Постанова № 56616080, 22.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 р. Справа № 805/150/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2015 року № 0000862200 на загальну суму 68387 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2015 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68387 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод спеціальних сплавів», зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та вважає, що право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. 22 лютого 2016 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод спеціальних сплавів». 22 лютого 2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 34283984, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 10 січня 2008 року, свідоцтво № 38789664.

З 3 по 7 грудня 2015 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2015 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод спеціальних сплавів», за результатами якої було складено акт від 14 грудня 2015 року № 113/05-10-1530/34283984 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 34) відповідачем встановлено обрив ланцюга постачання товарів, внаслідок чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підлягають під визнання підпункту 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України та встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення у рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2015 року суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що переноситься до рядка 20.1 наступного звітного періоду у сумі 68387 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 28 грудня 2015 року № 0000862200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68387 грн., у тому числі за червень 2015 року у розмірі 68387 грн. за порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 17 листопада 2014 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікас» як постачальником був укладений договір поставки № 3/8-15 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 17 листопада 2014 № 3/8-15 позивачем придбано лом периклазохромитових виробів ПХС у кількості 300 тон на суму 378000 грн., у тому числі ПДВ на суму 63000 грн. та лом периклазохромитових виробів ПУ у кількості 300 тон на суму 450000 грн., у тому числі ПДВ на суму 75000 грн. На виконання умов договору позивачем були отримані накладні від 30 червня 2015 року № 59 на суму 59600 грн., у тому числі ПДВ на суму 9933 грн. 33 коп., від 15 червня 2015 року № 47 на суму 116079 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ на суму 19346 грн. 65 коп. та від 10 червня 2015 року № 44 на суму 36639 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ на суму 6106 грн. 66 коп. А також були отримані податкові накладні від 1 липня 2015 року на суму 58320 грн., у тому числі ПДВ на суму 9720 грн., від 2 липня 2015 року на суму 95840 грн., у тому числі ПДВ на суму 15973 грн. 33 коп., від 15 липня 2015 року на суму 35396 грн. 94 коп., у тому числі ПДВ на суму 5899 грн. 49 коп., від 18 липня 2015 року на суму 36385 грн. 93 коп., у тому числі ПДВ на суму 6064 грн. 32 коп., від 21 липня 2015 року на суму 58669 грн. 92 коп., у тому числі ПДВ на суму 9778 грн. 32 коп., від 23 липня 2015 року на суму 61216 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ на суму 10202 грн. 76 коп., від 30 липня 2015 року на суму 74440 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ на суму 12406 грн. 74 коп., від 30 липня 2015 на суму 17600 грн., у тому числі ПДВ на суму 2933 грн. 33 коп., від 30 липня 2015 року на суму 38445 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 6407 грн. 59 коп., від 29 липня 2015 року на суму 59408 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ на суму 9901 грн. 44 коп. Розрахунок за отримані послуги були здійснені у безготівковій формі на підставі платіжних доручень від 1 липня 2015 року на суму 27528 грн. 35 коп., на суму 58320 грн., від 2 липня 2015 року на суму 90000 грн., від 20 липня 2015 року на суму 20000 грн., від 21 липня 2015 року на суму 38320 грн., від 22 липня 2015 року на суму 58320 грн., від 27 липня 2015 року на суму 58320 грн., від 28 липня 2015 року на суму 36385 грн. 93 коп., від 30 липня 2015 року на суму 18000 грн., факт оплати також підтверджується банківськими виписками за період 3 1 липня 2015 року по 30 липня 2015 року, які надав позивач. Факт реального виконання робіт також підтверджується товарно-транспортними накладними від 10 червня 2015 року № 10062015, від 15 червня 2015 року № 15062015 та від 30 червня 2015 року № 30062015. Фактичне прийняття товару, визначеного у специфікації до договору від 17 листопада 2014 року № 3/8-15 підтверджується прибутковими ордерами, наявними в матеріалах справи. Зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво вогнетривких виробів, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод спеціальних сплавів» як продавцем був укладений договір купівлі-продажу від 20 травня 2015 року № 20/05-15-3/76-15 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 20 травня 2015 року позивачем придбано вал колінчатий з вкладишами у кількості одна штука на суму 198000 грн., у тому числі ПДВ на суму 33000 грн. На виконання умов договору від 20 травня 2015 року позивачем були отримані податкові накладні від 25 червня 2015 року на суму 198000 грн., у тому числі ПДВ на суму 33000 грн., від 3 липня 2015 року на суму 29484 грн., у тому числі ПДВ на суму 4914 грн. Також на виконання умов договору від 20 травня 2015 року № 20/05-15-3/76-15 позивачем була отримана видаткова накладна від 1 липня 2015 року № РН-0000024 на загальну суму 198000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 33000 грн. та рахунок-фактура від 22 червня 2015 року № СФ-0000028. Розрахунок за отримані послуги були здійснені у безготівковій формі на підставі платіжних доручень від 24 червня 2015 року на суму 198000 грн., від 3 липня 2015 року на суму 29484 грн., факт оплати також підтверджується банківськими виписками за 25 червня 2015 року та за 3 липня 2015 року. Фактичне прийняття товару, визначеного у специфікації до договору від 20 травня 2015 року № 20/05-15-3/76-15 підтверджується прибутковим ордером, наявним в матеріалах справи. Зміст укладеної угоди також узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні та витяг з АІС «Податковий блок» підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за червень місяць відповідно до норм Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно платіжного доручення від 18 січня 2016 № 5904 1378 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2015 року № 0000862200 про зменшення розміру від'ємного на загальну суму 68387 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 грудня 2015 року № 0000862200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 68387 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 22 березня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.