Рішення № 56618237, 18.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5067/15-ц Провадження № 22-ц/773/239/16 Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Категорія: 24 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.

суддів - Шевчук Л.Я., Данилюк В.А.,

секретар Вергун Т.С.,

за участю: представника позивача Ярмолюка Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ремонтного житлово-комунального підприємства №2 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ремонтне житлово-комунальне підприємство №2 (далі - РЖКП №2) звернулось з позовом до Ковельського міськрайонного суду про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з ОСОБА_2, ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог зазначено, що РЖКП №2 обслуговує квартиру АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні послуги. Співвласники житлового приміщення систематичного не оплачують житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого станом на 01.09.2015р.утворилась заборгованість в сумі 2608,27грн. Ним пропонувалось ОСОБА_2 укласти договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території та надавався проекту договору, який відповідачами не підписаний. Просить стягнути з відповідачів в користь РЖКП№2 заборгованість за житлово - комунальні послуги - 2608,27грн., інфляційні збитки - 1000,21 грн., всього на загальну суму 3608,48 гри., а також судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 09 грудня 2015 року позов РЖКП №2 задоволено частково. Ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь РЖКП №2 заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 2560грн. 75коп., інфляційні збитки в сумі 993грн. 19коп., в рівних частинах з кожного на користь РЖКП № 2 судові витрати у справі в сумі 1218грн.

Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що рішення ухвалене з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд вважав встановленими недоведені обставини справи, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за комунальні послуги та судових витрат у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з неї заборгованості за комунальні послуги та судових витрат у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Станом на 01.09.2015 року заборгованість відповідачів перед позивачем згідно розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території становить 2560,75грн., сума збитків для підприємства від інфляції за 2014-2015 роки становить 993,19грн. Згідно листа управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради за №5485/1.42 від 07.12.2015 року встановлено, що на домогосподарство ОСОБА_2 субсидія призначена на соціальну норму - 48,87 кв.м., розмір субсидії за оплату житла становить з червня 2015 року по вересень 2015 року 15,84грн. в місяць, за жовтень - 80,09грн., за листопад - 86,62грн.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачів заборгованість в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку боргу РЖКП №2 не було враховано субсидію за період з червня по серпень 2015 року включно, крім того, в квартирі АДРЕСА_1 не визначено, якою житловою, опалювальною площею користується кожен з відповідачів.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. Однак судом неправильно визначена сума, яка підлягає до стягнення з відповідачів та порядок стягнення, а тому рішення суду підлягає зміні.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, форма власності - приватна спільна часткова по 1/2 частці. Позивачем фактично надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, де проживають відповідачі, що підтверджується наданими доказами. Договір про надання послуг з обслуговування будинку, в якому розташована належна відповідачу квартира, та прибудинкової території між сторонами не укладався.

У зв'язку з порушенням відповідачами виконання зобов'язання, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу. 22 травня 2014 року Ковельським міськрайонним судом видано судовий наказ у справі №159/2729/14-ц про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 988,73грн. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 03 листопада 2014р. судовий наказ від 22.05.2014р. скасовано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідачів за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2013 року по 01 вересня 2015 року становить 2525,56грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем в суд апеляційної інстанції. З січня 2013 року позивачем було оформлено окремі особові рахунки для ОСОБА_2 рахунок НОМЕР_1 та для ОСОБА_3 рахунок НОМЕР_2 та проводилось нарахування оплати послуг кожному з відвідачів окремо: ОСОБА_2 в сумі 61,90грн., ОСОБА_3 60,03грн. За вказаний період ОСОБА_2 частково проводилась оплата і його борг за період з січня 2013року по серпень 2014року включно становить 60,98грн. (особовий рахунок 30482). Відповідач ОСОБА_3 не проводила будь-яких оплат за надані послуги і борг за період з січня 2013 року по серпень 2014 року включно становить 1202,55грн. (особовий рахунок 31905). Оскільки позивачем було відкрито окремі особові рахунки відповідачам та проводились окремі нарахування оплати кожному, що підтверджується квитанціями-рахунками за послуги, що надсилались відповідачам, то кожен з них за вказаний період повинен проводити оплату окремо. Таким чином, за період з січня 2013 року по серпень 2014 року підлягає до стягнення заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 в сумі 60,98грн., а з ОСОБА_3 в сумі 1202,55грн. Починаючи з вересня 2014 року по серпень 2015 року оплата за надані послуги нараховувалась РЖКП №2 за одним особовим рахунком на квартиру АДРЕСА_1, оскільки відповідачем ОСОБА_3 не надано згоди на розподіл рахунків. Відповідачі є співвласниками зазначеної квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах, то вони повинні нести рівні витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. За період з вересня 2014р. по вересень 2015року заборгованість по оплаті становила 1262,03грн. з врахуванням проведеної оплати 523,09грн., 47,52грн. субсидії.

Згідно ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Стаття 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Отже, кожен з співвласників відповідно до своєї частки, а частки відповідачів є рівними, повинен окремо нести відповідальність і заборгованість та інфляційні втрати підлягають до стягнення з кожного в частках, а не солідарно. До стягнення підлягає заборгованість в розмірі 2525,56грн., з яких 577,86грн. слід стягнути з ОСОБА_2 з врахуванням проведеної ним оплати за той період, коли рахунки були розділені, а з ОСОБА_3 слід стягнути 1947,70грн. заборгованості.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Збитки від інфляції у ОСОБА_2 складають 135,08 грн. Розрахунок наступний. 2014 рік: січень - 0,12 грн. (60,98 х 100,2 : 100 - 60,98 = 0,12 грн., де 60,98 - заборгованість станом на січень 2014 року, 100,2 - індекс інфляції у січні 2014 року), лютий -0,37 грн. (60,98 х 100.6 : 100 -60,98), березень - 1,34 грн. (60,98 х 102,2 :100 - 60,98), квітень - 2,01 грн. (60,98 х 103,3 : 100 - 60,98), травень - 2,32 грн. (60,98 х 103,8 : 100 - 60,98), червень - 0,61 грн. (60,98 х 101,0 : 100 -60,98), липень - 0,24 грн. (60,98 х 100,4 : 100 - 60,98), серпень - 0,49 грн. (60,98 х 100,8 : 100 - 60,98), вересень - 3,54 грн. (121,98 х 102,9 : 100 - 121,98), жовтень - 4,04 грн. (168,15 х 102,4 : 100 - 168,15), листопад - 0,00 грн. борг погашено, збитки від інфляції не нараховувались, грудень - 2,33 грн. (77,82 х 103,0 : 100 - 77,82); 2015 рік: січень - 4,82 грн. (155,64 х 103,1 : 100 - 155,64), лютий - 12,37 грн. (233,46 х 105,3 : 100 - 233,46), березень - 33,62 грн. (311,28 х 110,8 : 100 - 311,28), квітень - 54,47 грн. (389,10 х 114,0 : 100 - 389,10), травень - 10,27 грн. (466,92 х 102,2 : 100 - 466,92), червень - 2,12 грн. (528,90 х 100,4 : 100 - 528,90), липень - 0,00 грн. 99 - індекс інфляції у липні 2014 року, серпень - 0,00грн. 99,2 - індекс інфляції у серпні 2014 року.

Збитки від інфляції у ОСОБА_3 складають 848,40 грн. Розрахунок наступний. 2014 рік: січень - 1,56 грн. (782,34 х 100,2 : 100 - 782,34 = 0,12 грн., де 782,34 - заборгованість станом на січень 2014 року, 100,2 - індекс інфляції у січні 2014 року), лютий -5,05 грн. (842,37 х 100.6 : 100 -842,37), березень - 19,85 грн. (902,40 х 102,2 :100 - 902,40), квітень - 31,76 грн. (962,43 х 103,3 : 100 - 962,43), травень - 38,85 грн. (1022,46 х 103,8 : 100 - 1022,46), червень - 10,82 грн. (1082,49 х 101,0 : 100 -1082,49), липень - 4,57 грн. (1142,52 х 100,4 : 100 - 1142,52), серпень - 9,62 грн. (1202,55 х 100,8 : 100 - 1202,55), вересень - 36,64 грн. (1263,55 х 102,9 : 100 - 1263,55), жовтень - 31,43 грн. (1309,72 х 102,4 : 100 - 1309,72), листопад - 25,12 грн. (1322,32 х 101,9 :100 - 1322,32), грудень - 42 грн. (1400,14 х 103,0 : 100 - 1400,14); 2015 рік: січень - 45,82 грн. (1477,96 х 103,1 : 100 - 1477,96), лютий - 82,46 грн. (1555,78 х 105,3 : 100 - 1555,78), березень - 176,43 грн. (1633,60 х 110,8 : 100 - 1633,60), квітень - 239,60 грн. (1711,42 х 114,0 : 100 - 1711,42), травень - 39,36 грн. (1789,24 х 102,2 : 100 - 1789,24), червень - 7,46 грн. (1867,06 х 100,4 : 100 - 1867,06), липень - 0,00 грн. 99 - індекс інфляції у липні 2014 року, серпень - 0,00грн. 99,2 - індекс інфляції у серпні 2014 року.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення з неї оплати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі відсутності укладення договорів з комунальними підприємствами, обсяг прав та обов'язків сторін, які, відповідно до ст.11 ЦК України виникають також з дії та вчинків осіб, визначається чинним законодавством, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.

Відповідно п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.п.1, 5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що РЖКП №2 немає законних підстав надавати житлово-комунальні послуги відповідачам спростовуються матеріалами справи, а саме рішенням Ковельської міської ради від 20.10.1999року №13/17, яким було створено РЖКП №2 і передано йому на баланс житлові будинки, в тому числі і будинок АДРЕСА_1. З протоколу громадських слухань мешканців будинку АДРЕСА_1 вбачається, що на громадських слуханнях обговорювалось питання щодо запровадження нових тарифів та переліку житлово-комунальних послуг, більшість мешканців зазначеного будинку під час зборів утрималась від створення ОСББ.

Відповідач ОСОБА_3 як співвласник квартири зобов'язана проводити оплату наданих послуг не залежно від її реєстрації та постійного проживання в квартирі. Позивачем доведено надання таких послуг, їх структуру та вартість. Разом з тим, апелянт не навела і не надала доказів, що такі послуги не надавались чи були неякісними.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права і оскаржуване рішення у зазначеній частині слід змінити відповідно до ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 грудня 2015 року в даній справі змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства №2 заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 577,86грн. (п'ятсот сімдесят сім гривень 86 копійок), інфляційні нарахування в сумі 135,08грн. (сто тридцять п'ять гривень 08 копійок), а всього 712,94 грн. (сімсот дванадцять гривень 94 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства №2 заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 1947,70грн. (тисячу дев'ятсот сорок сім гривень сімдесят копійок), інфляційні нарахування в сумі 848,40грн. (вісімсот сорок вісім гривень 40 копійок), а всього 2796,10грн. (дві тисячі дев'яносто шість гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства №2 судові витрати по 609грн.(шістсот дев'ять гривень) з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді