Постанова № 56617662, 22.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5774/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування рішень і вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачем подано до суду позов, у якому заявлено вимоги до податкового органу про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2015 року 0019251701; податкових повідомлень-рішень від 21.08.2015 року: №№ 0019261701, 0019271701, 0019281701, вимоги від 21.08.2015 року №0019241701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції дано невірну оцінку встановленим обставинам у справі, так як податковим органом не враховано пояснення підприємця щодо правильності обрахунку ним податку на доходи фізичних осіб, оскільки позивачем правомірно включено до складу витрат кошти за сплачену електроенергію, що також вплинуло і на обрахунок ЄСВ. Крім того позивачем вказано про те, що ним помилково не направлено необхідні звіти до ДПІ.

Відповідачем зазначено, що проведеною перевіркою встановлено численні порушення з боку позивача щодо правильності обрахунку ним податку на доходи фізичних осіб та сплати ЄСВ, а тому прийняті рішення податкового органу є правомірними.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.07.2015 року по 31.07.2015 року податковим органом проведено документальну планову перевірку фінансово - господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, про що складено акт №1717/15-54-17-01/НОМЕР_5, яким встановлено порушення позивачем: п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2014 рік, у розмірі 3586,93 грн.; п.176.2 «б» ст.176 ПК України, п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме не подання звітів за 2-3 кв. 2014 року за ознакою « 106».; ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження єдиного внеску, у розмірі 18132,41 грн., за 2013 рік - у розмірі 2974,41 грн., за 2014 рік - у розмірі 15158,00 грн.; ст.20 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на суму 9430,16 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято: рішення від 21.08.2015 року №0019251701, яким донараховано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 1055,34 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 року № 0019261701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем, у розмірі 3856,93 грн., та за штрафними санкціями, у розмірі 964,23 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 року №0019271701, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 510 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 року №0019281701, яким до позивача застосовано штрафні санкції, у розмірі 18860,32 грн.; податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0019241701 від 21.08.2015 року, у розмірі 18132,41 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким частково не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

У відповідності до п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України - доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України - до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат: сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу.

Судовою колегією встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення №0019261701 від 21.08.2015 року є заниження позивачем своїх податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, у розмірі 3586,93 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем включено до складу своїх витрат платежі по сплаті за електроенергію, у розмірі 37963,17 грн., та збір за провадження деяких видів діяльності, у розмірі 5720 грн.

Як вбачається з матеріалів справи - між ОСОБА_2, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди №01/17/04/13 від 17.04.2013 року, згідно якого орендодавець зобов'язується безоплатно надати орендарю у тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення цокольного поверху (а.с.184-189). Позивачем також надано інші підтверджуючі документи щодо здійснення своєї господарської діяльності (роздрібна торгівля у магазині) за даною адресою, а саме патенти, ліцензії тощо.

При цьому, згідно з п.3.2 вищевказаного договору оренди - орендар за власний рахунок оплачує спожиту електроенергію та вартість комунальних послуг.

У відповідності до квитанцій про перерахування платежів по сплаті за електроенергію ПАТ «Одесаобленерго», грошові кошти перераховано громадянином ОСОБА_3 (а.с.182-183), яким укладено відповідний договір про постачання електричної енергії з ВАТ Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (а.с.191-196). Вказана особа померла у 2012 році, що підтверджено свідоцтвом про смерть (а.с.244), та у 2014 році відповідні комунальні платежі за приміщення сплачено позивачем, як новим орендарем. Вказані обставини також підтверджено й тим, що у деяких квитанціях вказано прізвище позивача, як платника (а.с.182-196).

За результатом встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення своєї господарської діяльності у магазині за вищевказаною адресою та факт сплати комунальних платежів за спожиту електроенергію, яку використано у власній господарській діяльності. При цьому той факт, що позивачем не укладено новий договір з ВАТ Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» не позбавляє його права на віднесення вказаних сум до складу своїх витрат.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в оскаржуваному податковому рішенні ДПІ допущено описку та збільшено суму податкового зобов'язання і штрафних санкцій (3856,93 + 964,23 замість 3586,93 + 896,73), що визнано відповідачем у суді першої інстанції та не виправлено ним самостійно, а тому це також є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Разом з тим судова колегія зазначає, що позивачем завищено свої витрати, на суму 5720 грн., внаслідок необґрунтованого включення до них збору за провадження деяких видів діяльності, що прямо суперечить вищевказаним нормам закону та визнано ним у суді апеляційної інстанції, а тому сума податкового зобов'язання по цьому рішенню складає за основним платежем - 858 грн. (15% від 5720 грн.), за штрафними санкціями - 214,50 грн. (25% від 858 грн).

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст.7 даного Закону - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, №0019241701 від 21.08.2015 року позивачу визначено грошове зобов'язання з ЄСВ за 2013-2014 роки, у розмірі 18132,41 грн., а рішенням від 21.08.2015 року №0019251701 - донараховано штрафні санкції з ЄСВ, в розмірі 1055,34 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень є несплата позивачем даного збору у 2013 році, на суму 2974,40 грн., та у 2014 році, на суму 15158 грн.

Як вбачається з матеріалів справи - у 2013 році позивачем у повному обсязі перераховано дані кошти до ДПІ, що визнано й самим податковим органом, згідно наданої ним роздруківки (а.с.197, 200), проте позивачем допущено помилку у своєму звіті за 2013 рік (у відповідній графі поставлено 0), а тому дані кошти зараховано у рахунок переплати.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки позивач фактично не має заборгованості зі сплати цього збору за 2013 рік, а у разі допущення ним помилки при поданні відповідного звіту - податковий орган зобов'язаний врахувати дані обставини при обрахунку кінцевої суми та дати можливість виправити допущену помилку.

З матеріалів справи вбачається, що сума донарахованого ЄСВ за 2014 рік виникла внаслідок включення позивачем до складу своїх витрат комунальних платежів за електроенергію і збору за провадження деяких видів діяльності та вказаним правовідносинам вже надано оцінку судовою колегією вище, а тому розмір донарахованого ЄСВ складає 1984,84 грн. (34,7% від 5720 грн.), а штрафні санкції складають 99,24 грн. (5% від 1984,84 грн.)

Згідно з п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 21.08.2015 року №0019271701, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 510 грн., є не подання ним звітів та не відображення доходу виплаченого фізичній особі за 2-3 кв. 2014 року за ознакою « 106», а саме ФОП ОСОБА_2

Позивачем визнано дане порушення у суді апеляційної інстанції та воно підтверджено матеріалами справи, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено застосування фінансової санкції до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Оскаржуваним рішенням від 21.08.2015 року №0019281701 до позивача застосовано штрафні санкції, у розмірі 18860,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи - у 2014 році позивачем реалізовано товар кінцевим споживачам, який не обліковано у встановленому законом порядку, на суму 9430,16 грн., що підтверджено накладними за січень-березень 2014 року (а.с.163), які не обліковані у книзі обліку доходів і витрат (а.с.136) та вказане порушення визнано самим позивачем у суді апеляційної інстанції, а тому колегія суддів вважає, що дане рішення є правомірним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, у розмірі 2436 грн., та за подання апеляційної скарги, у розмірі 1607,76 грн., а тому з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 1023,12 грн.

При цьому, оскільки по справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз - то з позивача судовий збір, у відмовленій частині позову, не стягується.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування рішень і вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019261701 від 21 серпня 2015 року, в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 2998,93 гривень, та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 749,73 гривень.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0019241701 від 21 серпня 2015 року, на суму 16147,57 гривень.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019251701 від 21 серпня 2015 року, на суму 956,01 гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136), за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_5) частково сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, у розмірі 1023,12 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 23 березня 2016 року.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Вступна та резолютивна частини)

22 березня 2016 року м.Одеса Справа №815/5774/15

Категорія: 8.1 Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування рішень і вимоги,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування рішень і вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019261701 від 21 серпня 2015 року, в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 2998,93 гривень, та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 749,73 гривень.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0019241701 від 21 серпня 2015 року, на суму 16147,57 гривень.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019251701 від 21 серпня 2015 року, на суму 956,01 гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136), за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_5) частково сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, у розмірі 1023,12 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло