Ухвала суду № 56617576, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 876/1271/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И Л А:

16.10.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Івано-Франківську Головного управління /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. № 48159-17 від 05.06.2015р. (а.с.5-7).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.71-73).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.78-81).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що транспортний податок введений в дію з 01.01.2015р. без дотримання вимог п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу /ПК/ України; на початок звітного року позивач не був власником транспортного засобу, через що він не може відноситися до платників цього податку.

Також у спірному податковому повідомленні-рішенні не вказані об'єкт оподаткування, період нарахування податку, до останнього не додано розрахунку податку, не зазначені граничні строки для його оскарження.

Окрім цього, судом не спростовані розбіжності у датах реєстрації автомобіля (03.04.2015р. та 18.06.2015р.), через що відповідачем невірно визначений період нарахування податку та його розмір, при цьому судом надано перевагу картці реєстрації автомобілю перед свідоцтвом про його реєстрацію.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому, заявлені сторонами клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки такі обґрунтовані неповажними причинами неможливості явки до суду (зокрема, позивач вказує на велику завантаженість на роботі та складність прибуття до м.Львова на визначений час; представник відповідача покликається на його участь в судових засіданнях Вищого адміністративного суду України, які відбуватимуться 22.03.2016р., тобто, за день до апеляційного розгляду справи - а.с.119-120, 121-123).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявної інформації (ІС «податковий блок») позивач є власником легкового автомобіля «Nissan Murano», 2012 року випуску, із об'ємом двигуна 3498 куб.см, який зареєстрований за ним 03.04.2015р.

Оскільки позивач є власником зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, який використовувався до 5-ти років і має об'єм двигуна понад 3000 куб.см, тому останній віднесений до кола платників транспортного податку.

На підставі пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України відповідачем скеровано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 48159-17 від 05.06.2015р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 18750 грн. (а.с.8).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум грошових зобов'язань скарги позивача щодо визначення грошових зобов'язань з транспортного податку були відхилені, про що податковими органами різних рівнів прийняті відповідні рішення про результати розгляду скарг (а.с.9-10, 11-12).

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що транспортний податок введений в дію з 01.01.2015р. без дотримання вимог п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України; на початок звітного року позивач не був власником транспортного засобу, через що він не може відноситися до платників цього податку.

Також у спірному податковому повідомленні-рішенні не вказані об'єкт оподаткування, період нарахування податку, до останнього не додано розрахунку податку, не зазначені граничні норми для його оскарження.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких порушень під час прийняття спірного повідомлення-рішення, які б стали підставою для його скасування, відповідачем не допущено.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ст.267 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), зокрема:

пп.267.1.1 п.267.1 - платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

пп.267.2.1 п.267.2 - об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

пп.267.4 - ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

пп.267.6.1 п.267.6 - обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

пп.267.6.2 п.267.6 - податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Під час судового розгляду справи достовірно встановлено, що датою реєстрації спірного автомобіля за позивачем є 03.04.2015р., що стверджується реєстраційною карткою транспортного засобу (а.с.45-46).

За таких обставин податковим органом правомірно визначено розмір грошового зобов'язання за десять місяців 2015 року із врахуванням дати реєстрації транспортного засобу.

Також із змісту вказаної картки ТЗ убачається, що спочатку позивачу органами ДАІ був виданий тимчасовий талон для перереєстрації, підставою реєстрації слугувала довідка-рахунок № ААЕ019995 від 03.04.2015р., що в цілому підтверджує вищевказаний висновок щодо дати реєстрації автомобіля за позивачем.

Стосовно доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегія суддів враховує, що у розглядуваному випадку законодавцем не змінено вид податку, а запроваджено новий місцевий податок - податок на майно, до складу якого входить транспортний податок.

Крім того, доводи позивача про те, що станом на 01.01.2015р. він не був власником легкового автомобіля, а відтак у нього не виник обов'язок щодо сплати транспортного податку за автомобіль, спростовуються змістом ст.267 ПК України. Згідно з цією нормою об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання.

Також законом передбачено правила обчислення цього податку в разі придбання автомобіля після 01 січня звітного року (щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт).

В частині недоліків податкового повідомлення-рішення колегія суддів враховує, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі таке рішення контролюючого органу варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

З урахуванням наведеного, враховуючи зміст спірного рішення, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення з мотивів відсутності у ньому вказівки на об'єкт оподаткування, періоду нарахування податку, відсутності розрахунку податку, граничних строків для його оскарження.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував правильність визначення податкових зобов'язань з транспортного податку, а відтак покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Також колегія суддів відхиляє клопотання апелянта, яка наведено в його апеляційній скарзі, про витребування у відповідача документів стосовно платника податку по вказаному автомобіля станом на 01.01.2015р. та розміру нарахованого йому податку, оскільки такі відомості виходять за межі доказування розглядуваного позову, а відтак значення для правильного вирішення справи не мають.

Таким чином, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. в адміністративній справі № 809/4212/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Р.М.Гулид