Ухвала суду № 56615776, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/40047/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014р. у справі № 810/2020/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2013 № 100250000/2013/500195/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 02.09.2013 № 100250000/2013/500195/2.

На постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2010 між продавцем - компанією «Norway Royal Salmon ASА» (Норвегія) та покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» укладено контракт № 133, відповідно до якого, продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті, кількості та за цінами у відповідності з інвойсами. Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну поставку товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні експортера (пункт 2.1 контракту). Валютою контракту є USD та загальна вартість контракту, із урахуванням положень додаткової угоди № 3 від 01.02.2010 до контракту № 133, складає 6000000,00 USD (пункти 2.2, 2.3 контракту).

Відповідно до пункту 7 контракту, продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, сертифікат здоров'я, ветеринарний сертифікат, міжнародну автомобільну накладну (CRM) та митну декларацію відправника.

У вересні 2013 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міжрегіональній митниці товар за кодом 03021200 - лосось атлантичний роду Салмор Салар, охолоджений, цілий з головою, без нутрощів (склад: риба, без харчових добавок, без приправ, без теплової кулінарної обробки, не консервований); транспортований у коробках із пінопласту заповнених льодом; клас риби Sup; розмірні ряди: 4-5 кг. - 756 коробів; фірма-виробник «Norway Royal Salmon ASА» (Норвегія), код країни походження NO.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем 02.09.2013 до Київської міжрегіональної митниці була подана митна декларація № 100250000/2013/032489 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією подано пакет документів, що перелічені у графі 44 МД та додатку № 1 до МД, зокрема: картку обліку ТОВ «Фоззі-Фуд»; контракт № 133 від 01.02.2010; додаткові угоди № 1 від 14.06.2013, № 3 від 24.10.2013, № 4 від 15.11.2012 до контракту № 133; інвойс № 645454 від 28.08.2013; пакувальний лист № б/н від 28.08.2013; міжнародну автомобільну накладну CRM A № 000047 від 30.08.2013; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 133-134 від 29.08.2013р., № ВР-0000003 від 02.09.2013; документи, що підтверджують вартість перевезення товару № 133-134, № б/н від 29.08.2013; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів № б/н від 31.08.2013; експертну митну декларацію країни відправлення № 010125-2013054752 від 28.08.2013; прайс-лист виробника; комерційну пропозицію; виписку по особовому рахунку від 28.05.2013; лист постачальника стосовно льоду; книжку МДП (Carnet Tir).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міжрегіональної митниці, шляхом направлення електронного повідомлення, було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

2 вересня 2013 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання на даний час запитуваних документів.

У зв'язку з чим 2 вересня 2013 року Київською міжрегіональною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100250000/2013/500195/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну у розмірі 140352,18 USD. Крім цього Київською міжрегіональною митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100250000/2013/30566.

Позивач, на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 02.09.2013 № 100250000/2013/032489. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією від 02.09.2013 № 100250000/2013/032513.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2- ґ визначення митної вартості товару.

Як вірно встановлено судами, позивачем (декларантом) були подані основні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей, містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, а також додатково понесені позивачем витрати на транспортування (у т.ч. завантаження).

Також відповідач не довів суду наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 МК підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: