Ухвала суду № 56616543, 21.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 р. Справа № 876/7581/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

02.06.2015 року приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" звернулося в суд з адміністративним позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25 від 05.03.2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06. 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом І інстанції неправильно встановлено, що відповідач мав право складати вимогу лише на підставі даних картки особового рахунку апелянта без перевірки апелянта, оскільки це є порушенням ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та абз. 1 п. 6.4, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року № 1622/24154, що була чинною на момент винесення оскаржуваної вимоги (далі - Інструкція). Згідно положень вказаних норм «Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи)».

Суд у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України відзначає, що коли відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі у разі неявки осіб, які беруть участь у справі ) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ратнівська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 року № Ю-78-25 в розмірі 565911,55 грн станом на 31.12.2014 року, на підставі якої від ПрАТ «Ратнівський молокозавод» вимагалося сплатити суми недоїмки зі сплати ЄСВ, штрафів та пені в загальній сумі 565911,55 грн, в тому числі 474594,54 грн недоїмки, 28066,41 грн штрафів, 63250,60 грн пені, та яка була оскаржена в адміністративному порядку.

Рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 06.04.2015 року № 2096/10/03-20-10-03-06 та ДФС України від14.05.2015 року № 10190/6/99-99-10-01-07-15 скарги позивача були залишені без задоволення.

Наявність такої суми заборгованості підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного соціального внеску за 2014 р., та не заперечується сторонами, а відтак, не підлягає додатковому доказуванню в силу ч. 3 ст. 72 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості віднесення суми нарахованого та несвоєчасно сплаченого єдиного внеску до недоїмки та нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань з єдиного соціального внеску, а відтак і винесення відповідачем податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 (чинній на момент формування оскаржуваною вимоги), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Абзацами третім та/або четвертим пункту 6.3 Інструкції передбачено, що вимога надсилається: платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 та п. 7.12. Інструкції № 455 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач під час складання та надсилання позивачу спірної податкової вимоги діяв на підставі та у спосіб, що передбачені ПК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року у адміністративній справі №803/1216/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 23.03.2016р.