Постанова № 56616511, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2016 рокусправа № 2а-10764/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участю представника відповідача Жмурко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. у справі № 2а-10764/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конка-Оріхів» (далі по тексту - Товариство або ТОВ «Конка-Оріхів) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000822308 від 05 липня 2010 року на суму 34 426,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000822308 від 05 липня 2010 року на суму 33 661,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач - Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області (далі - ДПІ), подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги вказано, що весь товар в магазині є необлікованим з огляду на відсутність підтверджуючих первинних документів на місці продажу під час перевірки, а також їх ненадання і після перевірки із запереченнями. Ціна реалізації товару, яка стала базою для обчислення штрафних санкцій, була взята із цінників на товар.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ проведено перевірку дотримання у крамниці, що належить ТОВ «Конка-Оріхів», розташованої по вул. Космічна, буд. 112, м. Запоріжжя, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 15 червня 2010 року № 0004943-0133/08/00/25/34119990 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення пунктів 9, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року, пункту 2 Положення, затвердженого наказом Міністерства Фінансів від 25 травня 1995 року № 88, пункту 3 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства Фінансів від 10 січня 2009 року № 2.

Згідно Акту перевірки, Товариством порушено режим попереднього програмування найменування цін товарів та обліку їх кількості, а саме сигарет «Парламент», не виконані вимоги про щоденний друк фіскальних звітних чеків та порушено порядок ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації. На момент перевірки вибірково зняті фактичні залишки ТМЦ на загальну суму 16830,50 грн.

05 липня 2010 року на підставі Акту перевірки ДПІ прийнято рішення №0000822308, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 34426,00 грн., зокрема за порушення режиму попререднього програмування - 85 грн., за невиконання щоденного друку Z-звітів - 680 грн., за порушення обліку товару - 33661 грн. (а.с. 13, 119).

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду, правомірність прийняття якого і стало предметом розгляду у даній справі.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги щодо штрафу за порушення порядку обліку товару вказав, що в акті перевірки відсутні посилання відповідача на первинну бухгалтерську документацію ТОВ «Конка-Оріхів», отже вона при перевірці досліджена не була, а наявні у справі матеріали перевірки не дають суду можливості з'ясувати, яким чином відповідачем було встановлено ціну реалізації товару, яка була базою для обчислення штрафних санкцій в розмірі 33661 грн. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції погодився із висновками контролюючого органу про наявність порушень Товариством пунктів 9, 11 статті 3 Закону № 265 щодо порушення режиму попереднього програмування та невиконання щоденного друку Z-звітів.

Постанова суду в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, виходить з наступного.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як зазначено в пунктах 13.1, 13.2 постанови Пленуму ВАСУ № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. З огляду на принцип офіційного з'ясування всіх обставин суд зобов'язаний вийти за межі доводів апеляційної скарги, якщо виявив порушення, які стали причиною неправильного вирішення справи. Не є виходом за межі доводів апеляційної скарги, якщо особа, яка подала скаргу, заявляє вимогу про скасування судового рішення, а суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення або змінює його, оскільки в цьому разі суд діє в межах наданих йому законом повноважень. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, подаючи до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, поклав в основу її обґрунтування доводи, спрямовані на спростування висновків суду першої інстанції у частині протиправності рішення податкового органу стосовно наявності та наслідків встановлення порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки межі апеляційної скарги та межі доводів апеляційної скарги не є тотожними поняттями, а в даній справі постанова суду першої інстанції була оскаржена лише відповідачем і лише в частині задоволення позовних вимог, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи лише в цій частині та зважає на наступне.

У відповідності до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 21 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у визначеному цією статтею розмірі.

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що фінансова санкція, встановлена статтею 21 зазначеного Закону № 265/95, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 20 січня 2015 року у справі № 21-275а14.

Разом з тим, судом встановлено, що ані під час проведення перевірки податковим органом, ані після її проведення, ані до суду під час тривалого розгляду справи в різних судових інстанціях Товариством не було надано жодних належних доказів, які б підтвердили здійснення ним належного обліку товарів, вказаних в Акті перевірки, відповідно до Закону № 996-ХІV та Положення (стандарту) 9.

При проведенні перевірки Товариства перелік, кількість та вартість не облікованих товарів за місцем реалізації зафіксовані в відомості ТМЦ, яка є додатком до Акту перевірки та підписана працівниками Товариства (а.с. 123-124, 184-185). Згідно вказаної відомості за місцем реалізації знаходились наступні товари:

« 1. Вино Солнечная долина красн. п/сл. 48 шт. за ціною 28,50 грн. на загальну суму 1368,00 грн.

2. Шампанское «Золотая балка» белое п/сл. 117 шт. за ціною 26,95 грн. на загальну суму 4770,15 грн.

3. Вино Каберне сух. Инкерман сух. кр. 34 шт. за ціною 48,75 грн. на загальну суму 1657,50грн.

4. Шампанское НовоСветское п/сл. белое 34 шт. за ціною 46,90 грн. на загальну суму 1594,60 грн.

5. Коньяк Тбилисси 18 л., 0,7 л, 3 шт. за ціною 601,45 грн. на загальну суму 1 804,35 грн.

6. Вино Матеус Роза п/сух., 6 шт. за ціною 76,35 грн. на загальну суму 458,10 грн.

7. Водка Немирофф Премиум Де люкс 27 шт. за ціною 88,55 грн. на загальну суму 2390,85грн.

8. Водка Хортица Вип Красная 10 шт. за ціною 82,05 грн. на загальну суму 820,50грн.

9. Водка Хортица Вип Синяя 5 шт. за ціною 92,05 грн. на загальну суму 460,25 грн.

10. Водка Немиров особл. Штоф 1,0 л., 34 шт. за ціною 44,30 шт. на загальну суму 1506,20грн.».

Посилання позивача на те, що назви товарів неможливо розібрати та на те, що такі товари не випускаються є необґрунтованими та спростовуються копією документа (відомості) та відкритими даними в мережі Інтернет.

На обґрунтування своєї позиції щодо забезпечення обліку позивачем до суду надано лише видаткову накладну № А0122048 від 28.12.2009 р. (а.с. 149) та накладну на переміщення № 1 від 03.06.2010 р. (а.с. 150), за якими придбавалась водка Неміров в асортименті, але жодної позиції з урахуванням назви та ємності одиниці товару із наведених у відомості ТМЦ до Акту перевірки ці накладні не містіть. Отже ці накладні не підтверджують забезпечення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що були виявлені за місцем реалізації під час перевірки.

Посилання Товариства на те, що зняття фактичних залишків товарів було здійснено вибірковим методом, не спростовує висновку відповідача про наявність правопорушення у вигляді незабезпечення обліку товарів при наймі товарів в відомості ТМЦ.

Надаючи оцінку доказам, колегія суддів зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень та надавати докази на підтвердження своєї позиції.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що податковий орган не довів факту правопорушення, оскільки ним не досліджувалась первинна бухгалтерська документація на товар, не можна визнати обґрунтованим. Саме відсутність належних документів бухгалтерського обліку та неможливість їх дослідження підтверджує факт наявності правопорушення.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення відповідача в частині, якої стосується апеляційна скарга, відповідає вимогам ст. 21 Закону № 265.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок податкового органу щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, виходячи з чого до останнього обґрунтовано застосовано відповідні фінансові санкції у належному розмірі, що складає 33661,00 грн.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.

Отже, в частині застосування вказаної суми штрафу за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265 оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій №0000822308 від 05 липня 2010 року є правомірним, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Як зазначалось вище, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог не оскаржена та її перегляд в апеляційному порядку в цій частині не здійснюється.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог в цілому слід відмовити.

Враховуючи частково невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та часткову невідповідність висновків суду обставинам справи, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції із ухваленням нового рішення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2014р. у справі № 2а-10764/10/0870 - скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко