Ухвала суду № 56618222, 22.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9824/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/527/16 Категорія: 47 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І.,

суддів Киці С.І., Овсієнка А.А.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності на землю та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 до Гіркополонківської сільської ради Луцького району, управління Держгеокадастру у Луцькому районі Волинської області, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2016 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_7 до Гіркополонківської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року №33, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ВЛ №012927 від 11.01.1996 року.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Покликаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що

розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

За змістом даної правової норми, зупинення провадження по справі допускається лише тоді, коли неможливість розгляду справи полягає у тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду в цій частині безпосередньо впливає на вирішення спору.

Згідно розяснень, даних в ч.4 п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зі змісту первісного позову вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,12 га, виділеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Гірка Полонка, вул.Зарічна,42а Луцького району шляхом знесення встановленого на земельній ділянці паркану.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову у даній справі набута позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2015 року, відповідно до якого земельна ділянка була відчужена позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_4

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.10.2005 року продавець ОСОБА_3, якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності, виданого 24.11.2004 року та була успадкована після смерті матері ОСОБА_8, відчужила земельну ділянку ОСОБА_4

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3, ОСОБА_7 просять визнати Державний акт про право власності на земельну ділянку від 24.11.2004 року та договори купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2005 року, від 16.06.2015 року недійсними, покликаючись на те, що Державний акт на земельну ділянку був помилково виданий ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку 42 «а» в звязку з тим, що на оспорюваній земельній ділянці також розміщений житловий будинок за №42, який належить ОСОБА_7

Судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.02.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Гіркополонківської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Гіркополонківської сільської ради від 25.10.1995 року №33, Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ВЛ №012927 від 11.01.1996 року.

Зупиняючи провадження у даній справі до вирішення справи за позовом ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення сільської ради та Державного акту від 11.01.1996 року, суд першої інстанції виходив з того, що у обох справах предметом спору є одна і та ж земельна ділянка площею 0,12 га, набуття права власності на яку в порядку приватизації оспорюється ОСОБА_9, а тому рішення суду у цій справі впливає на вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, що на земельній ділянці площею 0,43 га за адресою вул.Зарічна,42 в с.Гірка Полонка, яка була виділена у користування колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_9 в 1983 році розпочато будівництво нового житлового будинку. На цій же земельній ділянці знаходився житловий будинок, побудований в 1967 році.

Відповідно до договору дарування від 15.03.1983 року житловий будинок відчужений ОСОБА_9 по 1/2 частині своїм синам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Договір дарування 15.03.1983 року посвідчений секретарем сільської ради.

За рішенням сільської ради від 25.10.1995 року ОСОБА_9 передано безоплатно у власність земельна ділянка для обслуговування житлового будинку 0,12 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,28 га. На підставі цього рішення ОСОБА_9 11.01.1996 року виданий Державний акт на право власності на землю.

В дальнійшому після смерті ОСОБА_9 земельна ділянка та незавершений будівництвом будинок успадкований його дружиною ОСОБА_11, а після її смерті дочкою ОСОБА_3, якою земельна ділянка площею 0,12 га та незавершений будівництвом будинок відчужені ОСОБА_4, а в подальшому ця нерухомість продана ОСОБА_4 ОСОБА_1

Як вбачається з кадастрового плану на земельній ділянці площею 0,12 га, яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності розміщений житловий будинок належний ОСОБА_7, яким оспорюється законність передачі у власність земельної ділянки первісному власнику ОСОБА_9

Враховуючи, що обидві справи повязані між собою, так як факти, обставини і результати вирішення справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Гіркополонківської сільської ради мають істотне значення для вирішення даного спору, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо неможливості розгляду вказаної цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається цим же судом в порядку цивільного судочинства

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. ст.ст.303, 312, 313, 314, 315, 319ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2016 року про зупинення провадження у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: