Постанова № 56616985, 23.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/5173/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Богатова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської ОДПІ ДФС у Київській області від 22.05.2015 № 0001032200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 0001032200 від 22.05.2015 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «Лагода» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 25277 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 06 коп.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, невірно оцінено фактичні обставини та докази у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.04.2015 по 28.04.2015 Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - ПАТ «КФ «Лагода») з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 15.03.2014 по 30.11.2014, за результатами якої було складено акт від 07.05.2015 № 165/22-011/32967502.

Перевіркою були виявлені порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон № 185/94-ВР), п. 1 Постанови правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова № 453), п. 1 Постанови правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу в іноземній валюті» (далі - Постанова № 270), у зв'язку з чим ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було несвоєчасно здійснено розрахунки в іноземній валюті за експортним контрактом № 07/Е від 08.08.2012.

На підставі акта перевірки Миронівською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0001032200, яким позивачу нарахована пеня у сумі 73 788, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було невірно розраховано розмір пені. При цьому, суд зазначив, що вимоги постанови правління НБУ щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки починають діяти з моменту набрання чинності вказаним актом, а тому якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачем постанова суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог,

Як передбачено п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

У зв'язку з цим апеляційний суд в іншій частині постанову суду першої інстанції не переглядає.

08.08.2012 між позивачем (постачальник) та ТОВ «ТОРИЁ» (замовник) укладено контракт № 07/Е, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби (товар), а замовник зобов'язався прийняти його та здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 контракту найменування, кількість, ціна товару кожної партії, що постачається узгоджується сторонами і фіксується в Специфікації (Додатку) до даного контракту, яка підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 5.1 контракту замовник здійснює 100 % передплату за товар, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту узгодження з постачальником специфікації.

Згідно з п. 5.2 контракту валютою платежу є долар США.

Пунктом 5.4 контракту встановлено, що датою оплати за отриманий замовником товар вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

12.09.2012 між сторонами було підписано Додаткову угоду до контракту № 07/Е від 08.08.2012, в якій сторони погодили, що замовник здійснюватиме 100 % передплату за товар протягом 30 днів з моменту митного оформлення товару на території України.

На виконання вимог контракту, позивачем було здійснено поставку товару (вафлі) за наступними митними деклараціями (далі - МД):

- № 125130007/2014/614583 від 31.01.2014 на загальну суму 35 305, 36 дол. США.

- № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 на загальну суму 26 420, 81 дол. США;

- № 125130007/2014/616569 від 30.05.2014 на загальну суму 41 758, 20 дол. США;

- № 125130007/20114/616964 від 24.06.2014 на загальну суму 36 701, 66 дол. США.

Приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем не було дотримано встановлених постановами правління Національного банку України 90-денних строків для надходження валютної виручки за експортним контрактом № 07/Е від 08.08.2012 від ТОВ «ТОРИЁ» на валютні рахунки.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що за вивізними митними деклараціями:

- № 12530007/2014/614583 від 31.01.2014 граничний строк надходження валютної виручки припадає на 01.05.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 14.05.2014;

- № 125130007/2014/615644 від 02.04.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 01.07.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 25.07.2014;

- № 125130007/20144/616569 від 30.05.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 28.08.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 25.09.2014;

- № 125130007/2014/616964 від 24.06.2014 граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 22.09.2014, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 18.11.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Разом з цим, даною статтею також передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У момент виникнення спірних правовідносин діяли Постанова № 453, згідно п. 8 якої вона набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року, та Постанова № 270, згідно п. 7 якої вона набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Пунктами 1 наведених постанов було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналіз наведених норм свідчить, що у період з 20.11.2013 до 17.05.2014 та з 20.05.2014 до 20.08.2014 за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі порушення вказаних строків резиденти зобов'язані нести відповідальність, передбачену ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що моментом початку відліку 90-денного строку є фактичний перетин експортованим товаром митного кордону України, оскільки такий висновок є можливим до застосування виключного до імпортних операцій (ст. 2 Закону № 185/94-ВР). З цих же підстав необґрунтованим є посилання на постанову Верховного Суду України від 16.01.2012 по справі № 21-412а11, в якій викладено правову позицію щодо моменту початку відліку строку розрахунку саме по імпортним операціям.

У даній справі йде мова про операції експорту, а тому в силу наведеної вище ч. 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР строк розрахунку починає спливати з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації), а не з моменту здійснення операції експорту та фактичного перетину товаром митного кордону України.

Таким чином, 90 денний термін зарахування валютної виручки підлягає застосуванню у випадку, якщо у період з 20.11.2013 до 17.05.2014 та з 20.05.2014 до 20.08.2014 відбулося митне оформлення (виписка вивізної вантажної митної декларації) експортованого товару.

У зв'язку з цим, необхідно встановити момент здійснення митного оформлення експортованого товару.

Відповідно до п.п. 23, 29 ст. 4 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 5 ст. 255 МК передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, відповідно до п. 15, абз. абз. 2 п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, під час здійснення митного оформлення товарів із застосуванням митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа факт виконання окремих митних формальностей підтверджується шляхом внесення посадовою особою митного органу, яка виконала таку формальність, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки до електронної митної декларації або електронної копії митної декларації, поданої на паперовому носії.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Таким чином, враховуючи, що митні декларації подавались позивачем в електронній формі, то датою завершення митного оформлення товарів, що експортуються, є дата оформлення відповідної митної декларації.

З матеріалів справи вбачається, що:

- МД № 125130007/2014/614583 оформлена 31.01.2014;

- МД № 125130007/2014/615644 оформлена 02.04.2014;

- МД № 125130007/2014/616569 оформлена 30.05.2014;

- МД № 125130007/20114/616964 оформлена 24.06.2014.

З огляду на те, що митне оформлення за вказаними митними деклараціями було закінчено у період з 20.11.2013 до 17.05.2014 та з 20.05.2014 до 20.08.2014, то положення пунктів 1 Постанови № 453 та Постанови № 270 (щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки) підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, останнім днем 90-денного строку зарахування валютної виручки є:

- за МД № 125130007/2014/614583 - 01.05.2014;

- за МД № 125130007/2014/615644 - 01.07.2014;

- за МД № 125130007/2014/616569 - 28.08.2014;

- за МД № 125130007/20114/616964 - 22.09.2014.

Однак, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, фактично кошти були зараховані на рахунки позивача:

- за МД № 125130007/2014/614583 - 14.05.2014 у розмірі 35 305, 36 дол. США;

- за МД № 125130007/2014/615644 - 25.07.2014 у розмірі 26 420, 81 дол. США;

- за МД № 125130007/2014/616569 - 25.09.2014 у розмірі 41 758, 20 дол. США;

- за МД № 125130007/20114/616964 - 18.11.2014 у розмірі 36 701, 66 дол. США .

З наведеного вбачається, що мало місце порушення строку зарахування валютної виручки:

- за МД № 125130007/2014/614583 на 13 днів (з 02.05.2014 по 14.05.2104);

- за МД № 125130007/2014/615644 на 24 дні (з 02.07.2014 по 25.07.2014);

- за МД № 125130007/2014/616569 на 28 днів (з 29.08.2014 по 25.09.2014), при цьому відповідачем нараховано лише 20 днів (з 29.08.2014 по 18.09.2014);

- за МД № 125130007/20114/616964 на 50 днів (з 22.09.2014 по 18.11.2014), однак, з урахуванням обставин, про які буде зазначено нижче, відповідачем враховано лише 1 день прострочення (23.09.2014).

Щодо строку на притягнення позивача до відповідальності у вигляді нарахування пені, варто зазначити, що порушення ст. 1 Закону № 185/94-ВР, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені ст. 238 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 (далі - ГК).

Аналогічної думки дотримується Верховний Суд України в постанові від 4 листопада 2014 року по справі № 21-469а14.

Відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням того, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, 22.05.2015, то нараховувати пеню за виявлені порушення до 22.05.2014 відповідач не мав права (з урахуванням річного терміну, передбаченого наведеною вище ст. 250 ГК).

За таких обставин, нарахування пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/614583 (кошти фактично зараховано 14.05.2014) є протиправним.

Разом з цим, відповідачем за даним епізодом було нараховано 15 689,95 грн. Суд першої інстанції частково підтримав відповідача та визнав обґрунтованими 3 687,63 грн пені.

У зв'язку з цим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення та постанова суду першої інстанції в частині нарахування пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/614583 є необґрунтованими.

Щодо МД № 125130007/2014/615644З, то з урахуванням прострочення на 24 дні зарахування валютної виручки у розмірі 26 420,81 дол. США, офіційного курсу гривні до долара США станом та день виникнення заборгованості (02.07.2014) - 11,833402, сума пені, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, становить 1 902,29 дол. США, що еквівалентно 22 510,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вірно розрахував розмір пені по даному епізоду, а суд першої інстанції помилково зменшив її до 18 748,90 грн.

Однак, враховуючи, що позивач в апеляційній скарзі не просить переглянути рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов було задоволено, то у апеляційного суду відсутні повноваження щодо зміни (скасування) рішення в частині, що не оскаржена позивачем.

З урахуванням цього, колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції щодо визначення розміру пені за прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/6156443.

Щодо МД № 125130007/2014/616569 та МД № 125130007/20114/616964 варто зазначити таке.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як зазначено в акті перевірки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 порушено провадження у справі №910/19555/14 за позовом ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРИЁ» про стягнення заборгованості у сумі 41 758, 20 дол. США.

У зв'язку з цим, відповідачем з 18.09.2014 було припинено нарахування повивачу пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/616569.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19555/14 від 15.12.2014 було припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «ТОРИЁ» заборгованості у сумі 41 758, 20 дол. США, а тому пеня, відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, нараховується з дати виникнення заборгованості по день її фактичної сплати, включаючи період, на який строки нарахування пені було зупинено.

Таким чином, враховуючи строк прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/616569 у розмірі 41 758, 20 дол. США (з 28.08.2014 до дати зарахування коштів, тобто до 25.09.2014) - 28 днів, офіційного курсу гривні до долара США станом та день виникнення заборгованості (29.08.2014) - 13,605777, сума пені, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, становить 3 507,68 дол. США, що еквівалентно 47,724,83 грн.

Визначаючи грошове зобов'язання по вказаному епізоду, відповідач не враховував період з 18.09.2014 по 25.09.2014, а нарахував пеню лише з 28.08.2014 по 17.09.2014 включно (за 20 днів). У зв'язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо нарахування пені у розмірі 34 089,14 грн за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/616569 у період з 28.08.2014 по 17.09.2014 включно.

При цьому, суд першої інстанції допустився помилки зменшивши суму пені за вказаним епізодом до 26 074,14 грн.

Однак, враховуючи, що позивач в апеляційній скарзі не просить переглянути рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов було задоволено, то у апеляційного суду відсутні повноваження щодо зміни (скасування) рішення в частині, що не оскаржена позивачем.

З урахуванням цього, колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції щодо визначення розміру пені за прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/616569.

24.09.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог у справі № 910/19555/14 на суму 36 701,66 дол. США за поставлений за митною декларацією товар, яка була прийнята господарським судом до розгляду.

У зв'язку з цим, відповідачем з 24.09.2014 припинено нарахування повивачу пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/20114/616964.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19555/14 від 15.12.2014 було задоволено вимогу позивача в частині стягнення з ТОВ «ТОРИЁ» заборгованості у сумі 36 701, 66 дол. США, а тому пеня в силу абз. 4 ст. 4 Закону № 185/94-ВР з дати прийняття позову (заяви про збільшення позовних вимог) до розгляду судом (тобто з 24.09.2014 ???) сплаті не підлягає.

Таким чином, враховуючи строк прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/20114/616964 у розмірі 36 701, 66 дол. США (з 22.09.2014 до дати зупинення нарахування пені, тобто до 24.09.2014) - 1 день, офіційного курсу гривні до долара США станом та день виникнення заборгованості (23.09.2014) - 13,526129, сума пені, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, становить 110,10 дол. США, що еквівалентно 1 489,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вірно розрахував розмір пені по даному епізоду, а суд першої інстанції помилково не нарахував її взагалі.

Однак, враховуючи, що позивач в апеляційній скарзі не просить переглянути рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов було задоволено, то у апеляційного суду відсутні повноваження щодо зміни (скасування) рішення в частині, що не оскаржена позивачем.

З урахуванням цього, колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції не нарахування пені за прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/20114/616964.

Таким чином, колегією суддів встановлено протиправне зменшення судом першої інстанції нарахованої відповідачем пені за прострочення зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/6156443, МД № 125130007/2014/616569, МД № 125130007/20114/616964, однак, з урахуванням меж вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в цій частині не може бути скасовано або змінено, а тому його слід залишити без змін. Разом з цим, нарахування пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/614583 є протиправним, оскільки відповідачем було порушено річний строк накладення санкцій, на що суд першої інстанції не звернув уваги та помилково нарахував 3 687,63 грн пені по даному епізоду.

З урахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення необхідно додатково скасувати в частині нарахування пені за порушення строку зарахування валютної виручки по МД № 125130007/2014/614583 у розмірі 3 687,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Встановивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ПАТ «КФ «Лагода» задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині, що стосується нарахування пені по МД № 125130007/2014/614583, замінивши суму у частині другій резолютивної частини постанови з 25 277,06 грн на 28 964,69 грн (25 277,06+3 687,63).

У зв'язку зі зміною постанови суду першої інстанції, відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС, колегія суддів також вважає за необхідне змінити розподіл судового збору за подання позовної заяви з 417, 24 грн на 478,11 грн та з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 101,84 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року змінити, замінивши слова та цифри у частині другій резолютивної частини з « 25 277 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн 06 коп» на « 28 964 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 69 коп», у частині четвертій резолютивної частини з «417 (чотириста сімнадцять) грн. 24 коп.» на « 478 (чотириста сімдесят вісім) 11 коп».

У зв'язку з цим, викласти частину другу резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0001032200 від 22.05.2015 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству «Кондитерська фабрика «Лагода» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 28 964 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 69 коп»;

частину четверту резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:

«Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Фрунзе, будинок 99, ідентифікаційний код 32967502) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн 11 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Леніна, будинок 52, ідентифікаційний код 39469156)».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Фрунзе, будинок 99, ідентифікаційний код 32967502) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 101 (сто один) грн 84 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Леніна, будинок 52, ідентифікаційний код 39469156).

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 23 березня 2016 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.