Постанова № 56616406, 18.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2016 року № 826/5223/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., судді Федорчука А.Б., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання наказів протиправними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач 1 або МВС України) та Головного управління МВС України в Донецькій області (надалі - відповідач 2 або ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправними накази міністра внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014, №1680 о/с від 27.08.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- визнати протиправним наказ ГУМВС України в Донецькій області №631 о/с від 07.10.2014 в частині нарахування вислуги років ОСОБА_1, як виданого на підставі протиправного наказу МВС України №1680 о/с від 27.08.2014 та відсутності в ньому пільгового обчислення вислуги років;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області у званні підполковника міліції;

- стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час роботи протягом періоду з 01.09.2014 по 06.03.2015;

- стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом періоду з 07.03.2015 по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч норм діючого трудового законодавства та законодавства, що регулює проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідачем 1 було протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено позивача з займаної посади, чим порушені його права та законні інтереси, у той час, як ОСОБА_1 вимог законів не порушував, вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу не вчиняв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні.

11.02.2016 у судовому засіданні суд своєю протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 28.01.2016, згідно якої позовні вимоги позивача викладені в наступній редакції:

- визнати протиправними накази міністра внутрішніх справ України №865 від 07.08.2014, №1680 о/с від 27.08.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- визнати протиправним наказ ГУМВС України в Донецькій області №631 о/с від 07.10.2014 в частині нарахування вислуги років ОСОБА_1, як виданого на підставі протиправного наказу МВС України №1680 о/с від 27.08.2014 та відсутності в ньому пільгового обчислення вислуги років;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області у званні підполковника міліції;

- стягнути з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу протягом періоду з 28.08.2014 по день прийняття судом першої інстанції рішення по суті.

В цьому ж судовому засіданні позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заявлених уточнень від 28.01.2016, в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно листа від 10.02.2016 № 150/а, що надійшов на електронну адресу суду 11.02.2016, уповноважений представник ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Головного управління.

Натомість, 06.05.2015 та 18.05.2015 від ГУМВС України в Донецькій області та МВС України до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову, де відповідачі вказують на відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_1 є законним і правомірним, виходячи зі встановлення в результаті службової перевірки відносно позивача факту зради ним інтересам служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань і злочинних угруповань ДНР, які посягають на цілісність України, тобто скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідачів в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, заслухавши думки позивача і представників відповідача 1, та пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №202 о/с від 27.05.2014 майора міліції ОСОБА_1 (М-333322) призначено старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС в області з відповідним посадовим окладом.

Відповідно до п. 6 наказу МВС України від 07.08.2014 №865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» вирішено за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, та згідно ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, звільнити підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а саме - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Наказом МВС України від 27.08.2014 №1680 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а саме - за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). На підставі цього Наказу МВС України до трудового книжки позивача внесений запис про звільнення з органів внутрішніх справ 27.08.2014.

Надалі, наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07.10.2014 №361 о/с вирішено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 вважати, що вислуга підполковника міліції ОСОБА_1, - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, звільненого за наказом МВС України від 27.08.2014 № 1680 о/с, - обчислюється станом на 27.08.2014, що у календарному розрахунку складає 15 років 8 місяців і 26 днів.

Відповідно до довідки УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області від 21.04.2015 № 60 ОСОБА_1 були нараховані кошти (грошове забезпечення) за місяці липень і серпень 2014 року (в тому числі за період з 28.08.2014 по 31.08.2014 у зв'язку з тим, що наказ про звільнення позивача до УФЗБО вчасно не надійшов).

Не погоджуючись із правомірністю звільнення та вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Зокрема, в тексті позову ОСОБА_1 зазначає, що перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області він постійно виконував службові обов'язки по боротьбі зі злочинністю у різних містах області, в тому числі у місті Краматорську. За період захоплення влади в містах Донецьк і Краматорськ сепаратистами та по 06.03.2015 позивач продовжував виконувати свої службові обов'язки в цих містах (в тому числі щодо розкриття злочинів, документування діяльності сепаратистів, шляхом здійснення виїздів до зони безпосередніх бойових дій - міста Дебальцеве). За час знаходження на окупованих територіях ніяких злочинів не вчиняв, Присягу співробітника міліції не порушував та будь-яких дій, дискредитуючи звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не допускав.

В обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог позивач надав суду копії наступних документів: щоденні плани роботи за період серпень-грудень 2014 року та січень-березень 2015 року (включно по 03.03.2015), затверджені начальником за відповідні періоди управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області полковником міліції ОСОБА_6, заступниками начальника управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_7 та підполковником міліції ОСОБА_8; аркушів з книги №1067 видачі та приймання озброєння та спеціальних засобів Краматорського міського відділу (форми № 5), за період липень-вересень 2014 року; службової характеристики, виданої 26.02.2015 стосовно ОСОБА_1 начальником управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області полковником міліції ОСОБА_6; наказів начальника ГУМВС України в Донецькій області генерал-майора міліції ОСОБА_9 від 03.07.2014 №1320 «Про відрядження працівників Головного управління та ОВС ГУМВС України в Донецькій області», датований серпнем 2014 року №1363 «Про відрядження працівників органів та підрозділів ОВС в Донецькій області», та датований жовтнем 2014 року наказ №1157 «Про відрядження працівників УКР ГУМВС та ОВС Донецької області».

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 №3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України «службова дисципліна» - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Як вбачається зі ст. 2 Дисциплінарного статуту під «дисциплінарним проступком» розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом (ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі, за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Окремо п. 66 і 67 зазначеного Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Так, п. 66 цього ж Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення.

При цьому, чинним законодавством України не визначено поняття дискредитації.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що під вчинками, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним (дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведена в ухвалі від 03.03.2016 №К/800/30885/15).

Окрім того, всі обставини скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, мають бути встановлені в процесі проведення службового розслідування, зокрема, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою тощо. Оскільки за загальним правилом будь-яке звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Відповідно до письмових пояснень відповідача 1, оформлених у вигляді заперечень проти позову, підставою для винесення наказу МВС України від 27.08.2014 № 1680 о/с, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ, став наказ МВС України від 07.08.2014 № 865 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області».

В тексті цього Наказу від 07.08.2014 № 865 зазначено про встановлення обставин щодо випадків безвідповідального ставлення окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області (в тому числі старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, підполковником міліції ОСОБА_1.) до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ органів внутрішніх справ, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ шляхом здійснення сприяння та співпрацею з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань.

Як пояснив представник відповідача 1 в судових засіданнях дані оспорювані накази МВС України видані за результатами проведеного службового розслідування, що була ініційована у зв'язку з отриманням інформації (лист МВС України від 29.05.2014 № 10384/Чб «Про вжиття заходів реагування до порушників службової дисципліни») та на підставі наказу МВС України від 07.08.2014 № 793. За результатами проведеної службової перевірки був складений висновок службового розслідування від 07.08.2014 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України.

В матеріалах справи міститься даний висновок службового розслідування від 07.08.2014, з якого вбачається, що, зокрема, що: «…Начальник оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУМВС України підполковник міліції ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища юридична, у 2000 закінчив ДІВС, в ОВС з 15.08.1996, на посаді з 27.05.2014, діючих дисциплінарних стягнень не має, спільно із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу УКР ГУМВС підполковником міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта базова вища, у 2004 закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, в ОВС з 01.08.1999, на посаді з 27.05.2014, діючих дисциплінарних стягнень не має, (колишній працівник ВКР Краматорського МВ) та оперуповноваженими ВКР Краматорського МВ ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 тісно спілкувалися, неодноразово проводили зустрічі з керівниками місцевих осередків ДНР. Також зазначені особи причетні до незаконного зберігання та приховування зброї, яка була вилучена в працівників міськвідділу…». При цьому відомостей про дати і приблизний час тих чи інших зустрічей, назви злочинних угруповань, найменування та опис характеристик (реквізитів) незаконної приховуваних одиниць зброї у висновку службового розслідування від 07.08.2014 не наведені.

Згідно письмових пояснень відповідача 1 про зазначені обставини свідчить довідка про результати вивчення окремих напрямків діяльності Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, складена за результатами проведеної службової перевірки уповноваженою комісією на виконання наказу МВС України від 10.07.2014 № 1258о/с/дск, під час проведення якої саме і була отримана викладена у висновку службового розслідування інформація.

З тексту даної Довідки та показань свідків ОСОБА_4 (головний інспектор ГШ МВС України, майор міліції) та ОСОБА_16 (головний інспектор УІОС ДКЗ МВС України, майор міліції), які у складі Комісії приймали безпосередню участь у проведенні службової перевірки (розслідування) та підписували Довідку та висновок службового розслідування, вбачається, що інформація про порушення окремими працівниками службової дисципліни та Присяги були отримані з усних та письмових пояснень працівників Краматорського міського відділу, пояснень місцевих жителів м. Краматорськ. Зокрема, інформація відносно позивача була отримана від начальника чергової частини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 під час проведення психофізіологічного інтерв'ю (з використанням на поліграфі) зі співробітником Краматорського МВ ГУМВС в області. Узагальнені результати такого інтерв'ю зафіксовані в додатку 3 до Довідки, а саме: «під час опитування виявляв нещирість, давав неправдиві відповіді на питання. В післятестовій бесіді повідомив…Також в ході бесіди з опитуваним були надані прізвища осіб, які фінансово підтримували представників ДНР, володіли інформацією щодо кримінальних структур та банд формувань м. Краматорська в зв'язку з чим збирали та контролювали фінансову ланку даних структур і в подальшому передавали грошові кошти представникам ДНР, народним керівникам, підтримували близькі відношення з Безпроскурним і ОСОБА_14 неодноразово приїджали в м. Краматорськ. До числа цих осіб входили: підполковник міліції старший оперуповноважений оперативно-пошукового відділу при УКР ГУМВС МВС Донецькій області - ОСОБА_17». Особисто ОСОБА_4 та ОСОБА_16 поясненнях у ОСОБА_3 не відбирали. Також 16.09.2015 в судовому засіданні ОСОБА_16 зазначив, що в ході проведення службової перевірки поясненнях у ОСОБА_1 по факту отриманої інформації не відбиралися.

12.08.2015 в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_18, який у період 09.04.2014 по 27.08.2014 працював на посаді заступника начальника штабу Краматорського міського відділу (наразі звільнений), зазначив про наявність неточностей в Додатку 3 до Довідки (як то про відсутність в Краматорському міському відділі посади начальника чергового частини) та спростував інформацію, зафіксовану в Додатку 3 до Довідки за результатами службової перевірки.

Копії матеріалів за результатами проведеного психофізіологічного інтерв'ю відповідач 1 суду не пред'явив посилаючись на їх відсутність у зв'язку з направленням матеріалів службової перевірки до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення про наявність в діях окремих працівників Краматорського міського відділу ознак складу кримінального правопорушення.

Водночас факт скерування тих чи інших конкретних матеріалів службової перевірки (зокрема, матеріалів психофізіологічного інтерв'ю) відповідач 1 в ході судового розгляду документально не підтвердив.

Також суд звертає увагу, що процесуальні документи (постанова про порушення кримінального провадження, обвинувальний вирок суду в кримінальній справі, постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постанова суду в адміністративній справі, якщо вони набрали законної сили), які доводять скоєння ОСОБА_1 вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу відносно позивача, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, п. 2.1 розд. ІІ Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (надалі - Інструкція) визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

Згідно п.6.3.6 Інструкції, забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що в порушення вимог Інструкції, після призначення службового розслідування уповноваженою на проведення розслідування особою не пропонувалось позивачу надати письмові пояснення за обставинами, які з'ясовувалися, що призвело до порушення прав позивача на участь у службовому розслідуванні та надання письмових пояснень.

Між тим, з наданих позивачем та відповідачем 2 матеріалів вбачається, що позивач в період з 02.07.2014 по 29.07.2014 2014 перебував у службових відрядженнях у м. Маріуполь та протягом періодів з 30.07.2014 - 28.08.2014 і з 28.09.2014 по 27.10.2014 - до м. Краматорськ (зокрема, за розташуванням Краматорського міського відділу).

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_6, який в період з липня 2014 року по 27.02.205 виконував обов'язки начальника Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, засвідчив факт дислокації співробітників УКР ГУМВС України в Донецькій області у зв'язку з службовим відрядження в приміщенні Краматорського міського відділу та виконання ОСОБА_1 службових обов'язків за місцем відрядження.

Таким чином, суд вважає, що наявними матеріалами справи та показаннями свідків факт скоєння позивачем вчинків, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України не знайшли своє підтвердження, а тому звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є необґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача на підставі наказу МВС України від 07.08.2014 № 865 є протиправним, а тому відповідно - скасуванню в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

Також, як встановлено судом, позивача - підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області звільнено наказом МВС України від 27.08.2014 №1680 о/с, за підписом Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наказ МВС України від 27.08.2014 №1680 о/с не містить жодних посилань на підтвердження обставин, на які посилається відповідач 1, також, спірний Наказ не визначає дату звільнення позивача з органів внутрішніх справ, що не узгоджується із приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2011 № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ. Перелік № 2 Додатку до вищезазначеного Наказу в редакцій чинній на день винесення оспорюваного наказу про звільнення визначає, посади керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, зокрема:

- керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, науково-дослідних установ, їх перші заступники та заступники, керівники Центральної поліклініки, Центрального госпіталю, Центральної військово-лікарської комісії, Центральної санітарно-епідеміологічної станції, медико-реабілітаційних центрів, лікарні відновного лікування МВС та будинку відпочинку "Пуща-Водиця", державних підприємств та установ, працівники Департаменту забезпечення діяльності Міністра, стратегічного аналізу та прогнозування

- начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступники

- ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори

- начальники управлінь (відділів, відділень, секторів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, вищих навчальних закладів (за наявності): карного розшуку; боротьби з незаконним обігом наркотиків; кримінальної міліції у справах дітей; боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми; державної служби боротьби з економічною злочинністю; штабу; громадської безпеки; Державтоінспекції; фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку; матеріального забезпечення; по боротьбі з організованою злочинністю; юридичного забезпечення; оперативної служби; оперативно-технічних заходів; кадрового забезпечення; науково-дослідного експертно-криміналістичного центру; боротьби з кіберзлочинністю.

Посада позивача (старший оперуповноважений оперативно-пошукового відділу Головного управління МВС України в Донецькій області), з якої останнього звільнено оскаржуваним наказом, не віднесена до Переліку № 2, відтак, Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з посад, не віднесених до Переліку № 2.

З урахуванням встановлених обставин, наказ МВС України від 27.08.2014 № 1680 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, підполковника міліції, з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ є протиправним та як наслідок - підлягає скасуванню.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправним наказу ГУМВС України в Донецькій області від 07.10.2014 о/с № 361 в частині обчислення вислуги років ОСОБА_1 є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів МВС України від 07.08.2014 № 865 і від 27.08.2014 № 1680 о/с, а тому також підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про поновлення на посаді в ГУ МВС України в Донецькій області, то суд зазначає наступне.

В силу приписів норми абз. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) перебуває в стані припинення, відомості про правонаступників відсутні.

Оскільки, як встановлено судом позивача, було протиправно звільнено, то він має бути поновлений на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області у званні підполковника міліції.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме - за період з 28.08.2014 по день прийняття судом рішення по суті спору, суд зазначає.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (абз. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України).

При цьому, як зазначає Верховний Суд України в своїй постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

За приписами норм абз. 1 та 7 ст. 235 Кодексу у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Негайне виконання передбачає, що працедавець зобов'язаний поновити працівника на роботі на дату рішення суду (з часу оголошення рішення в судовому засіданні).

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ МВС України від 27.08.2014 № 1680 о/с не визначає конкретну дату, з якої позивача звільнено з органів внутрішніх справ, а відтак, днем звільнення суд вважає дату видання наказу, а саме 27.08.2014.

Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульований положеннями Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896.

Так, п. 1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої зазначеним Наказом Мін'юсту, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (п. 1.5. цієї Інструкції).

Відповідно до п. 1.18 даної Інструкції при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Згідно положень п 2.2.5 Інструкції у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.

Відповідно до довідки УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області від 21.04.2015 № 60 грошове забезпечення позивачу нараховано та виплачене за місяці липень і серпень 2014 року, в тому числі включно до 31.08.2014.

Позивача звільнено 27.08.2014, що свідчить, що грошове забезпечення за період з 28.08.2014 року по 31.08.2014 було виплачено позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період задоволенню не підлягають.

Водночас, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2014 року по день ухвалення судового рішення, підлягає задоволенню.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За даними довідки УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області від 21.04.2015 № 60, копія якої наявна в матеріалах справи, грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи складає 12 735,04 грн. (в тому числі за липень 2014 року - 6 318,35 грн., за серпень 2014 року - 6 416,69 грн.).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у липні 2014 року складала 23 дні, у серпні 2014 року - 20 днів.

Враховуючи вищевикладені відомості, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 296,16 грн. (12 735,04 грн./43 (сумарна кількість робочих днів у липні - серпні 2014 року)).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» тривалість вимушеного прогулу позивача складає 388 робочих днів.

Проте, суд звертає увагу на те, що оскільки матеріали справи не містять документальні докази того, що розгляд заяви позивача про поновлення на роботі відбувався впродовж більше ніж одного року, а позивач не навів таких доказів, відповідно розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в межах даного спору підлягає обчисленню в межах одного року (тобто, за період з 01.09.2014 по 01.09.2015). А саме розмір грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу складає 80 851,68 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 296,16 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу в межах одного року 273 = 80 851,68 грн.) та підлягає стягненню з ГУ МВС України в Донецькій області.

Згідно з частиною першою ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період за один місяць у розмірі 6737,64 грн. підлягають негайному виконанню.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено суду правомірність оскаржуваних наказів.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.08.2014 № 865 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з займаної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.08.2014 № 1680 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 № 361 о/с в частині обчислення вислуги років підполковнику міліції ОСОБА_1, старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області.

Стягнути з Головного управління МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 01.09.2014 по 01.09.2015) у розмірі 80 851,68 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.).

В решті позову відмовити.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі 6737,64 грн. (шість тисяч сімсот тридцять сім грн. 64 коп.) допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Є.В. Аблов

Суддя А.Б. Федорчук

Суддя В.П. Шулежко