Рішення № 56619288, 22.03.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-о/359/35/2016

359/2374/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Саган В.М.

при секретарі Степаненко А.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 Фархад кизи, заінтересована особа: Бориспільський районний відділ УДМС України в Київській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 Фархад кизи звернулась до суду з даною заявою, якою просить встановити факт, що вона на момент проголошення незалежності України, станом на 24.08.1991 року та набрання чинності Закону України "Про громадянство України" станом на 13.11.1991 року, постійно з 1990 року по 1992 рік безвиїзно проживала на території України.

В обґрунтування вказаних вимог заявниця зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народилась в Азербаджанській РСР, де проживала до 1990 року. У зв'язку з вірмено-азербайджанським конфліктом змушена була разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 Ханлар огли виїхати до України, де вони постійно безвиїзно проживали до 1992 року. Але, у зв'язку з тим, що в ОСОБА_3 залишились проживати її батьки, в 1992 році виникла потреба виїзду до ОСОБА_4 ОСОБА_3, де вона і отримала паспорт громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_3. Вже тривалий час вона проживає на території України в м.Борисполі, Київської області, планує постійно проживати, стати громадянкою України та відмовитись від громадянства ОСОБА_3. З метою отримання паспорту громадянина України вона звернулась до органів ДМС, однак їй було рекомендовано звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання в період становлення незалежності, оскільки в загальному порядку отримати паспорт громадянина України вона позбавлена можливості.

В судове засідання заявниця не зявилась, надала суду заяву в якій викладені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та справу слухати у її відсутність.

Представник Бориспільського районного відділу УДМС України в Київській області в судове засідання не зявився, направивши лист з проханням розглядати справу без їх участі, рішення прийняти згідно чинного законодавства.

ОСОБА_5 Умуд огли в судовому засіданні показав, що знає заявницю особисто вже давно, підтвердив, що остання в період з 1990 р. по 1992 рік виїхала разом зі своїм чоловіком з Азербаджану до України де постійно проживала, її чоловік займався підприємницькою діяльністю. Заявниця вже тривалий час проживає на території України має намір і в подальшому проживати та набути громадянство України.

Свідок ОСОБА_6 Гулу олги в судовому засіданні дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_7.

Суд, заслухавши покази свідків, дослідив, проаналізував та оцінив всі докази, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності і дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.02.1963 року в с.Джафарли Імішлінського району Азербайджанської РСР народилась заявниця ОСОБА_8 Фархад кизи, що підтверджується даними свідоцтва про народження з перекладом на українську мову (а.с.10,11).

25.09.1984 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_2 Ханлар огли, в результаті чого її дошлюбне прізвище було змінено з ОСОБА_8 на ОСОБА_2, що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу з перекладом на українську мову (а.с.8,9).

Як зазначає заявниця, у зв'язку з вірмено-азербайджанським конфліктом вона була змушена разом зі своїм чоловіком, виїхати до України. Де починаючи з 1990 року по 1992 рік постійно безвиїзно проживали у своїх знайомих та друзів в м. Обухів.

Даний факт підтверджується показами свідків наданих в судовому засіданні, а також даними рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.09.2015 року, яким вставлено факт проживання чоловіка заявниця разом з нею на території України в період часу з 1990 року по 1992 рік включно.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, заявниця є громадянкою ОСОБА_3, що підтверджується даними її паспорту з перекладом на українську мову (а.с.18,19). На даний час заявниця проживає на території міста Бориспіль, Київська область, на підставі договору оренди житлового приміщення (а.с.16).

Із зазначеного заявницею слідує, що вона не хоче бути громадянкою ОСОБА_4 ОСОБА_3 тому зверталась до органів ДМС з метою отримання громадянства України, однак їй було відмолено та рекомендовано звернутись до суду, оскільки вона не має документів підтверджуючих її реєстрацію на території України станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 234 ЦПК України , суд розглядає справу в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України»і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України»громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 р.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про громадянство України»,особа яка проживала до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України і особою без громадянства або іноземцем, який припинив іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, реєструється громадянином України.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 р.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України породжує для заявниці виникнення її законних прав та інтересів. В іншому порядку встановити даний факт і реалізувати її порушені права неможливо. Оскільки без встановлення факту постійного проживання на території України в судовому порядку вона позбавлена можливості підтвердити громадянство України, отримати паспорт громадянина України та зареєструватись на постійне місце.

За таких обставин вимоги заявника обґрунтовані і суд вважає за необхідне встановити факт її постійного проживання, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,209,212-215,218,256,259,273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 Фархад кизи, заінтересована особа: Бориспільський районний відділ УДМС України в Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 Фархад кизи, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка ОСОБА_4 ОСОБА_3, на момент проголошення незалежності України, станом на 24.08.1991 року та набрання чинності Закону України "Про громадянство України" станом на 13.11.1991 року, постійно з 1990 року по 1992 рік безвиїзно проживала на території України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, в разі якщо сторона по справі не була при оголошенні рішення, то 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя