Ухвала суду № 56618215, 22.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18153/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/375/16 Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.,

суддів - Бовчалюк З.А., Стрільчука В.А.

секретар Шугалова О.М.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" про визнання договорів недісними за апеляційною скаргою №1 ОСОБА_1 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 11 січня 2016 року,

встановила:

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 07.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Цю ухвалу було вручено позивачу 21.12.2015 року, що підтверджується повідомленням УДППЗ «Укрпошта» № 03-11/307 від 23.12.2015 року.

У визначений судом строк позивач не виконав вимог ухвали про усунення недоліків, подав після одержання ухвали від 07.12.2015 року заяву про відвід.

Ухвалою судді від 11.01.2016 року позовну заяву визнано неподаною і повернуто позивачу.

Не погоджуючись з цією ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду в іншому складі суду.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення у звязку з таким.

Причинами повернення позовної заяви стало невиконання позивачем вимог, викладених в ухвалі судді від 21.12.2015 року, зокрема у цій ухвалі зазначено про необхідність вказати точне найменування суду, точну назву особи відповідача, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги про визнання недійсними «правочинів забезпечення», на підтвердження таких обставин зазначити засоби доказування в яких містяться докази, якими позивач хоче довести свою правову позицію, або вказати, чи є підстави для звільнення від доказування, передбачені ст.61 ЦПК України, додати документ про сплату судового збору, або зазначити підстави звільнення від сплати, виключити вказаних в позовній заяві третіх осіб без вирішення цього питання судом.

З таким висновком судді колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.

Із змісту позовної заяви вбачається, що вказане позивачем найменування суду - «Місцевий Луцький міськрайонний суд» містить у собі його точну назву, альтернативну назву відповідача, місце його знаходження, тому вважати про недотримання у цій частині положень ч.1,2 ст.119 ЦПК України не має. Помилкове зазначення слова «місцевий» не викликає сумніву у визначенні суду, до якого бажав звернутися позивач.

ОСОБА_1 на власний розсуд викладені обставини, якими він обґрунтовує вимоги, у додатку зазначені докази на обґрунтування своїх вимог. Покладення на позивача обовязку про виключення з позовної заяви третіх осіб із складу учасників процесу не ґрунтується на положеннях статті 119 ЦПК України. Зокрема, системний аналіз указаної норми дає підстави для висновку про те, що зазначення позивачем при зверненні до суду про третіх осіб на стороні позивача і відповідача без покликання на матеріальні відносини, в яких перебуває позивач з такими особами і з яких можуть випливати майбутні вимоги сторони до третьої особи чи навпаки не передбачено законом як підстава для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України питання про склад осіб, які братимуть участь у справі вирішується судом у попередньому судовому засіданні з урахуванням вимог інших норм Цивільно-процесуального кодексу, а саме, статей 35-36 ЦПК України.

Також в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддя дійшов висновку про необхідність сплати судового збору.

Заперечуючи проти такої вказівки суду ОСОБА_1 покликався на положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пленум Вищого спеціалізованого суду України у п.7 постанови від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року N 10 розяснив, що положення статті 5 Закону N 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 року N 226/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду", статтею 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статтею 22 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закону), споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З п.7.1 кредитного договору, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 вбачається, що кредит наданий позивачу на споживчі цілі (а.с.10), отже, за своєю правовою природою є споживчим, відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, поширюються положення цього Закону, на які також покликається позивач у позовній заяві.

Враховуючи вище викладене, підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу не має.

Відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин оскаржену ухвалу необхідно скасувати, передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст.303, 304, 307, 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу №1 ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року у даній справі скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: