Постанова № 56616988, 14.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року м.Житомир справа № 806/5086/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Костарчук О.Ф.,

за участю: представника позивача Вірьовкіна О.І.,

представника відповідача Наумчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 р. №0000142202, №0000152202,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 17.09.2015 №0000142202, №0000152202, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області. В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що суперечать законодавству України та підлягають скасуванню.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (далі - Товариство, ТОВ "Т.В.К. Сервіс") перебуває на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

На підставі направлення на перевірку № 1075 від 21.07.2015, виданого Житомирською ОДПІ, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Житомирської ОДПІ, відповідно до наказу в.о. начальника Житомирської ОДПІ від 21.07.2015 № 1638, наказу голови комісії з реорганізації Житомирської ОДПІ від 27.07.2015 № 1672 та відповідно до постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Т.В.К. Сервіс".

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ "Торглайсенд" (код ЄДРПОУ 38872406) було складено Акт № 2/06-25-22-02/34586472 від 05.08.2015 (т. 1 а.с. 8-22). з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ "Торглайсенд" (код ЄДРПОУ 38872406) було складено Акт № 2/06-25-22-02/34586472 від 05.08.2015 (т. 1 а.с. 8-22).

За результатами перевірки було зроблено висновок, що ТОВ "Т.В.К. Сервіс" порушено: п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість 90585,00 грн, в тому числі: листопад 2013 року в сумі 59512,00 грн, грудень 2013 року - ь16035,00 грн, січень 2014 року - 2245,00 грн, лютий 2014 року в сумі 7091,00 грн, березень 2014 року - 5702,00 грн; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 19041,00 грн, в т.ч. 2013 рік - 5507,00 грн, 2014 рік на суму 13534,00 грн.

Висновки акту перевірки стали підставою для формування податкового повідомлення-рішення №0000142202 від 17.09.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28562,00 грн, з яких: 19041,00 грн - за основним платежем та 9521,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 23) та податкового повідомлення - рішення №0000152202 від 17.09.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135878,00 грн з яких: 90585,00 грн - за основним платежем та 45293,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 25).

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон ).

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ОСОБА_3, директором ТОВ "Торглайсенд" (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 35/1 від 01.11.2013 (т. 1 а.с. 52). Згідно п. 1.1 Договору, постачальник продає, а покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення виконання умов договору купівлі-продажу № 35/1 від 01.11.2013 позивач надав (оригінали під час перевірки та копії до матеріалів адміністративної справи) товарно-транспортні накладні: № 26/11-01 від 26.11.2013, № 04/12-01 від 04.12.2013, №31 від 03.01.2014, № 82 від 06.02.2014, №102 від 18.02.2014, № 112 від 28.02.2014, № ВН-000015 від 03.03.2014, № ВН-000112 від 10.03.2014, №ВН-000203 від 14,03.2014, № ВН-000238 від 18.03.2014, № ВН-000278 від 20.03.2014, № ВН-000441 від 31.03.2014 (т. 1 а.с. 53-63), з яких вбачається, що товаром, який поставлявся є продукти харчування (риба заморожена, куряче філе, буряк столовий, борошно, капуста, картопля та їн.).

Представник відповідача в судовому засіданні зауважив, що товарно-транспортні накладні не відповідають встановленому зразку, а тому вони не можуть засвідчувати факт оприбуткування даних товарів.

Проте податковим законодавством не визначено товарно-транспорту накладну як обов'язковий первинний документ на підтвердження реального здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищий адміністративний суд України від 22.07.2015 у справі № К/800/13871/15.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ОСОБА_3, директором ТОВ "Торглайсенд" (експедитор) був укладений договір про надання товарно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, № 35 від 01.11.2013 (т. 1 а.с. 198-199).

Отримання транспортних послуг підтверджується актами приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією): № 04/11-01 від 04.11.2013, №08/11-02 від 08.11.2013, № 13/11-03 від 13.11.2013, № 18/11-04 від 18.11.2013, №22/11-05 від 22.11.2013, №30/11-06 від 30.11.2013, №23/12-01 від 23.12.2013, №б/н від 31.12.2013 (том 1 а.с. 200-207).

На підтвердження оплати за отриманий товар, а також за транспортування та експедицію позивачем надано до матеріалів адміністративної справи копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та копії прибуткових касових ордерів (т. 1 а.с. 64-176).

Окрім того, в п. 1.1 Договору № 35 від 01.11.2013 визначено, що замовник зобов'язується надати замовлення на виконання послуг. На підтвердження виконання умов договору, представником позивача надано копії листів-замовлень (т.1 а.с. 208-250, т. 2 а.с. 1-16).

В акті перевірки зазначено, що у позивача під час перевірки були відсутні сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Однак, суд звертає увагу на те, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції. (Постанова Вищого адміністративний суду України від 15.07.2015 у справі № К/800/62702/14).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, отриману від ТОВ "Торглайсенд" продукцію (продукти харчування) Товариство, на виконання тендерів державних закупівель (т. 2 а.с. 90-92), реалізовувало третім особам (кінцевим споживачам), а саме:

- Вільшанська сільська рада Чуднівського району Житомирської області (дитячий садок), договір купівлі-продажу від 23.07.2013, договір № 56 від 17.09.2013, договір № 64 від 22.10.2013 (т. 2 а.с. 98-100), ТТН №РН-0027739 від 03.12.2013 (т. 2 а.с. 17).;

- комунальна установа Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці Житомирської обласної ради: договір № 8 від 03.01.2013, договір № 52 від 04.02.2013, договір № 54 від 04.02.2013, договір № 49 від 04.02.2013(т. 2 а.с. 93-96), ТТН №РН- 0002248 від 06.02.2014 (т. 2 а.с. 25), ТТН №РН-0031185 від 17.12.2013, ТТН №РН-0030713 від 11.12.2013 (т. 2 а.с. 28, 29);

- Суємецька сільська рада Бердичівського району Житомирської області: договір купівлі-продажу від 01.01.2013, (т. 2 а.с. 97, 109-110), ТТН № РН-0029825 від 03.12.2013 (т. 2 а.с. 21);

- Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області: договір №1 від 16.01.2013, №1 від 01.01.2014 (т.2 а.с. 101, 102), ТТН № РН-0030225 від 09.12.2013 (т. 2 а.с. 27);

- Романівський дитячий будинок-інтернат Житомирської обласної ради: договір №15 від 21.01.2014, договір № 21 від 11.02.2014, договір № 14 від 14.01.2014, договір № 15 від 21.01.2014 (т. 2 а.с. 103-106), ТТН №РН-0004098 від 25.02.2014(т. 2 а.с. 24);

- Рачківська сільська рада Чуднівського району Житомирської області: договір № 01 від 14.01.2014 (т. 2 а.с. 111), ТТН №РН-0006965 від 01.04.2014 (т. 2 а.с. 20),;

- Зеремлянська сільська рада Баранівський район Житомирська область: договір купівлі-продажу від 03.01.2014 (т. 2 а.с. 112), ТТН №РН -0003991 від 25.02.2014 (т. 2 а.с. 23).

- Галіївська селищна рада Житомирської області: ТТН №РН-0029736 від 03.12.2013 (т. 2 а.с. 30), ТТН №РН-0008018 від 15.04.2014 (т. 2 а.с. 33) ;

- Іванопільська селищна рада Житомирської області: ТТН №РН-0030648 від 10.12.2013 (т. 2 а.с. 32).

Суд звертає увагу на те, що надані представником позивача документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст цих операцій та підтверджують їх виконання.

На підтвердження реальності змін майнового стану ТОВ "Т.В.К. Сервіс" представник позивача надав інформацію про суми надходжень на рахунок Товариства від контрагентів (том 3 а.с. 1-25), виписки по рахунку, з яких вбачається, що кінцевими споживачами було сплачено кошти за отриманий згідно укладених договорів товар, на рахунок позивача, відкритий в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (т. 2 а.с. 114-258).

Окрім того, в матеріалах справи знаходяться листи від кінцевих споживачів, які підтверджують факт отримання продуктів харчування від ТОВ "Т.В.К. Сервіс" за вищезазначеними договорами купівлі-продажу в кількості та в строки, вказані в договорах (т. 3 а.с. 26-33).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на момент отримання від постачальника податкових накладних, (том 1 а.с. 177-197) та віднесення вказаних в них сум до податкового кредиту з ПДВ, позивач, не мав підстав вважать їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки вони містили всі необхідні реквізити.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскільки вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року у справі № 1-кп/760/908/15 (том 2 а.с. 36-37) ОСОБА_5 - керівника ТОВ "Торглайнсенд" визнано винним за ст. 27, ч.5, 205 ч. 1 Кримінального кодексу України, а тому виписані від його імені податкові накладні та інші документи не можна вважати належним чином оформленими та підписаними повноважною особою.

Разом з тим, згідно інформації із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15 січня 2016 року, ТОВ "Торглайнсенд" (код ЄДРПОУ 38872406) і надалі зареєстровано у вищевказаному реєстрі та здійснює свою господарську діяльність. Крім того, судом безспірно встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Торглайсенд" тривали з 2013 року по березень 2014 року включно, тоді як вирок Солом'янського районного суду м. Києва винесений лише у серпні 2015 року.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства покупець -платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою особою підприємства - продавця. Така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011року (справа № 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, суд вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, в судовому засіданні встановлено реальність здійсненої господарської операції з придбання та реалізації товару, тобто такі операція є не тільки документально оформленими, а й об'єктивно призвели до руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків.

Суд беручи до уваги, що відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт наявності первинних документів, а фактична поставка товару або послуг, а надані позивачем документи, як то - договори купівлі-продажу, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі наданих транспортних послуг, банківські виписки, приходить до висновку, що позивачем підтверджено фактичний рух активів та зміни у власному капіталі у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 17.09.2015 р. №0000142202, №0000152202, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" судові витрати у вигляду судового збору у сумі 2466,60 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 18 березня 2016 р.