Ухвала суду № 56616625, 21.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 р. Справа № 876/7113/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року у справі №813/688/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 року № 0000011501/764.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 13.01.2015 № 6/15-10/38425097 щодо невикористання основних фондів (автомобілів) ТОВ "Трентова ЛТД" в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, є безпідставними, оскільки у товариства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з придбання транспортних засобів та використання їх у власній господарській діяльності. Зазначає, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 354721,25 грн, сплачене при придбанні автомобілів Range Rover Еvogue, Toyota Land Cruiser, Ssang Yong Korando.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 року позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області. Вважає, що при прийнятті оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводам, що викладені у запереченні на позов, зазначаючи при цьому, що згідно доводів позивача, ТзОВ "Трентова ЛТД" для здійснення діяльності використовувало власні приміщення як у місті Львові, так і поза його межами, попри те, в подорожніх листах службового легкового автомобіля зазначено, що експлуатація автомобілів проводилась по м. Львову. Перевіркою встановлено, що наказ про відрядження особи, яка користувалась службовими автомобілями та звіт використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт не видавався. Отже, твердження позивача про використання автомобілів поза межами м. Львова є безпідставним. На порушення вимог п.198.5 ст.198, п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р. 19) декларації за вересень 2014 року на 354 721 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за жовтень 2014 року на 354 721 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 24.12.2014 року по 30.12.2014 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Трентова ЛТД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень, листопад 2014 року, якою встановлено, що сума податку на додану вартість, яка підлягатиме до відшкодування на розрахунковий рахунок за жовтень 2014 року, становить 59060 грн; в порушення вимог п.198.5 ст.198, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за жовтень 2014 року на 354721 грн; сума податку на додану вартість, яка підлягатиме до відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року становить 810167 грн.

За наслідками проведеної перевірки на підставі акту № 6/15-01/38425097 від 13.01.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011501/764 від 21.01.2015 року, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 88680 грн.

Не погодившись із винесеним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Необхідно зазначити, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції підтримав правову позицію позивача у справі відносно того, що представлені ним докази у сукупності докази доводять факт придбання товарів (автомобілів Range Rover Еvogue, Toyota Land Cruiser, Ssang Yong Korando) та використання їх у власній господарській діяльності.

За матеріалами справи на підтвердження здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності позивачем представлено первинні документи бухгалтерського обліку.

Договір купівлі-продажу від 11.12.2013 № 00000000151, укладений між ТОВ "Трентова ЛДТ" та ТОВ "Трістар Авто Еліт", предметом якого є продаж автомобіля Range Rover Evoque на суму (на момент оплати) 923774,45 грн, в т.ч. ПДВ 153 962,41 грн. ТОВ "Трістар Авто Еліт" виписало позивачу податкові накладні від 12.12.2013 № 148 та від 22.05.2014 № 182. Зазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та сума ПДВ відображена в податковому кредиті декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму ПДВ 153962,41 грн. Оплату придбаного автомобіля позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 12.12.2013 № 92 та від 22.05.2014 № 169.

Крім того, наказом від 30.05.2014 № 4-В "Про введення в експлуатацію ОФ і визначення строків їх експлуатації", автомобіль введено в експлуатацію в якості основного фонду підприємства для використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.05.2014 р.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 061313, автомобіль Range Rover Evoque, державний номерний знак ВС1200ЕН, зареєстрований за ТОВ "Трентова ЛТД".

На підтвердження факту використання автомобіля в господарській діяльності позивачем також долучено договір СТД від 02.06.2014 № 3296501 страхування транспортного засобу та договір СТД від 02.06.2014 № 3296500 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченого транспортного засобу Range Rover Evoque, державний номерний знак ВС1200ЕН.

Крім того, представлено договір купівлі-продажу № 5412 від 17.09.2014, укладений між ТОВ "Трентова ЛДТ" та ТОВ "Сервісний центр "Діамант", предметом якого є продаж автомобіля Toyota Land Cruiser на суму 813052 грн, в т.ч. ПДВ 135508,67 грн. На підставі видаткової накладної від 23.09.2014 № ДМ00000256 ТОВ "Сервісний центр "Діамант" передало у власність товар: Toyota Land Cruiser КDJ150 VIN JTEBH3FJ70K142672. На зазначений товар ТОВ "Сервісний центр "Діамант" виписало позивачу податкову накладну від 17.09.2014 № 132. Наведена податкова накладна відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та сума ПДВ відображена в податковому кредиті декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму ПДВ 135508,67 грн. Оплату придбаного автомобіля позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 17.09.2014 № 243. Наказом від 30.09.2014 № 12-В "Про введення в експлуатацію ОФ і визначення строків їх експлуатації", автомобіль введено в експлуатацію в якості основного фонду підприємства для використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.09.2014. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 414308, автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номерний знак ВС7256ЕН, зареєстрований за ТОВ "Трентова ЛТД". На підтвердження факту використання автомобіля в господарській діяльності позивачем долучено договір від 24.09.2014 № 3297606 страхування транспортного засобу.

Крім того, представлено договір купівлі-продажу укладений між ТОВ "Трентова ЛДТ" та ІП "АІС -Захід" від 22.09.2014 № 179, предметом якого є продаж автомобіля Ssang Yong Korando на суму 376900,00 грн, в т.ч. ПДВ 62816,67 грн. На підставі видаткової накладної від 24.09.2014 № 995 ІП "АІС -Захід" передало у власність товар: Ssang Yong Korando (DС210DU; Д671950002577692-ККРТА0В1SSЕР165487-Ш0034551). На зазначений товар ІП "АІС -Захід" виписало позивачу податкову накладну від 22.09.2014 № 323. Наведена податкова накладна відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та сума ПДВ відображена в податковому кредиті декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку) на загальну суму ПДВ 62816,67 грн. Оплату придбаного автомобіля позивач здійснив відповідно до платіжного доручення від 19.09.2014 № 246. Окрім того, наказом від 30.09.2014 № 11-В "Про введення в експлуатацію ОФ і визначення строків їх експлуатації", автомобіль введено в експлуатацію в якості основного фонду підприємства для використання в господарській діяльності підприємства, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.09.2014. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 414493, автомобіль Ssang Yong Korando, державний номерний знак ВС7410ЕН, зареєстрований за ТОВ "Трентова ЛТД". На підтвердження факту використання автомобіля в господарській діяльності позивачем також долучено договір СТД від 26.09.2014 № 3338082 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченого транспортного засобу Ssang Yong Korando, державний номерний знак ВС7410ЕН, договір СТД від 26.09.2014 № 3338083 страхування транспортного засобу Ssang Yong Korando, державний номерний знак ВС7410ЕН.

Також надано наказ № 16/1-В від 01.10.2014 "Про використання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів", яким встановлено базові лінійні норми витрат палива на автомобілі, підвищуючі коефіцієнти коригування норм витрат палива з урахуванням дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів.

Між ТОВ "Трентова ЛТД" та ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" укладено договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 26.09.2014 № 240БКПК-1717.

Відповідно до акту звірки від 11.11.2014, накладних на відпуск товарів № 240БКПК-1717-9033979737 за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 позивачем придбано 851,88 л пального за договором від 26.09.2014 № 240БКПК-1717.

Витрати придбаного пального підтверджуються подорожніми листами службового легкового автомобіля та актами списання.

У судовому засіданні відповідач не заперечив, що під час проведення перевірки податковим органом не було досліджено фактичності здійснення пробігу, його протяжність і маршрути.

Що ж стосується відсутності наказів про відрядження особи, яка користувалася службовим автомобілем та звітів про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, то суд першої інстанції слушно зазначив таке.

Відповідно до п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно з п. 2 Порядку складання звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 24.12.2013 року № 845, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт , подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Оскільки ні відрядження, ні використання коштів під звіт не відбувалось, отже, звіт про використання коштів правомірно не складався.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи в сукупності наведені вище докази та досліджуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі доводять факт придбання товарів (автомобілів Range Rover Еvogue, Toyota Land Cruiser, Ssang Yong Korando) та використання їх у власній господарській діяльності.

В той же час, доводи відповідача, що операції з придбання позивачем товарів здійснювались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача, в ході судового розгляду апеляційною інстанцією не знайшли свого підтвердження. Отже, відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності прийнятого свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року у справі №813/688/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 23.03.2016р.