Ухвала суду № 56617086, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. Справа № 876/7256/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» до Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Стоянівнасіння» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби, яким просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2012 року № 0000422301, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 133876,50 грн., з них 89251,00 грн. основний платіж і 44625,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, та від 16.10.2012 року № 0000362301, яким йому зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 85000,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ТзОВ «Стоянівнасіння» з ТзОВ «Україна 2001» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отже, витрати позивача, понесені в зв'язку з придбанням товару (зерна) у цього підприємства, безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності, а тому правомірно включені до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Водночас наведені відповідачем аргументи є безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Недоліки в оформленні окремих первинних документів, на думку суду, не є істотними, оскільки не призвели до ненадходження до бюджету відповідних податків.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що операції щодо придбання ТзОВ «Стоянівнасіння» товару (зерна) у ТзОВ «Україна 2001» є безтоварними, оскільки документи, надані позивачем на підтвердження реальності зазначених операцій, є неналежними в зв'язку з наявністю суттєвих розбіжностей. Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що в усіх накладних про отримання товару вказано, що товар отримував ОСОБА_1, а в письмових поясненнях вказав, що особисто товар не отримував і немає наказів на його відрядження до місць відвантаження товару. В Книзі складського обліку за 2012 рік відсутні підписи осіб, відповідальних за ведення складського обліку, прийом і видачу товарів, а сама книга не відповідає оборотно-сальдовим відомостям. Також якісні посвідчення зерна виписані самим позивачем, однак ним не надано таких посвідчень, виписаних лабораторіями Української державної насінневої інспекції. Крім того, наданими позивачем первинними документами перевізником товару був ОСОБА_2., а в товарно-транспортних накладних перевізниками вказані ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-компані», однак не вказано автомобіля та особу водія, що перевозив товар, відсутні печатки підприємств. При цьому, ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-компані» на запит податкового органу підтвердили відсутність взаємовідносин з ТзОВ «Стоянівнасіння». А в бухгалтерському обліку по рахунку 631 операції з ПП ОСОБА_2 відображені лише у вересні 2012 року. Також є неточності і щодо місця, з якого поставлявся товар, в товарно-транспортних накладних вказано смт Теофіполь, а в податкових накладних інші пункти відвантаження: смт Ямпіль, с. Криворудка, с. Волиця Польова.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 18-26.09.2012 року працівники Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби провели документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Стоянівнасіння» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року до 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 30/2200/02778330.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість 85000,80 грн. Також в даному акті було зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані податкового обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу будуть вжиті заходи щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України.

22-30.10.2012 року працівники Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби повторно провели позапланову перевірку ТзОВ «Стоянівнасіння» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року до 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2012 року № 36/2200/02778330.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 89251,00 грн., та п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що під час повторної перевірки перевіряючі встановили і відобразили в акті перевірки ті ж фактичні обставини, що й під час попередньої, а додатково було досліджено лише накладні на товар, товарно-транспортні накладні, банківські документи, акти виконаних робіт на перевезення, регістри бухгалтерського обліку по перевізниках, якісні посвідчення на зерно.

На підставі зазначених актів перевірки Державна податкова інспекція в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0000422301, яким ТзОВ «Стоянівнасіння» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 133876,50 грн., з них 89251,00 грн. основний платіж і 44625,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, та від 16.10.2012 року № 0000362301, яким ТзОВ «Стоянівнасіння» зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 85000,00 грн.

ТзОВ «Стоянівнасіння» оскаржувало зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановив суд, 27.04.2012 року ТзОВ «Стоянівнасіння» (покупець) уклало з ТзОВ «Україна 2001» (постачальник) договір поставки № СГ/6/4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець - прийняти і оплатити її. Також згідно з умовами договору право власності на товар переходить до покупця на складі постачальника і покупець зобов'язаний перевірити кількість товару в момент завантаження на складі постачальника.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів:

Підписаних представниками сторін договору видаткових накладних: від 28.04.2012 року № 416 на суму 119198,40 грн., місце поставки - основний склад с. Волиця Польова, від 29.04.2012 року № 465 на суму 82107,20 грн., від 29.04.2012 року № 466 на суму 55723,20 грн., від 29.04.2012 року № 467 на суму 48930,00 грн., від 29.04.2012 року № 468 на суму 49170 грн., від 04.05.2012 року № 478 на суму 115489,60 грн., місце поставки - основний склад с. Криворудка, від 08.05.2012 року № 479 на суму 59386,40 грн., місце поставки - основний склад смт Ямпіль. В усіх випадках в накладних вказано, що товар від імені ТзОВ «Стоянівнасіння» приймав його директор ОСОБА_1

Виписаних ТзОВ «Україна 2001» податкових накладних від 28.04.2012 року № 171/2 на суму 4000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 666666,67 грн. (з розрахунком від 28.04.2012 року № 184/2 про коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 28.04.2012 року № 171/2 на суму податку на додану вартість 600000,00 грн. та загальну суму 3600000,00 грн.), від 03.05.2012 року № 4/2 на суму 56000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 93330337 грн., та від 08.05.2012 року № 31/2 на суму 54004,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 9000,80 грн.

Товарно-транспортних накладних від 28.04.2012 року № 1-28/04, від 28.04.2012 року № 2-28/04, від 29.04.2012 року № 1-29/04, від 29.04.2012 року № 2-29/04, від 29.04.2012 року № 3-29/04, від 29.04.2012 року № 4-29/04, від 04.05.2012 року № 2-04/05, від 04.05.2012 року № 1-04/05 та від 08.05.2012 року № 3-08/05, згідно з якими перевезення зерна від ТзОВ «Україна 2001» з пункту навантаження м. Теофіполь до ТзОВ «Стоянівнасіння» в пункт розвантажування с. Стоянів здійснював ПП ОСОБА_2, водій ОСОБА_3, автомобілем МАН НОМЕР_3.

Надання ПП ОСОБА_2 позивачу зазначених транспортних послуг підтверджується підписаними ними актами прийому-передачі робіт (надання послуг) від 04.05.2012 року та 08.05.2012 року.

Щодо доводів податкового органу про те, що неможливо встановити хто і яким транспортом перевозив зерно, придбане позивачем у ТзОВ «України 2001» в зв'язку з розбіжностями і суперечностями в наданих позивачем товарно-транспортних накладних та інших документах бухгалтерського і податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Крім зазначених вище товарно-транспортних накладних позивач надавав для перевірки товарно-транспортні накладні від 28.04.2012 року № 1-28/04, від 28.04.2012 року № 2-28/04, від 29.04.2012 року № 1-29/04, від 29.04.2012 року № 2-29/04, від 29.04.2012 року № 3-29/04, від 29.04.2012 року № 4-29/04, від 04.05.2012 року № 1-04/05 та від 08.05.2012 року № 3-08/05, з яких вбачається, що перевезення зерна пшениці від ТзОВ «Україна 2001» з м. Теофіполь до пункту розвантажування с. Стоянів здійснювали перевізники ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-компані», водій ОСОБА_3, автомобіль МАН, державний номерний знак НОМЕР_3 та водій ОСОБА_4, автомобіль МАН, державний номерний знак НОМЕР_4.

Однак, як встановив суд, до початку проведення перевірки ТзОВ «Стоянівнасіння» листом від 21.09.2012 року № 87 повідомило та пояснило податковому органу про те, що перевізником в усіх випадках був ПП ОСОБА_2., а товарно-транспортні накладі, де перевізниками зазначені ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-Компані», є помилковими.

Наведене підтверджується також довідками зустрічних перевірок ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-Компані» від 21.09.2012 року № 10039/7/2200 та від 21.09.2012 року № 7307/7/22-40, складеними Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області і Державною податковою інспекцією в Золочівському районі Львівської області, в яких зазначено, що дані підприємства заперечили наявність господарських взаємовідносин з ТзОВ «Стоянівнасіння» в запитуваному періоді.

Також колегія суддів враховує, що позивач не включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2012 року вартості послуг по контрагентах ТзОВ «Ірина» і ТзОВ «Транс-компані».

Водночас, як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, де перевізником зазначений ПП ОСОБА_2., всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними.

В свою чергу податковий орган не надав жодних відомостей того, що зазначені товарно-транспортні накладні були підроблені (сфальсифіковані), що є кримінальним правопорушенням, а також не надав доказів проведення перевірки цих накладних на предмет їх достовірності та вирішення питання про порушення кримінальної справи чи прийняття будь-яких процесуальних рішень з цього приводу компетентними правоохоронними органами.

При цьому, як встановив суд з пояснень позивача, оскільки в періоді, що перевірявся, вартість послуг ПП ОСОБА_2. з перевезення товарів підприємство фактично не оплатило, тому і не включало їх до витрат та податкового кредиту.

Також факт реального отримання позивачем зазначеного товару підтверджується фактом оприбуткування придбаної пшениці на складі та відображення в Книзі обліку форми № 40 за 2012 рік.

Крім того, ТзОВ «Стоянівнасіння» вело контроль якості пшениці на підставі Свідоцтва про атестацію № А10-134, виданого 12.07.2010 року УДЦСС «Украгростандартсертифікація» Міністерства аграрної політики України, яке засвідчує, що виробничо-технологічна лабораторія підприємства відповідає критеріям атестації, має також Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Копії якісних посвідчень по аналізу зерна форми № 47 «Аналіз зерна» на кожну отриману і відвантажену партію позивач надав на вимогу відповідача від 13.09.2012 року № 3821/10/22-00, чого останній не заперечує.

Також позивач надав суду приймальні квитанції на реєстрацію накладних на прийняте зерно та іншу сировину давальців з визначенням якості по середньодобовому зразку, в якому відображено дані від кого і в якій кількості надійшло зерно, дані лабораторного аналізу та розрахунок ваги, які підписані завідуючим лабораторією та бухгалтером ТзОВ «Стоянівнасіння».

Доводи податкового органу про невідповідність кількості зерна на складі позивача та в бухгалтерських документах, на думку колегії суддів, також жодним чином не спростовують факту реальності зазначених вище господарських операцій, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, перевіряючі порівнювали записи в оборотно-сальдових відомостях, які були зроблені на підставі первинних прихідних документів, із записами лише в одній Книзі складського обліку, які були зроблені на підставі прихідних документів та документів внутрішнього переміщення зерна, яке було вже оприбутковане на складах в попередніх періодах. Проте можливі розбіжності можуть лише свідчити про порушення позивачем порядку обліку прихідних товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів враховує, що у квітні-червні 2012 року ТзОВ «Стоянівнасіння» придбавало зерно пшениці не лише в ТзОВ «Україна 2001», в якого отримало зерно в кількості 336,39 т, а також у ФГ «Левада» в кількості 224,00 т, що підтверджується наданими позивачем належними первинними документами.

Факт оплати ТзОВ «Стоянівнасіння» ТзОВ «Україна 2001» вартості отриманого товару підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 28.04.2012 року № № 402, 405, 410, від 03.05.2012 року № 411 та 07.05.2012 року № 419.

Також колегія суддів зазначає, що мета придбання позивачем зазначеного товару узгоджується і повністю пов'язана як з його господарською діяльністю, одним з видів якої є оптова торгівля зерном, насінням, кормами, так і з видом діяльності ТзОВ «Україна 2001» - вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням, кормами.

Крім того, придбане у ТзОВ «Україна 2001» зерно позивач використовував у власній господарській діяльності, а саме реалізовував його ТзОВ «Буський комбікормовий завод» на підставі укладеного між ними договору від 11.06.2012 року № 11-06, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями цього договору, видаткової накладної від 12.06.2012 року № РН-0000176 на суму 317580,80 грн., а також не заперечується і не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Україна 2001».

Крім того, за запитом відповідача Теофіпольське відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області провело зустрічні перевірки ТзОВ «Україна 2001» по взаємовідносинах з ТзОВ «Стоянівнасіння», за результатами яких складено довідки від 03.09.2012 року № 34/2201-35080933 та від 18.09.2012 року № 35/2201-35080933, в яких підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ними за спірний період, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Стоянівнасіння» товару (зерна) у ТзОВ «Україна 2001», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 813/731/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» до Державної податкової інспекції в Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 21.03.2016 року