Ухвала суду № 56615791, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/46585/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання рішень неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області: від 15 грудня 2009 року щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника з 01 грудня 2009 року із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_6 за період з 01 травня 1988 року по 30 квітня 1993 року; від 11 січня 2010 року щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника з 01 січня 2010 року із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_6 за період з 01 грудня 1980 року по 31 грудня 1992 року; від 05 лютого 2010 року щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника з 01 лютого 2010 року із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_6 за грудень 1982 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунки та виплату пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника: з 01 грудня 2009 року - виходячи із зарплати померлого годувальника ОСОБА_6 за період з 01 травня 1988 року по 30 квітня 1993 року; з 01 січня 2010 року - із зарплати померлого годувальника ОСОБА_6 за період з 01 грудня 1980 року по 31 грудня 1982 року; з 01 лютого 2010 року і в подальшому - із зарплати померлого годувальника ОСОБА_6 за грудень 1982 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_4 є пенсіонеркою та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області як одержувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_6 Позивачка неодноразово зверталася до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області із заявами про перерахунки розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, враховуючи його заробітну плату за період з 01 грудня 1980 року по 31 грудня 1982 року, але отримала відмову.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 17 липня 2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_6 з 01 серпня 2006 року. Пенсія позивачці у зв'язку з втратою годувальника була призначена у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про перерахунок пенсії позивача від 06 березня 2008 року №137314.

При цьому, Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області призначило ОСОБА_4 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка була розрахована виходячи з ймовірного розміру пенсії за віком померлого годувальника, тобто з тієї пенсії за віком, яку померлий годувальник мав би право отримувати при житті.

02 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_6 за період з 01 травня 1988 року по 30 квітня 1993 року, проте, відповідач своїм рішенням від 15 грудня 2009 року відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку. Вказана відмова мотивована тим, що в довідці про заробітну плату за період з 01 січня 1992 року по 30 квітня 1993 року заробіток зазначено однією сумою за рік без помісячної розбивки.

04 січня 2010 року та 27 січня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області із заявами про перерахунок пенсії, в задоволенні яких рішеннями відповідача від 11 січня 2010 року та від 05 лютого 2010 року відмовлено із посиланням на те, що вказані позивачкою періоди менше 60-ти календарних місяців, як того вимагає стаття 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно законодавства, яке діяло під час виникнення спірних правовідносин, позивачка мала право вимагати зміни періоду заробітної плати, з якої обчислювалася її пенсія (в межах, визначених частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). При цьому, посилання відповідача на неможливість здійснення перерахунку пенсії через те, що в довідці про зарплату ОСОБА_6 за період з 01 травня 1991 року по 30 квітня 1993 року відсутні розміри помісячної зарплати, а є лише загальні розміри за більш тривалі періоди, є необґрунтованими, оскільки вказана довідка без помісячних розмірів зарплати відповідає положенням законодавства, яке діяло в період надання цієї довідки. При цьому, оскільки ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова відновити порушене право позивачки шляхом здійснення відповідних перерахунків пенсії.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Положеннями статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що призначення, перерахунок раніше призначеної пенсії проводиться за заявою пенсіонера.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Відповідно до цих положень право вибору заробітної плати за визначені періоди належить виключно особі, яка звернулась за призначенням або перерахунком пенсії. Отже особа (пенсіонер) в будь-який момент після призначення пенсії має право на перерахунок своєї пенсії з іншого періоду заробітної плати в межах, визначених положеннями частиною 1 статті 40 вказаного Закону.

Проте, підпунктом «а» підпункту 9 пункту 35 Розділу II Закону України від 28 грудня 2007 pоку № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було викладено в такій редакції: «За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 35 розділу II цього Закону щодо викладення у новій редакції абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію первинна редакція абзаців 1-3 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачка мала право вимагати зміни періоду заробітної плати, з якої обчислювалася її пенсія (в межах, визначених частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). При цьому право на здійснення таких перерахунків пенсії не залежало від наявності чи відсутності у ОСОБА_4 страхового стажу, набутого після призначення пенсії.

Абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, при своєму житті чоловік позивачки отримував пенсію за період з 12 травня 1993 року по 29 листопада 1997 року (дата смерті), ця пенсія обчислювалась виходячи із його заробітної плати за період з 01 травня 1991 року по 30 квітня 1993 року (за 24 останніх перед призначенням пенсії календарних місяців роботи) згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_6, виданої шахтою «Біжанівська».

У вказаній довідці про заробітну плату померлого годувальника зазначена заробітна плата за період з 01 травня 1991 року по 30 квітня 1993 року. При цьому, заробітна плата за 1992-1993 зазначена загальними сумами за 1992 рік та за чотири місяці (січень-квітень) 1993 року. Вказана довідка знаходилася в пенсійній справі померлого годувальника ОСОБА_6, тобто була видана не пізніше 1997 року (коли була припинена виплата пенсії годувальнику через його смерть).

У період отримання ОСОБА_6 пенсії порядок визначення заробітної плати (заробітку) для обчислення пенсії визначався статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії в 1993-1997 роках були достатніми відомості про загальний розмір заробітної плати за 24 чи 60 місяців, а зазначення помісячних розбивок заробітної плати не було обов'язковим.

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Крім того, в абзаці 16 пункту 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було встановлено, що до заяви про призначення пенсії сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно листів ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» від 12 вересня 2006 року та ДП «Луганськвугілля» від 15 лютого 2010 року (хранителів архівних документів шахти «Біжанівська») видати довідку про зарплату померлого годувальника позивача за період з 01 січня 1992 року по 30 квітня 1993 року з помісячною розбивкою неможливо, оскільки шахта «Біжанівська», на якій працював годувальник і яка видавала спірну довідку за життя померлого годувальника, була ліквідована і в архів не були здані особові рахунки по зарплаті цієї шахти за період з 1992 по 1997 роки.

Абзацом 2 пункту 17 цього Порядку передбачено, що у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відмовляючи позивачці у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки про заробітну плату ОСОБА_6 за період з 01 травня 1991 року по 30 квітня 1993 року, відповідач діяв неправомірно, не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Кремінського районного суду Луганської області від 18 серпня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало