Ухвала суду № 56617018, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 876/12048/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

04 листопада 2015 року ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинської області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не передачі на реалізацію описаного, арештованого та оціненого нерухомого майна, а саме: ремонтно-механічну майстерню Ч-1, площею 193,4 кв. м; гараж на 11 автомобілів Ж-1, площею 279,6 кв. м; кузню Щ-1, площею 20,7 кв. м; котельню Н-1, площею 605,7 кв. м; столярний цех Б-1, площею 3787,4 кв. м; диспетчерську, магазин Х-1, площею 141,0 кв. м; прохідну Ф-1, площею 7,8 кв. м; трансформаторну підстанцію № 91 Т-1, площею 26,9 кв. м; компресорну М-1, площею 234,9 кв. м; бетонно-змішувальний вузол, виробничий корпус №1 (формувальний цех) Е-1, площею 971,8 кв. м; виробничий корпус №3 Є-1, площею 2179,6 кв. м; виробничий корпус №2 И-1, площею 462,3 кв. м; виробничий корпус №4 К-1, площею 1495,2 кв. м; склад цементу Д-1, площею 105,4 кв. м; лісопильний цех В-1, площею 1420,5 кв. м; склад, лабораторія ВТКУ-1, площею 639,0 кв. м; адмінбудинок А-3, площею 1333,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належить боржнику ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів»

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2015 року позов задовольнив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає зазначену постанову такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, прийнятою з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги те, що представником боржника ОСОБА_2 в порядку ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» 08.09.2015 року подано заперечення проти результатів оцінки описаного та арештованого майна, у якому просить призначити рецензування звіту про оцінку майна.

В апеляційній скарзі також зазначає, що статтею 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Апелянт стверджує, що реалізація арештованого нерухомого майна (об'єктів нерухомості) без земельної ділянки (згідно оскаржуваної постанови суду), цільове призначення для обслуговування виробничих приміщень, на якій вони розташовані, вартість якої згідно звіту про оцінку арештованого майна становить 3305285 грн. призведе до припинення права власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Враховуючи викладене, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області знаходиться виконавче провадження ВП №42334776 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук С.В., виданого 04.02.2014 року за №321 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів».

05.03.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42334776 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук С.В. за №321, виданого 04.02.2014 року.

Згідно ст. 52, 54, 57 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення вимог виконавчого документа та погашення заборгованості державним виконавцем 27 жовтня 2014 року описано й арештовано майно, що належить боржнику ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів».

На підставі ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі №803/1092/15-а постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області Самчука О.П. від 05.06.2015 року замінено назву первинного стягувача ПАТ «Кредобанк» на нового стягувача ТзОВ «ФК «Ідеа Капітал».

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Волинській області від 11.06.2015 року ВП №42334776 призначено ОСОБА_5 експертом у даному виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса та доручено надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості арештованого майна.

На виконання ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» сторонам виконавчого провадження надіслано лист-повідомлення від 18.08.2015 року за №04-33/5922 про результати проведеної експертної оцінки майна, згідно якої оціночна вартість об'єкта оцінки - нерухомого майна, стягненого з ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів», становить 14 448 297 грн. без урахування ПДВ.

Листом від 04.09. 2015 року за №02-3325/15 представник ТзОВ «ФК «Ідеа Капітал» повідомив відповідача про погодження початкової вартості предмета іпотеки, як в цілому, так і пооб'єктно, та просив передати на торги через Систему електронних торгів арештованим майном окремими лотами за початковою вартістю кожної із будівель (приміщень), згідно із звітом про оцінку майна, будівлі (приміщення) в кількості 17 одиниць, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, листом від 28.10.2015 року за Вих. № 04-33/7546 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської повідомило представника відповідача про те, що у зв'язку з тим, що діючим Тимчасовим порядком поки що не врегульовано можливість реалізації земельних ділянок, тому і нерухомість, яка на ній розташована та є невід'ємною частиною земельної ділянки, теж не може бути розміщена в Системі для її продажу шляхом проведення електронних торгів (а.с. 24-25).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства не передбачено жодної заборони здійснювати продаж нерухомого майна окремо від земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу положень статті 58 Закону № 606-XIV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частинами 1 та 2 статті 62 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Згідно частини 3 статті 62 Закону № 606-XIV майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відмовляючи позивачу у реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, відповідач покликався на пункт 1 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, яким визначено, що арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім земельних ділянок та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації. Відтак, на думку відповідача, арештована нерухомість, на якій розміщена земельна ділянка не може бути розміщена в Системі для продажу на електронних торгах .

Такі доводи УДВС ГУЮ у Волинській області є безпідставними, оскільки Тимчасовий порядок регулює відносини щодо реалізації на електронних торгах в тому числі і нерухомого майна.

Так, зокрема, пунктом 8 розд. ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що якщо реалізації підлягає єдиний (цілісний) майновий комплекс підприємства чи його структурний підрозділ, в інформації про майно додатково зазначаються відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано єдиний (цілісний) майновий комплекс підприємства.

Статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2, 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те,що представником боржника ОСОБА_2 в порядку ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» подано заперечення проти результатів оцінки описаного та арештованого майна, у якому просить призначити рецензування звіту про оцінку майна, (дане заперечення надійшло на адресу відділу 08.09.2015).

Крім того, виконавче провадження ЄДРВП №42334776 на виконання вимог господарського суду Волинської області 23.09.2015 року було надано для огляду та повернуте державному виконавцю 18.11.2015 року, а тому в період з 23.09.2015 року по 18.11.2015 року державний виконавець не мав змоги провести рецензію звіту про оцінку описаного, арештованого та оціненого майна, як це передбачає ст. 58 Закону та при наявності процедури реалізації земельних ділянок передати його на реалізацію разом із земельною ділянкою.

Однак, апеляційний суд відхиляє зазначені доводи, оскільки відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності своїх рішень, дій, бездіяльності, не надавав суду першої інстанції зазначених доказів. Також вказані в апеляційній скарзі обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності бездіяльності відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не передачі на реалізацію описаного, арештованого та оціненого нерухомого майна за виконавчим провадженням ВП №42334776, оскільки такі дії суперечать наведеним вище нормативно-правовим актам.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі № 803/3685/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Ухвала в повному обсязі складена 21 березня 2016 року.