Українни ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'', якою передбачено, що у разі задоволення позову, суд вживає заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні.

Не відповідає висновок суду і тому, що не підлягає стягнення штрафу з ОСОБА_4, через те, що вона не є учасником даних правовідносин, оскільки для забезпечення кредитних зобов'язань 07.08.2013 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений додатковий договір до кредитного договору, який відповідно до Загальних умов кредитування, кредитного договору, має силу поруки для ОСОБА_4

В силу ст. ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником своїх зобов'язань, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Вбачається, що в порушення п. 2.3 договору застави транспортного засобу, який передбачає, заборону без згоди заставодержателя змінювати право власності на предмет застави, ОСОБА_3 відчужив автомобіль, який на сьогодні на праві власності належить ОСОБА_2

При цьому за порушення п. 2.3 договору відповідно до п. 4.1.2 договору застави передбачено штраф у розмірі 10 відсотків від вартості автомобіля, яка відповідно до п. 1.1. цього договору становить 138975, 77 грн.

За таких обставин первісний позов як обгрунтований підлягає задоволенню та відповідно до ст. 25 Закону Українни ''Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' в рішенні суду необхідно зазначити загальний розмір заборгованості та всі їх складові, опис майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги.

Оскільки заставлене майно боржнику вже не належить для його належного зберігання необхідно витребувати це майно в управління позивачу на період до його реалізації.

Необхідно також зазначити і спосіб реалізації та початкову ціну.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 50009920 від 07 серпня 2013 року на суму 388362, 61 грн. звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки VW, модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб. см., 2013 року випуску, заставною вартістю 138 975, 77 грн., який належить на праві власності ОСОБА_2 (Місце проживання: 08300, АДРЕСА_1), шляхом його вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», м. Київ 02152, Україна, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300379) та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у Договорі застави транспортного засобу № 50009920 від 09.03.2013 р.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (Місце проживання: АДРЕСА_2; Реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (Місце проживання: АДРЕСА_2; Реєстраційний номер облікової картки фізичної особи- платника податків: НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», м. Київ 02152, Україна, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300379) збитки у розмірі 12 000, 00 грн., штраф у розмірі 13 897, 58 грн., а загалом - 25 897, 58 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (Місце проживання: 08300, АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (Місце проживання: АДРЕСА_2; Реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (Місце проживання: АДРЕСА_2; Реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», м. Київ 02152, Україна, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300379) судові витрати у розмірі 3462, 35 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді