Ухвала суду № 56617568, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 876/1455/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

від відповідача - Гудим В.О.;

від третьої особи - Нечипоренко В.В., Воробйова Ю.С.,

Демянів І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністра оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Військова частина А2166, про визнання незаконним та скасування наказу про призначення на посаду,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою суду від 04.02.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Міністра оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Військова частина А2166, про визнання незаконним та скасування наказу про призначення на посаду шляхом зупинення дії п.35 наказу Міністра оборони України № 1038 від 14.12.2015р. в частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира радіовзводу центру зв'язку командного пункту польового вузла в/ч польова пошта В2731 до вирішення спору по суті (а.с.2-4).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і постановити нове рішення, яким клопотання про забезпечення позову задоволити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.50 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що будь-якого контракту про прийняття на військову службу він не укладав, своєї згоди на призначення на посаду в іншу військову частину не надавав. Під час вирішення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову судом не надано правової оцінки представленим ним доказам, в тому числі укладення контракту на проходження служби у Військовій частині А2166.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як слідує із матеріалів справи, 18.01.2016р. позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив поновити строк звернення до суду; скасувати п.35 наказу Міністра оборони України № 1038 від 14.12.2015р. в частині його призначення на посаду командира радіовзводу центру зв'язку командного пункту польового вузла в/ч польова пошта В2731 (а.с.8-9).

04.02.2016р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (повторну), в якій просив зупинити дію п.35 наказу Міністра оборони України № 1038 від 14.12.2015р. в частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира радіовзводу центру зв'язку командного пункту польового вузла в/ч польова пошта В2731 до вирішення спору по суті (а.с.36 і на звороті).

Вимоги цієї заяви обґрунтовував тим, що подальше проходження ним військової служби має відбуватися у Військовій частині А2166, що стверджується представленими доказами, а також метою недопущення його переводу в іншу військову частину, яка розташована в іншому регіоні.

Відмовляючи у задоволенні заявленого клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження є наказ відповідача, згідно якого позивача призначено на вищу посаду в порядку просування по службі та присвоєно первинне військове звання офіцерського складу, наслідком чого є проходження служби в іншій військовій частині. Також наявними матеріалами справи стверджується укладення позивачем вказаного контракту; переміщення останнього з однієї в іншу військову частину здійснюється без його згоди.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про правильність відмови суду у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову і дотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.ст.117, 118 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Із змісту вимог ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як слідує із змісту заявленого позову та клопотання про забезпечення позову, предметом розглядуваного спору є вимоги про визнання протиправним та скасування п.35 наказу Міністра оборони України № 1038 від 14.12.2015р. в частині призначення ОСОБА_1 на посаду командира радіовзводу центру зв'язку командного пункту польового вузла в/ч польова пошта В2731.

Аналіз поданого клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, позивачем не представлено.

Окрім цього, задоволення заявленого клопотання призведе до вирішення спору по суті до початку судового розгляду, оскільки таким рішенням суд фактично надав би оцінку законності акта відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, в адміністративній справі щодо визнання незаконним рішення про призначення і звільнення з посади позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на відповідній посаді.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про неправомірне призначення на посаду, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків на попередній посаді, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, здійснюючи забезпечення зазначеного позову в такий спосіб, суд фактично виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, що є неприпустимим.

Аналогічні роз'яснення наведені в п.17 постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає, з вищевикладених мотивів.

При цьому колегія суддів враховує, що суд першої інстанції правильно не задовольнив заявлений позов, однак з обгрунтуванням такого рішення погодитися не можна, оскільки під час розгляду цього клопотання суд помилково вдався до оцінки доказів по справі.

Водночас помилковість мотивів відмови у задоволенні клопотання не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення в цій частині.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків ухвали суду, а тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016р. про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову в справі № 813/116/16 - залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.З.Улицький