Постанова № 56617261, 18.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року Справа № 813/245/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Коцелко Ю.В.,

представник відповідача Ковальчук І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Головного управління Держпраці у Львівській області, про скасування припису, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Головного управління Держпраці у Львівській області, з вимогою скасувати припис від 25.12.2015 року №13/01/125/0250-0131 виданий головним державним інспектором праці Бичко Н.З.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено Припис від 25.12.2015 року № 13/01/125/0250-0130, яким зобов'язано підприємством в строк до 25.01.2016 року виконати його вимоги усунути виявлені порушення та письмово інформувати управління Держпраці у Львівській області. Позивач вважає вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що Закон України «про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на який посилається позивач, не поширюється на перевірки державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення .

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Львівській області Бичко Н.З. та Гнатів Т.Р. на підставі наказу №194-П від 16.12.2015 року та Направлення на проведення перевірки Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.12.2015 року № 194, проведено позапланову перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказану перевірку призначено за письмовим зверненням гр. ОСОБА_5 та за погодженням з Держпраці України від 04.12.2015 року № 5300/0/4.2-06/6/ДП-15.

В ході проведення перевірки встановлено, що слюсар з обслуговування теплових мереж Шевченківського району теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» Львівської міської ради ОСОБА_6 19 травня 2015 року призваний на строкову військову службу. На підставі наведеного директором підприємства ОСОБА_7 видано наказ від 18.05.2015 року №320-к, згідно якого наказано рахувати звільненим ОСОБА_6 з 18.05.2015 року відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із призовом на військову службу. Таким чином, адміністрацією підприємства при вирішенні питання щодо звільнення з роботи ОСОБА_6 не враховано змін в законодавстві, які набрали чинності до моменту призову останнього, тобто до 19 травня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено Акт №13011250250 від 25.12.2015 року, яким встановлено порушення вимог п.3 ст. 36 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону від 15.01.2015 року), що полягає у звільненні з роботи працівника ОСОБА_6, призначеного на строкову службу до Лав Збройних Сил України, за яким слід було зберегти місце роботи (посаду) та середній заробіток.

На підставі вищевказаного акту Головним управлінням Держпраці у Львівській області 25.1.2015 року винесено припис № 13/01/125/0250-0130, в якому зазначено, що на виконання вимог ч.3 ст. 36 КЗпП України, ч. 2 ст. 119 КЗпП України, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за громадянами України, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує персональній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, забезпечити дотримання гарантій, передбачених частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу Законів про праць України, зокрема, забезпечити збереження місця роботи, посади і компенсацію середнього заробітку.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 3 п. 3 Положення визначено, що Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Нормами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Згідно з ч. 3ст. 36 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами припинення трудового договору є зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року;

Відповідно до вимог ст. 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що слюсар з обслуговування теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_6 з 9 травня 2015 року призваний на строкову військову службу. 18 травня 2015 року директором підприємства ОСОБА_7 видано наказ №320-к про звільнення вказаного працівника відповідно до п.3 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із призовом на військову службу. Таким чином, адміністрацією при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_6 не враховано змін у законодавстві, зокрема змін до Кодексу законів про працю, які набрали чинності до призову останнього на військову службу.

Щодо твердження позивача про порушення процедури проведення перевірки, і як наслідок складення Акту та Припису із значними порушеннями, покликаючись на п. 11 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя; державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду); державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, покликання позивача на порушення процедури винесення припису є безпідставними, оскільки дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на вказані правовідносини.

Порядок проведення перевірок Головним управлінням Держпраці у Львівській області врегульований Наказом Мінсоцполітики №390 від 02.07.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603.

Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача та допитаний у якості свідка головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Бичко Н.З., у зв'язку із відсутністю директора на підприємстві, документи для проведення перевірки були надані юристом підприємства. У зв'язку із ухиленням директора від зустрічі з інспектором, акт перевірки та припис скеровано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, вказане спростовує твердження позивача про те, що примірник Акту не було надано суб'єкту господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки ЛМКП «Львівтеплоенерго» інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області дотримана процедура проведення такої, і за її наслідками винесено законний та обґрунтований припис.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно дос т.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні таких належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача .

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.03.2016 року.