Ухвала суду № 56615707, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 березня 2016 року м. Київ К/800/52654/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування постанов про накладення штрафу у виконавчому провадженні та стягнення з боржника виконавчого збору,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанов про накладення штрафу від 25 липня 2014 року та від 5 серпня 2014 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 7 вересня 2014 року, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 7 вересня 2014 року та скасувати зазначені постанови.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд до належного суду.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 липня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавчі провадження №№ 44079573, 44079859, 44080110, 44080027 з виконання рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (справа № 346/7868/13-ц), ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу України, про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні коридором ІІ в будинку 4 по вул. Вагілевича в м. Коломия шляхом вивільнення приміщення коридору, перенести меблі, передати ключ від вхідних дверей коридору, не чинити перешкод в користуванні горищем, підвалом та комунікаційними системами та про стягнення з позивачки витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. та судового збору в сумі 229 грн. 40 коп.

Оскільки боржником у встановлений строк не виконано судове рішення у межах виконавчого провадження № 44079573, то 25 липня 2014 року та 5 серпня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанови про накладення на ОСОБА_4 штрафу, а 7 вересня 2014 року - постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані постанови про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій, державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та що вказаний спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції фактично погодився із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, однак виходив з того, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 18 КАС України вказаний спір предметно підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Погодитися з такими висновками як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Частиною 1 ст. 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частинами 1 та 2 ст. 384 цього Кодексу передбачено, що скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15) та від 1 грудня 2015 року (справа № 21-3404а15).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, коли ОСОБА_4 як сторона виконавчого провадження, оскаржує дії та рішення державного виконавця з виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, то встановлена ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів на даний спір не поширюється і справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А тому провадження в адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування постанов про накладення штрафу у виконавчому провадженні та стягнення з боржника виконавчого збору закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

Суддя В.В. Тракало